25 лютого 2021 року виповнюється 150 років із дня народження Лесі Українки (справжнє ім’я та прізвище – Лариса Косач-Квітка), письменниці, перекладачки, однієї з центральних постатей національної культури.

З нагоди ювілею фахівці книгозбірні №3 для широкого загалу користувачів з 5-го лютого у бібліотеці почали проходити поетичні замальовки «Лесині лютневі піснеспіви».

У читальній залі була розгорнута книжкова виставка «Хотіла б я піснею стати…», на якій представлені друковані твори письменниці, фотоальбоми, науково-довідкові видання, що знайомлять з життям та творчістю Лесі Українки. 

Особливу увагу серед представлених книгодруків читачі вирізнили драму-феєрію «Лісова пісня». Ця книга у квітні 2021 року святкує свій 110-літній ювілей.

Користувачі-діти, учасники гуртка виразного читання «Я – оратор!» читали казки та поезії. Усі бажаючі мають змогу переглянути та прослухати їх на YouTube каналі .

У день ювілею фахівці книгозбірні завітали і до бібліотеки навчального закладу ДНЗ БПТУ ім.П.Р.Поповича для участі у спільному масовому заході «Зустріч двох поколінь: минуле і сучасне».

25 лютого з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки до книгозбірні №3 на годину поетичного настрою «Лесин дивосвіт» завітали читачі різних вікових категорій.

Учасники заходу читали вірші, прослухали пісні на вірші Лесі Українки, переглянули документальний фільм «Леся Українка».

Немає жодного свідомого українця, який би не був знайомий з творчістю письменниці.

На пам’ятнику Мольєру французи написали: «Для його слави нічого не потрібно, він потрібен для нашої слави». Щодо Лесі Українки можна сказати саме так.

 

Скільки неповторного, непізнаного і чудесного знаходиться навколо нас. Далеко не кожна людина може  висловити свої емоції і почуття, споглядаючи гарні краєвиди, помітити щасливих людей, відобразити події. Тільки одиниці наділені рідкісним талантом – передати красу  на малюнку.

Бібліотекар Юлія Сидоренко на дитячому абонементі організувала виставку малюнків талановитої дівчини.

Вероніка навчається у 7- му класі середньої школи та в школі мистецтв. Вона не  любить вихвалятися своїми вміннями і треба помітити хто з тобою поруч.  Її кольорові малюнки зразу привертають до себе увагу  і приносять радісні думки,створюють всім гарний настрій.

 

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Запроваджене в листопаді 1999 року згідно рішення тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної  багатоманітності.

22 лютого (до Міжнародного дня рідної мови) для учнів 9-А, 10-А класів БЗІФН №1 фахівці книгозбірні №3 провели мовознавчий гравікон «Горджуся і радію, що рідною мовою я володію». Бібліотекарі розповіли присутнім історію свята. Починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

Учасники заходу переглянули слайд-презентацію «Мовний дивосвіт». Ознайомилися з цікавими фактами мовних рекордів світу, змагалися в мовознавчих конкурсах: «Мовознавче асорті», «Прямо і влучно», «Чиє слово найдовше», «Анаграми», відгадували логогрифи. Юнацькій аудиторії був представлений коментований огляд книжкової виставки.

У Міжнародний день рідної мови всі мови визначаються рівними, тому що кожна є унікальною живою спадщиною, яку необхідно оберігати, підтримувати, передаючи від покоління до поколінь.

 

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю постановою Державний Герб України.

     Тризуб як державний символ України був обраний недаремно, адже він зв’язаний з нашою тисячолітньою державною, політичною i культурною історією.

Історія – найдивовижніша з- поміж усіх наук, які існують на світі. Вона схожа на казку, а при тому все в ній –правда.  Злі королі і добрі лицарі, подорожі в тридев’яте царство, зачаровані скарби – а історія про все пам’ятає і для всіх має імена.

Історія може розповісти про різні країни і різних людей, але кожна людина насамперед повинна знати все про свій рід, своє місто, свій народ і свій край споконвіку до наших днів.

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг.

Тризуб – це вершок скіпетра візантійського, скіфського, корона, голуб святого Духа, корогва, якір, генуезько-литовський портал, норманський ворон, кінець норманського списа, норманський орнамент . Що ж є правдою в цьому хаосі?

Бібліотекар Юлія Сидоренко розповіла дітям історію тризуба.

Читачка бібліотеки Вероніка Богуцька намалювала малюнок.

Тризуб, як геральдичний знак святого князя Володимира Київського, мав  історичний і логічний зв’язок з культурними впливами на Україні греків, римлян, кельтів-галлів і веде до розкриття загадки про походження, ідею і значення знаку тризуба на Україні, як державного герба, національного знаку і релігійного символу.

Знаки тризуба були зображені на монетах в Галії і в кельлтського бога, а на Україні на монетах Боспорського царства та в катакомбах його на хрестах за кількасот років до легендарного Рюрика, тоді як у Скандинавії таких монет і хрестів не було. Боспорські монети мають тризуб і монограми геометричної побудови. Окрім боспорського царства українські старожитності дають нам знаки тризуба на Україні також на монетах князів святого Володимира, Святополка, Ярослава, на Десятинній церкві в Києві.  В 1930 році біля Дніпровського острова Шанця знайдено кам’яну застіжку із знаком-тризубом. В Володимирі- Волинському знайдені  знаки тризуба на цеглах, якими вистелено коло Успенського собору стежку й землю біля церковного будинку.

За старою легендою, яку читаємо в Гомера, грецькі боги Зевс, Посейдон (Нептун) і Плутон (Аїд) згідно жеребка одержали собі в царство: Посейдон – море, Зевс – небо, Плутон –підземні темноти, земля й Олімп дісталися їм у спільне царство. У Гомера Посейдон зветься земледержцем і має скіпетр у формі палиці з тризубом, як символом божественної влади царя й могутності над водними просторами й стихіями. Для бою Посейдон мав довгого меча. Коли бог вітрів спустив їх з ланцюга, то Посейдон, рятуючи моряків, тризубом прогнав вітри й утишив хвилі. Щоб надати комусь сили, Посейдон торкався до нього тризубом.

Жінка Посейдонова  Амфітріта  теж із тризубом. Прозерпіна, жінка підземного бога Плутона, теж із тризубом – вона царює над підземними водами й жене їх у зерна й коріння рослинного царства.

Коли  українське населення прийняло  християнство, то тризуб в українського населення, поруч символу княжого роду, перейшов ще в ритуал релігії як символ релігійний рівнобіжної ідеї з хрестом, що захищає від зла, нещастя і подібного, а притягає добре.

Революційні події 1917 року відродили українську державність і поставили на порядок денний питання Державного Герба України.

25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла тризуб за герб УНР. На це рішення вплинуло зокрема те, що тризуб набув популярності в країні, оскільки його було зображено на нововведених у грудні 1917 року карбованцях.  22 березня 1918 було встановлено малюнки великого та малого державних гербів, за проєктом В. Кричевського.

З 22 січня 1919 року згідно з Актом злуки тризуб став використовуватися і як герб  ЗУНР. Залишався він гербом гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.

Гербом Української держави, проголошеної 30 червня 1941 року став традиційний тризуб.

На Водохреща, кроплять святою водою з Йордану вікна, двері, будинки, ворота і всюди пишуть хрести,  як  знаки порятунку від злого духа, нещастя, біди. В карпатських селах для того ж креслять знаки тризуба.

 Значення тризуба в українського населення потрійне. Він є символом державної влади, тобто державним гербом, знаком національним і знаком релігійним, тому і вживали його окремо і в комбінаціях: на монетах Святополка, Йорданах, по хатах.

Вподовж віків у тризубі органічно поєднувались язичеські й християнські символи. Та безперечно одне: пізнаючи правду про свою національну символіку, ми пізнаємо історичну правду про свій народ.

 

20-го лютого – особливий пам’ятний день, День Героїв Небесної Сотні. До річниці кривавих подій на Майдані фахівці бібліотеки 18 лютого для учнів

ДНЗ БПТУ ім. П.Р.Поповича провели годину-реквієм «Пропонує пам’ять скорботи прощання». Захід відбувся в бібліотеці та гуртожитку учбового закладу. 

Бібліотекарі розповіли юнакам про історичні події тих років, про тих, хто боровся за правду і гідність, за краще майбутнє України.

Присутні мали змогу переглянути відеоролик «Розстріли на Майдані і Небесна Сотня – як це було», прослухали неофіційний жалобний гімн «Гей, плине кача…», ознайомилися з тематичною виставкою про події на Майдані.

Пам'ятаємо…

 

 

До сьомої річниці світлої пам’яті Героїв Небесної Сотні 17 лютого фахівці книгозбірні №3 разом з вчителями БЗІФН №1 провели мітинг-реквієм «Свічка пам’яті ангелам Небесної Сотні». 

Учасниками заходу стали учні восьмих, дев’ятих, десятих класів навчального закладу. 

Працівники бібліотеки розповіли хроніку подій Революції Гідності від перших мирних днів на Майдані до відкритого протистояння протягом трьох діб (з 18 по 20 лютого 2014 року), коли відходили у вічність українці, віддаючи власні життя заради нової омріяної України. 

Учням була рекомендована для перегляду книжкова виставка, на якій були представлені друковані твори сучасних українських авторів про події на Майдані, світлини Героїв Небесної Сотні, газетно-журнальні публікації. Лунали патріотичні вірші, пісні.

Хвилиною мовчання вшанували подвиг тих, які віддали свої життя захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. Бо незламні завжди повертаються янголами. Ми не маємо права про це забувати!

Тепер вони – завжди СОТНЯ!

Соборна, народна, проста,

Оспівана, легендарна,

Незмінна, сакральна, свята!

 

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 32-га річниця, коли останній радянський солдат залишив багатостраждальну афганську землю, закінчилася жорстока десятилітня війна, яку офіційно називали, військово-політичною спецоперацією Радянського Союзу.

Афганська війна – ще одна сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Вона, як усі попередні, несла смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. 

З нагоди цієї дати фахівці бібліотеки-філії№3 для учнів 9-го класу білоцерківського закладу загальної середньої освіти ІІ-ІІІ ступенів з інституційною формою навчання №1 Білоцерківської міської ради підготували історичну відеогодину «Гартовані Афганістаном» (класний керівник Людмила Стьожка). 

Працівники розповіли історію десятилітньої війни, її нюанси. Для юнацької аудиторії була представлена книжкова виставка, коментований огляд якої зробили бібліотекарі. 

Присутні переглянули відео «Ми – інтернаціоналісти. Афганистан. 1979-1989. Коротка історія війни», «Афганска війна», хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.

Час і досі не загоїв рани. Назавжди залишиться болем у серцях нашого народу сумна статистика: 160 тисячам наших земляків, яким судилося пройти це жорстоке випробування, 3383 із них повернулися додому в цинкових трунах, у тому числі від 60 до 417 чоловік вважаються зниклими безвісти, або тими, що потрапили в полон. 

Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати кожного із тих, хто в 20, 30 років став свідком і учасником військових подій.