Чи можливо повернути до рук молоді книжку? Команда, що назвалася «Читай &Фантазуй», відповідає ствердно. Відкрили ФБ-сторінку та однойменний сайт із популяризації читання книжок серед молоді   та «змусили» їх активно функціонувати.

Тут уже містяться десятки експрес-оповідок про письменників, сучсних і хрестоматійних, про видавців. У відеороликах українці діляться своїми читацькими захопленнями. Регулярно публікуються короткі рекомендаційні списки поезії, прози, нонфікшн.

З майданчику «Читай  & Фантазуй» регулярно стартують несподівані акції, що сягають даленко за межі інтернет-простору. На яскраві «читай-фантазійні» сліди щодалі частіше наштовхуємося на київських вулицях, у парках, або й у підземці. У парку ім. Т.Шевченка з’явилася ваблива інсталяція з триметрових книг. Стильні «читацькі» футболки й аксесуари помічаємо на студентах.

Автори проєкту сподіваються в такі різні способи привернути увагу молоді до повноцінного читання – обіцяють насолоду від самого процесу.

Проєкт «Читай & Фантазуй» профінансував Український культурний фонд – на замовлення Всеукраїнського рейтингу «Книжка року».

(За матеріалами:  Смак до читання: проєкт реставрації // Укр. молода. – 2020. – 27 жовт. – С.12)

Багато з нас звикли до того, що в книгах неодмінно повинен бути текст. А інакше, що ж це за книга, якщо там одні картинки? Але вімельбухи, або книжки-розглядайки, здатні зламати подібні стереотипи. Виявляється, книги можуть бути і без тексту! Мало того, вони не менш корисні для розвитку дитини, ніж традиційні книги. 

Світовий бум на вімельбухи вже років три як докотився до нас.

У Харківському видавництві «Ранок» щороку виходить понад десяток якісних вімельбухів. Українські автори поки що у меншості на вімельбух-майданчику. Тим помітніші їхні успіхи. Ось, до прикладу, три книжки, придумані Катериною Дем’янчук: «Легенди Києва», «Легенди Львова» та «Легенди замків України». Ці книжки цілком можуть правити за путівники для найменших. Тут навіть є краєзнавчі «тексти», нехай і на 3-5 коротких речень.

Функціонал цих ошатних видань позначено на обкладинці: «Шукай – мандруй – фотографуй». Останнє – найцікавіша знахідка: дітям запропоновано власноруч зняти намальовані об’єкти на смартфон, а тоді роздрукувати та вклеїти на останньому розгорті поруч із живописними «оригіналами». Таке спілкування з книжкою запам’ятається надовго.

(За матеріалами Родіна Г.Вімельбухи атакують: від детектива до путівника / Галина Родіна // Укр. молода. – 2020. – С.12)

 

22 жовтня виповнилося б 85 років від дня народження Бориса Олійника...

«Борис Олійник... Без нього не уявляється ні наша Спілка, ні «шістдесятництво» в літературі та громадському житті, ні похорон друга, ні ще якась значна подія в громадському чи культурному житті України. За нелукаву дружбу й товариськість його любили в університеті. Любили й у Спілці. Тому, мабуть, поза очі звали його (та називаємо й досі) Боря Олійник. «Боря» — ласкаво, люб’язно, як рідного. Бо добрість, людяність і привітність сяє на його обличчі, струмує з його очей, бринить у його голосі». (Олександр Сизоненко , фрагмент з повісті-есе про Бориса Олійника).

 

ПРО ПОЕТІВ

Пробачайте поетам

Дивацтва незлі:

Небагато поетів

Живе на землі.

 

Вони в муках по світу

Шукають слова,

Хоч не кожному папороть

Квіт розкрива.

 

Дивна доля поетів

Блукає в житах:

Умирають поети,

Бува, за життя.

 

Спробуй, визнач напевне

Поетову путь:

Адже часом поети

Й по смерті живуть.

 

Обережне міщанство

Здаля їх мина.

Їм приписують з лишком

Жінок і вина.

 

Дипломований фізик

Хихика в жилет:

Мов, згоріла поезія

В соплах ракет…

 

Все ж сховайте в портфелі

Усмішечки злі:

Небагато поетів

Живе на землі.

 

Умира обиватель –

Хоч верть, а хоч круть.

А поети х, бува,

Що й по смерті живуть.

 

Одрокочуть ракети

Й розтануть в імлі.

А поети залишаться

На землі!

  

 

 

23 жовтня 2020 року виповнюється 100 років з дня народження знаменитого італійського письменника Джанні Родарі.

  Він народився у місті Оменья у родині булочника і служниці. У дитинстві Родарі  мріяв бути скрипалем,  майстром дитячої іграшки, художником. Після закінчення школи   Джанні вступив до семінарії, провчився там три роки і отримав диплом вчителя. У віці сімнадцяти років він вже почав викладати у початкових класах в селах його провінції.  На уроках любив  розповідати учням цікаві історії та казки, і з часом переконався, що саме вони допомагають навчати дітей, бо в кожному з них живе мрія про щось незвичайне і таємниче. А починається це очікування дива ще в дитинстві, з чарівної казки.

У 1939 році Родарі вступив на навчання до Міланського університету. Під час другої світової війни брав участь у русі Опору.

 Більш ніж за тридцять років літературної діяльності Джанні Родарі написав багато казок, віршів, оповідань. Але прославився він, звісно ж, своїми казками.

 Зовсім  незвичними виявилися «Казки по телефону» Джанні Родарі. Їх розповідав своїй доньці батько, який був комівояжером і весь час  подорожував світами. Щовечора він дзвонив додому – і починалася нова казка. А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводилося платити, то й  казки його були зовсім коротенькими.  Але це не завадило їм бути дотепними і мудрими.  Ось, наприклад, «Як один перукар купив місто Стокгольм».

 На торгу в Гавірате  продавався дивовижний товар, серед якого були гора Монблан,  Індійський  океан, моря на  Місяці.  І один перукар лише за те, що раз підстриг продавця, купив собі місто Стокгольм. Потім зібрав гроші, аби поїхати подивитися на свої володіння. Й радів, як  дешево дісталося йому це красиве місто. І знаєте, чим закінчує цю невеличку казку Джанні Родарі? Нізащо не здогадаєтеся! Казкар пише, що той перукар усе одно переплатив. «Бо кожна людина змалечку володіє цілим світом, і це не коштує їй жодного шеляга. Так, світ  належить їй, треба тільки закачати рукави, простягти руки й узяти його».

Бібліотекар  Юлія Сидоренко  запропонувала дітям прочитати «Пригоди Цибуліно», «Подорож Голубої стріли», «Джельсоміно в  Країні брехунів»,  «Казки по телефону», «Палац із морозива», «Маги на стадіоні» та інші твори письменника, різноманітні за змістом, але незмінно цікаві й теплі.

За  внесок у скарбницю дитячої літератури у 1970 році Джанні Родарі було присвоєно Міжнародну премію імені Г. К. Андерсена. Його твори перекладені багатьма мовами світу.

Нам усім пощастило. Пощастило, що Джанні Родарі писав свої блискучі,  мов новорічні кульки, казки.  Пощастило, що в Україні їх рік за роком перекладали. Казкам письменника притаманні нестримна фантазія, іскрометний гумор, новизна сюжетів. І, що найголовніше, в них завжди перемагають сили добра.

 

20 жовтня – професійне свято кулінарів і кухарів порівняно молода подія. Міжнародний день кухарів був заснований лише в 2004-му році. Це відбулося з ініціативи та за активної участі Всесвітньої асоціації кулінарних співтовариств.

Кулінарія – десята муза людства. Вона невідривно пов'язана з кожним із нас. Хтось любить готувати, хтось любить смачно поїсти, а хтось і те, і інше. Чимало відомих людей присвячують себе цій справі. Сьогодні про їжу написано багато статей і книг. Жодного людського життя не хватить перечитати всі кулінарні записи про приготування їжі.

У наш час кулінарні рецепти – стали модним літературним жанром, до якого більше звертаються, ніж до поезії. Сьогодні дуже популярні наступні кулінарні жанри: гастрономічний нарис чи то путівник, кулінарна комедія, наприклад «Рататуй», екзистенціальна драма – «Бенкет Бабетти», гастрономічний детектив про Ніро Вульфа. Спочатку з'явилося те, чого гостро не вистачало: різного роду довідкова література, просто кажучи, куховарські книги. Потім неминуче з’явилися кулінарні враження про інші країни світу.
Для багатьох сучасних письменників кулінарія стала хобі, тому природно, що з під їх пера стали виходити літературні кулінарні шедеври.

 

У 2006 році володаркою першої премії Блукера, що присуджується за найцікавіший онлайн-щоденник, заснований на життєписі і виданий в друкарському вигляді, стала американка Джулія Пауелл. Її блог під назвою "Джулі і Джулія: 365 днів, 524 рецепти і 1 маленька кухня", в якому описуються спроби Пауелл приготувати всі блюда із відомої куховарської книги Джулі Чайлд "Осягаємо мистецтво французької кухні" за 365 днів був визнаний найкращим із виданих. На думку журі, блог Пауелл виявився найцікавішим зі всіх представлених. У друкарському вигляді щоденник був виданий видавництвом Brown imprint і розійшовся накладом у 100 тисяч екземплярів.

   

 Одного дня в невеличкому французькому містечку під час проведення карнавалу з'являється чарівна красуня Віанна Роше та ее дочка Анук. Невдовзі вона відкриває шоколадний магазин та спокушає благочестивих мешканців небаченими досі ласощами з шоколаду. Місцевий священик ставить парафіян перед вибором - церква або шоколад. Віанна, немов чарівниця уміє вгадувати сподівання й бажання людей. І їхні мрії починають збуватися! Але тільки коли в містечку з'явилися річкові Мандрівники на чолі з гонористим Ру, Віанна врешті зрозуміла власні мрії.

 

 Ця книга – справжній бенкет для почуттів, не історична реконструкція, але живе диво, яскравістю описів не поступається «Парфумер» Патріка Зюскінда. Це історія сироти, який надходить на службу на кухню у величезній древньої садибі, а потім стає найзнаменитішим кухарем свого часу. Це розгортається в тіні давньої легенди історія неможливою любові, над якою не владні станові відмінності, війна або революція. Адже перше завдання, яке отримує Джон Сатурналл, здається абсолютно нездійсненним: проявивши чудеса кулінарного мистецтва, змусити леді Лукрецию припинити голодування ...

 

Тамілец Мараван змушений емігрувати до Швейцарії – на його батьківщині йде жорстока, кровопролитна війна. З дитинства знає таємниці східних спецій, відчуває, які з них і в якій кількості додавати в їжу, щоб страва стала витонченим шедевром, він змушений виконувати найбруднішу роботу на кухні в шикарному ресторані. Його життя змінюється після знайомства з Андреа – офіціанткою в тому ж ресторані. Заповзятлива і прагматична, вона пропонує Маравану почати бізнес. Відтепер він може займатися улюбленою справою – молекулярної кулінарією. І це не просто смачна їжа, а їжа, яка пробуджує чуттєвість і сексуальність. Здавалося б, немає більш мирної справи, ніж дарувати людям задоволення від їжі і сексу. Але одного разу Мараван усвідомлює, що те, що він робить, – не так вже й нешкідливо ...

 

Гассан народився в Бомбеї, в будинку дідуся, який тримав власний ресторан. У цього худого індійського хлопчика є те, що зустрічається серед кухарів лише одного разу в цілому поколінні. Він природжений кулінар. Він художник. Великий художник!

Захоплюючий роман Річарда Ч.Мораіса - це яскрава, наповнена екзотичнимм ароматами розповідь про таємничмй дар справжнього смаку. Розповідь про професійне сходження Гассана Хаджі, волею долі потрапившого до Франції, до вершин кулінарного мистецтва!

 

  Ця чарівна та чуттєва книга – історія молодої жінки на ім'я Тіло, берегині магії спецій. Їй, народженої в далекій країні, в далекі часи, долею призначено знайти особливу силу. Ставши безсмертною після обряду, присвяченого вогню, вона приїжджає в сучасну Америку і починає допомагати людям за допомогою спецій. Але любов, несподівано увірвалася в її життя, змушує Тіло вибирати між життям у світі надприродних сил і життям звичайних людей.

 

Смачний роман про скромну бібліотекарку з розбитим серцем, чия пристрасть до кулінарії повертає її до життя.

Роза Фіоре – самотня жінка, існування якої позбавлене любовних утіх і її пристрасна натура знаходить вираження лише в приготуванні вишуканих страв. І ось одного разу Роза зустрічає загадкового шеф-кухаря. Ціле літо проводять вони разом, здійснюючи відкриття за відкриттям. Але раптово він зникає, а Роза повертається до фамільного маєтку оплакувати свою любов, яка так й не відбулась.

 

Мюріель Барбері завоювала визнання відразу після виходу в світ першого її роману – "Ласощі". Французькі критики відзначили цей успіх, присудивши автору ряд літературних премій. Знаменитий дегустатор і кулінарний критик на порозі смерті намагається згадати той чудовий смак, який йому хочеться відчути в останній раз. Він перебирає в пам'яті свої смакові відчуття з раннього дитинства, від найпростіших до самих екзотичних, і кожен його внутрішній монолог – це справжнє свято смаку, сповнений поезії. В кінці роману йому все ж вдається згадати ті забуті ласощі, і це – повна несподіванка для читача ...

 

Видавництво «Фолио» та Ігор Лильо представляють найсмачнішу книгу – «Львівська кухня». Це видання лише на перший погляд присвячено кухні – одному з найважливіших аспектів львівської історії. Насправді воно набагато цікавіше і змістовніше. Відомий знавець міста Лева – Ігор Лильо – за допомогою головного редактора журналу «Егоіст», керівника гастрономічних проектів Клубу галицької кухні Всеволода Поліщука поєднав історії з життя відомих людей давнього Львова та Галичини з характерними саме для їхнього характеру рецептами страв. А рецепти ці передавалися у львівських родинах з покоління в покоління, і сучасні господині охоче їх готують і сьогодні.

Цікавого і смачного читання!