Дорогі колеги!

Любі користувачі та шанувальники «Бібліопросторів»!

Колектив бібліотеки-філії№3

З Воскресінням Христовим щиро вас вітає,

Жити в радості й любові від душі бажає!

Запашною нехай буде Великодня паска

І до віку буде з вами світла Божа ласка.

Хай Божа матір вас охороняє,

А дух святий здоров’я посилає,

Коронавірус хай вщухає.

Господь дарує Ангела з небес.

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

 

 2 травня –Воскресіння Христове, Великдень. Це одне з найбільших християнських свят. Ісус воскрес дуже рано в неділю, на третій день після своєї смерті, тому великодні торжества починаються опівночі або на світанку з обходу навколо церкви під звук дзвонів.

Великодні яйця є постійним атрибутом Великодня. За легендою, після воскресіння Ісуса Христа Марія Магдалина прийшла з вісткою про це до самого римського імператора Тиберія. Вона простягнула Тиберію в подарунок біле яйце зі словами: «Христос воскрес!». Імператор тільки розсміявся: «Це так само неможливо, як твоєму білому яйцю стати червоним». Не встиг він  закінчити фразу, як  яйце в руках Марії Магдалини залилося червоною барвою. З тих пір на Великдень почали в подарунок підносити розфарбовані яйця.

А чи чули  ви, діти,  про великодніх зайців?

Бібліотекар  Юлія Сидоренко знайомить вас з історією про Пасхального зайця.

У Німеччині, Англії та інших країнах саме вони, разом  з яйцями, є символом Великодня. Якщо  з яйцем усе зрозуміло, то звідки тут узявся заєць?  Саме він, усупереч законам природи, приносить німцям великодні яйця й ховає їх у найнесподіваніших місцях, щоб діти потім шукали. Цей довговух у Західній Європі завжди був  символом плодючості, тому й пов’язувався з весною. Щодо зайців чи кроликів,  то не лише  вони приносили великодні яйця.  У давні часи деякі європейські народи вважали, що це могли робити і півні, лелеки, зозулі, лисиці і віслюки.

Напередодні Великодня Пасхального зайчика можна побачити скрізь. Їх роблять з шоколаду та марципану, печуть печиво та коржики у формі зайців. Їх шиють з фетру, тканини та хутра, ліплять з глини, зображують на серветках, скатертинах та пасхальних листівках.

Присутність доброго зайчика на святковому столі обіцяє благополуччя та добрий врожай.

Зі святом Великодня та смачної всім паски! Христос воскрес!

 

 

Чим цікавий журнал «Малятко»?  Бібліотекар Юлія Сидоренко пропонує вам, мої дорогі діти, познайомитися з  журналом «Малятко»  №4 за 2021 рік.

 

 В журналі вміщені вірші Андрія М’ястківського:  «Йде весна», «Кульбабки», «Ластівки» та  вірші Лідії Повх до її ювілею.

Біла хата на горбку

Лідія Повх

Біла хата на горбку

У зеленому садку.

Біля хати край воріт

Палить  люльку сивий дід.

Люди їдуть, проїжджають

І здивовано питають:

Що то біле на горбку

У зеленому садку?

Не добачимо з долини –

Дим із люльки чи хмарина?

 Варто прочитати   казки Андрія  М’ястківського «Казочка про хлопчика та янгола», Наталі Забіли «Пригода з автобусом», Вікторії Дунаєвої «Казка про кмітливе мавпеня».

Зацікавить вас, дітлахи, розповідь  Лідії Андрієць про телефон та історію його винекнення. Адже не всім відомо, що «телефон»  по грецьки означає «звук здалеку».

З «Малятком»  ніколи не буде нудно, бо  журнал пропонує саморобки, лабіринти, логічні вправи для саморозвитку,  загадки, скоромовки.

 

Писати для дітей, як стверджувала Ірина Жиленко, це  велика честь, бо для неї дитина – чудо,  а дитинство – святкова казка. Поетеса хотіла, щоб малеча вірила у добро й прекрасні чудеса, в гномів, у те, що квіти вміють вальсувати, а ляльки розмовляти. На її думку, це  не зашкодить майбутньому науковому мисленню, зате на все життя закладе ніжність до всього живого, осяє світ чарівним світлом краси і радості…

Бібліотекар Юлія Сидоренко  знайомить вас, дітлахи, з життєвим і творчим шляхом  Ірини Жиленко.

Народилася  Ірина Володимирівна Жиленко 28 квітня 1941 року в місті Києві в родині службовця. Важкі роки випали на її дитячі повоєнні літа – довелося і вчитися, і  працювати одночасно.

Так вона й закінчила 1958 року вечірню школу робітничої молоді, а 1964 року – філологічний факультет на вечірньому відділенні Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала вихователькою у дитячому садку, згодом –  у редакціях газет і журналів. Невтомно писала для дітей: «Вуличка мого дитинства», «Казки буфетного гнома», «Двічі по два дорівнює кульбабці» та інші.

ВЕЧІР ГНОМІВ

Тишком-нишком, чапи-чапи,
в капелюхах, як гриби,
гноми шастають ногами,—
чапи-чапи, — сніг рипить...

Йдуть вони один за одним,
невдоволено сопуть,
сварять зорі, сніг, погоду,
і котів, і довгу путь.

 

Дуже добрий то народик.
Просто в них така вже мода:
Добре вихований гном
мусить буть буркотуном.

 

Звісно, їм таки не з медом.
Ніч. Коти. Ще й мерзнуть вуха.
Червоніють між заметів
чудернацькі капелюхи.

 

У торбинках гноми ті
носять сонне конфетті.
Лиш сипнуть в шибки віконні —
дітям сняться сни казкові.

 

В них носи — смішні, червоні,
і хода у них чудна.
Але ти не смійся, доню,
як побачиш їх з вікна.

 

То для них — страшна образа.
Пробурмочуть: — Що за смішки!.
І, розсерджені, одразу
перетворяться на шишки.

 

Тишком-нишком,
тишком-нишком...

Математику часто називають королевою наук. І це дійсно так. Чи можемо ми назвати бодай одну зі сфер життя, в якій би не використовувалася математика? Історія і психологія, геодезія і біологія, соціологія і філологія, фізика й економіка, архітектура й інформаційні технології – як тут без математики?

2020-2021 навчальний рік оголошено Роком математичної освіти в Україні – це допоможе привернути увагу всього суспільства до розвитку математичної грамотності не лише у школярів, а й у всіх наших громадян.

Про математику та її роль у житті людини можна говорити дуже багато. У кожному періоді історії математики були свої видатні постаті вчених, у яких були різні долі. Одні зажили слави й безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні шляхи й розділити трагічну долю свого народу.

Сьогодні мова йтиме про українців,які зробили величезний вклад у розвиток математики. Це Михайло Остроградський, Георгій Вороний, Михайло Кравчук, Олександр Ляпунов, Олексій Погорелов. Їх імена відображені на монетах і марках.

Представляємо вашій увазі презентацію вчителя математики, спеціаліста вищої категорії, Левко Л.І.

Ми можемо пишатися нашими великими співвітчизниками, яких ЮНЕСКО внесла до списку видатних математиків світу.

 

Коли в сім’ї народжується дитина, дорослі піклуються про неї й оберігають від усіляких небезпек. Та малюк швидко росте й щодень стає кмітливішим і самостійнішим. Щоб дитина не завдавала шкоди своєму здоров’ю, не  наражалася на небезпеку, вона має вміти користуватися побутовими приладами, знати правила дорожнього руху та пожежної безпеки.

Час від часу в різних куточках Землі трапляються стихійні лиха. Люди навчилися їх передбачати, однак не можуть від них захиститися. Та, на щастя, стихійне лихо не таке вже й часте явище. Прикро те, що частіше за все ми самі створюємо небезпечні ситуації. Хтось не закрив каналізаційний люк, не закріпив вантаж або не прибрав кригу на тротуар, не відремонтував гальма свого автомобіля –список подібних прикладів може бути нескінченним.

І навіть коли ти надзвичайно розумна, слухняна і обережна дитина, не буде зайвим навчитися правилам безпеки.

 Вузлики на пам’ять

Метрополітен

 Треба:

 на екскалаторі стояти праворуч, обличчям у напрямку руху, тримаючись за поручень;

проходити по екскалатору з лівого боку;

В очікуванню поїзда стояти подалі від краю платформи.

 Не можна:

Спиратися ліктем і класти речі на поручень;

Бігати по екскалатору і платформі;

Заходити за обмежувальну лінію краю платформи;

Підходити до вагона до повної зупинки поїзда;

 

Новобудова

 Не можна:

гратися на територіях фабрик, заводів, будівельних майданчиках, підстанціях;

копати ходи у великих купах піску, гратися в ямах.

 

Громадський транспорт

Треба:

чекати автобус, трамвай, тролейбус на зупинках;

входити до трамвая, тролейбуса, автобуса і виходити лише на зупинках і тільки після повної зупинки транспорту;

входити у транспорт спокійно, за чергою, через задні двері;

пропускати літніх людей, пасажирів з маленькими дітьми ,інвалідів;

виходити обережно, не штовхаючись, за чергою, через передні двері;

автобус і тролейбус обходити позаду, трамвай – спереду;

 

Світлофор

Віра Паронова

В світлофора  на три боки

є по три кругленьких ока.

Ними світить недаремно:

як подивиться зеленим –

йди скоріше! Не зівай!

Світить жовтим – зачекай,

а  червоним – стій, не йди,

на зелене підожди.

Небезпечна прогулянка

Світлана Крупчан

Плаче зайченя-малюк –

провалився він у люк.

Ледве-ледве не втопився,

а злякався, а забився!

Знає хай дитина кожна:

наступать на люк

не можна!

 

Нерозумне ведмежа

Світлана Крупчан

Нерозумне ведмежа

крадькома взяло ножа.

Ой, порізавсь, – плаче стиха. –

Ну й дістану на горіхи!

Мама сина не сварила,

ранку йодом помастила.

 

Мудра порада

Світлана Крупчан

Їжачиха сукню шила,

всі голки свої лишила.

 

Тут як тут їжаченята –

нумо, сукню дошивати.

 

Ножиці, голки та клапті –

все розкидали по хаті.

 

Ось зайшов сердитий тато:

Що за ігри в вас, малята?

 

Знають діти, безперечно,

що голки – це небезпечно!

 

Бібліотекар Юлія Сидоренко пропонує вам, діти, прочитати книги про безпеку.