1 липня 1200 – у Китаї вперше згадані сонячні окуляри у вигляді пластин кварцу.

2 липня 2002 – Стів Фоссетт завершує першу в світі кругосвітню подорож на повітряній кулі.

4 липня 1886 – У Нью-Йорк прибула статуя Свободи, яка урочисто відкриється 26 жовтня.

6 липня 1785 – долар став національною валютою США.

7 липня 1881 – вперше надрукована казка «Піноккіо» (Рим, «Журнал для дітей»).

10 липня 1878 – в Англії вперше футбольний арбітр використав свисток (до цього судді кричали).

11 липня 1975 – у Північно-Західному Китаї виявлено масове поховання 6 тисяч стародавніх статуй воїнів.

13 липня 1772 – Джеймс Кук почав перше в історії кругосвітнє плавання.

16 липня 1990 – людство дізналося про існування останнього супутника Сатурна – Пан. 

18 липня 64 – пожежа в Римі: місто в результаті згоріло дотла.

19 липня 2003 – була проведена перша в світі операція з пересадки язика.

21 липня  2007 – читачі дочекалися виходу сьомої книги про Гаррі Поттера "Смертельні Реліквії" англійською мовою. 

24 липня 1728 – відомий мореплавець і першовідкривач Вітус Берінг на кораблі "Св. Гавриїл» відплив з Камчатки.

28 липня 1834 – відкрився Київський університет ім. св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

29 липня 1954 – опубліковано "Володар кілець" – перша частина знаменитої трилогії Дж. Р. Р. Толкіна.

30 липня 1984 – мильна опера "Санта-Барбара" дебютує на телебаченні (американський канал NBC), найдовший серіал в світі. 

31 липня 1994 – український легкоатлет Сергій Бубка встановив світовий рекорд у стрибках з жердиною – 6,14 м. 

РАК

(22.06-22.07)

Рак не просто читає – він занурюється в книгу і «проживає» її. Він з тих, хто згадує імена літературних героїв у своїй промові так, як ніби вони його друзі або сусіди, а не плід письменницької фантазії. Оскільки Раки сприймають літературних персонажів так реально, книги вони вибирають з особливою пристрастю – так само, як вибирають друзів.

Ніщо не змусить Рака читати текст, який йому огидний або описує неприємних людей, з якими Рак не хотів би познайомитися в житті. Він ідентифікує себе з героями книг і бере приклад з вподобаних персонажів.

Це неймовірно романтичні люди, тому не дивно, що вони обожнюють читати вірші. Раки просто не в змозі зрозуміти тих, хто поглинає детектив за детективом, жадібно ловить сенсації. Для них читання – це свято, яке потребує відповідної атмосфери. Рак вмощується у м’яке крісло, вмикає музику, внутрішньо налаштовується – і тільки тоді він готовий до занурення у світ улюбленої поезії.

ПІД ЦИМ ЗНАКОМ НАРОДИЛИСЯ:

   

   

   

Україна. Велика, славна держава з непростою долею і складною історією. Зі здобуттям Незалежності України постала необхідність розробки Основного Закону. Адже автором першої у світі Конституції став український політичний і громадський діяч Пилип Орлик.

 

5 квітня 1710 року його обрали гетьманом Запорізького війська. У цей же день Пилип Орлик оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького» США прийняли Конституцію 1787р., Франція та Польща – тільки 1791р.

У перший рік Незалежності було створено конституційну комісію, яка розробила проект майбутньої конституції. За п’ять років її існування було подано на розгляд 15 проектів. 1996р. стало зрозумілим, що подальше зволікання неможливе. 27 червня Верховна Рада України розпочала роботу над остаточним проектом Основного Закону. Депутати працювали без перерви близько доби – і врешті о 9-й ранку 28 червня 1996 року Конституція України була прийнята і введена в дію. І, згідно 116-й статті, день прийняття Конституції України було оголошено державним святом. Відтак День Конституції України – це єдине державне свято, яке закріплене в самій Конституції.

27 червня працівники книгозбірні для своїх користувачів розгорнули книжкову виставку «Конституція України – фундамент держави», підготували цікаву експрес-інформацію «Конституція України – абетка правознавства». 

У рамках програми «Нове й передове з газет та журналів» кожен відвідувач ознайомився з підбіркою періодичних видань «Мій основний закон».

Якщо ми хочемо бути справжніми громадянами України, мусимо розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти один за одного у щасливі хвилини і намагатися жити задля щастя і злагоди в Батьківщини. Словом – відповідати великому званню українця.

То ж не здавайся, мій народе сильний,

Ти мужність і відвагу прояви,

Щоб гордо піднімався прапор синьо-жовтий,

І вів нас до кінцевої мети.

                                                             О.Сливка

Головною метою Гітлера на початку його вторгнення в СРСР була Москва, однак  героїчна оборона Києва поламала плани німецького командування. Уже 9 липня 1941 року війська Вермахту фактично без бою зайняли Житомир, звідки до столиці України 100 км. Але у Київ німці ввійшли аж у другій половині вересня, коли на київський напрямок перекинули спрямовані на Москву танкові армади.
     

Медаль "За оборону Києва" єдина серед аналогічних нагород, яку запровадили вже по завершенні війни, віддаючи належне подвигу 616 тисяч воїнів і ополченців, які ціною власного життя врятували країну і Москву. 

                                   

До вашої уваги в читальній залі нашої філії діє книжкова виставка-факт "Був 41-й. Червень. 22-го", присвячена Дню скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні.


Документальні матеріали, представлені на виставці - це ратні подвиги тих, хто воював на фронтах війни, хто працював в тилу ворога для фронту. Ви можете ознайомитись з фотоілюстраціями воєннних часів та добіркою художніх творів про воїнів-визволителів.

  Сьогодні на калейдоскоп цікавих фактів "Ласкаво просимо в бурштинову казку" в читальну залу нашої філії завітали небайдужі до новинок малі читачі.

  Діти дізнались про походження бурштину, про популярність його ще з давніх часів, середніх віків і до наших днів. Його різали, свердлили, орментували, з нього виготовляли намисто, амулети, підвіски та інші прикраси. Завжди вважали, що цей камінь має цілющі властивості. А ще бурштин - захисник. Він захищає свого власника від недоброго ока і злого наговору.

  Вчені, письменники і поети склали чимало фантастичних історій і легенд про походження бурштину. Та всі легенди єдині в одному: бурштин - камінь чарівний.

 Це перший самоцвіт, виділений людиною з великої кількості незрівняно цінних мінеральних побратимів.

 Не залишили байдужими дітей коротенькі відеоролики про колекцію - понад 10 тис. вкраплень комах у бурштині, про декоративні та ювелірні вироби з каменю та про шедевр світового мистецтва різьби по каменю - Янтарну кімнату.

  

Букет, з яким йдуть до церкви на Трійцю, має велике значення і його необхідно скласти зі знанням законів збирання лікарських трав.
 Коли зриваєте лікарські трави, потрібно помолитися, попросити дозволу рослини зірвати її, щоб вона допомагала в лікуванні недуги. 

При цьому подбайте, щоб у вас було чисте тіло і душа, добрі помисли. До букета, який освячують на Трійцю, покладіть любистку, м'яти, материнки, листків хрону городнього, горіха волоського, квітку маруни, деревію, інші лікарські трави, і обов'язково лепеху. З цим букетом ідуть у церкву в суботу на вечірню, у неділю на святкову відправу. Його бажано зберігати в оселі біля вхідних дверей – це свого роду оберіг родини.

17 червня працівники книгозбірні підготували експрес-викладку друкованих видань «Цілющий букет Трійці». Відвідувачі мали змогу довідатися з книг про лікувальні якості кожної рослини і, навіть, потримати їх у руках.

Трійця / Зелені свята / одне з найбільших християнських свят, яке відзначають на 50-й день від Великодня в пам’ять про зішестя Святого Духа на апостолів і присвячують Святій Трійці /Бог-Батько, Бог-Син і Бог – Дух Святий/.

17 червня в малій виставковій «Арт-простори-96»  представлена виставка художніх робіт «Ісус Христос у живописі». Цю виставку для мешканців Залізничного селища допомогла організувати громадська організація «Наша спадщина», філія якої працює в Білій Церкві з 2007 року.

Координатор філії місцевої організації – Остер Людмила Іванівна – стала чудовим гідом експозиції, на яку завітали члени клубу «Надія» Академії пенсіонерів і всі бажаючи. Всі картини, представлені на виставці, виконані не професійними художниками, а митцями-аматорами.

Від найдавніших часів і донині Біблія надихає на творчість письменників, скульпторів, архітекторів, композиторів, художників, іконописців, майстрів фрескового живопису, творців декоративно-ужиткового мистецтва.

Екскурсанти щиро дякували за цікаву і змістовну інформацію, за естетичну насолоду, яку отримали. Бо біблійні сюжети картин дарують магічні ключі до минулого і майбутнього, до безмежного всесвіту людської душі.

 

Літо – чудова пора для відпочинку та творчості. От і сьогодні на арт-хвилинку «Пластилінові фантазії» завітали наші юні читайлики.

Бібіотекарі розповіли цікаву історію випадкового відкриття пластиліну. 

Виявляється, одна із улюблених дитячих розваг пластилін починав зовсім не як дитяча забавка, а як помічник домогосподарок. До цього пластилін протягом 20 років використовувався як ... миючий засіб для шпалер. Однак, у 1954-му невістка Джо МакВікер – співробітника фірми-виробника пластиліну – взяла шматок речовини в дитячий садок, де працювала вихователем, щоб показати його дітям. Малюкам пластилін так сподобався, що після розповіді невістки МакВікер тут же усвідомив його справжню комерційну цінність і за чотири роки  збільшив прибуток компанії зі $100 тисяч до $3 млн.

Сьогодні пластилін – чудовий матеріал для численного використання. На відміну від глини та воску він залишається м’яким, практично не твердне і не засихає, а завдяки широкому спектру кольорів дозволяє досягти будь-якого відтінку.

Для того, щоб надихнути дітей на творчість, був продемонстрований веселий мультфільм «Пластилінова ворона» та пластилінова анімація «Колискова» студентки Владислави Мазур, саундтреком до якого стала пісня групи «Vivienne Mort». Зацікавила присутніх презентація «Кращий читач бібліотеки-філії №3», де вони змогли побачити пластилінові мініатюри Дар’ї Синицької.

Цікавий задум для заходу бібліотекарі взяли із журналу «Веселые идейки».  Достатньо тільки подивитися на чарівний олівчик із кумедним чоловічком, щоб покращився настрій, та й малювати таким креативним «шедевром» веселіше.

15 червня – Всесвітній день вітру. Так, є й таке свято! Англійською його назва звучить, як Global Wind Day. А з’явилося воно з ініціативи Європейської асоціації вітроенергетики та Всесвітньої ради з енергії вітру в 2007 році. А вже в 2009 році, коли приєдналося 30 країн, це свято стало Всесвітнім. 

Його мета – звернути увагу громадськості на неабиякий енергетичний потенціал цієї природної стихії та популяризувати ідею використання енергії вітру. Ця енергія так приваблює людство передусім своєю невичерпністю, а також безпечністю для навколишнього середовища.

– Якими бувають вітри? – запитує наш земляк письменник Петро Розвозчик. І тут же дає відповідь поетичними рядками, де переплітається фантазія, уява та образне мислення митця.

                Вештанець-вітер

                         малює

                           на небі

                                                      журавлиний ключ…

Ще багато цікавого і пізнавального про вітер ви можете прочитати у журналі «Сто талантів» за червень 2016 року.

75 роки тому народився видатний український актор, режисер та сценарист. На його рахунку – 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи. За своє недовге життя – рак забрав Івана Миколайчука у 46 років – він встиг не лише стати улюбленцем глядачів, а й завоювати звання душі українського поетичного кіно. 

Миколайчука називали аристократом духу, блискучим самородком, а радянська влада оголосила "неблагонадійним" та "націоналістом". Тим не менш, без зірки минулого століття не проходив жоден радянський фільм, Миколайчук став своєрідною обов’язковою складовою вітчизняного кіно 60-70-х років. 

Акторським мистецтвом Миколайчук захопився з самого дитинства: у 12 років грав у сільському самодіяльному театрі. У кіно дебютував ще студентом - у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики "Двоє". Загальне визнання і любов кіноглядача актор отримав після ролі Тараса Шевченка у фільмі "Сон" та Івана Палійчука у картині Сергія Парджанова "Тіні забутих предків". 

"Я не знаю більш національного народного генія... До нього це був Довженко", – так про Миколайчука сказав Сергій Параджанов.

Шевченківською премією його нагородили посмертно, а звання народного Іван Васильович так і не отримав. Однак і без цього став улюбленцем глядачів. 

Багато хто вважає його найбільш видатним актором в історії українського кінематографа. Він надихав українських художників, акторів, співаків та письменників того часу, які шукали українські корені і колорит у радянську епоху.