Яблучно-горіховими зливами

Стукотить  в садах 

осіння рань.

А дзвіночок срібними мотивами

Радо кличе у Країну Знань!

Л. Шостак

 У школі здобуваються знання, необхідні всім у житті, – це великий і неоціненний скарб, який робить людину сильною, а вміння вчитися – це той ключик, який його відкриває і дає світло.

 До Дня знань в нашій книгозбірні відкрилася  виставка-порада «Веде нас вересень у Країну Знань» на допомогу шкільній програмі. Адже всім відомо: багато читати – багато знати.

Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості… Франко живе в народній пам’яті  як великий Каменяр…

                            М.Рильський                           
                                          

В особі Івана Франка українська нація здобула геніального творця універсального значення. Йому належать класичні зразки творчості в сфері художньої культури, духовного будівництва нації, народознавства, філософії історії і Людини. Своєю творчістю і багатогранною літературною, громадською діяльністю він створив цілу епоху в історії української культури та літератури. Франко був не тільки письменником, а й великим ученим і публіцистом.

Він був ніжним ліриком і відважним бунтівником, витонченим літературним майстром та вченим-енциклопедистом, першим з українських письменників, який заробляв на хліб літературною працею, а помер у неймовірній бідності. Його вірші «Каменяр», «Вічний революціонер» стали класикою за життя, зваблюючи композиторів своїм духом і ритмікою. А п’єса «Украдене щастя» ось уже друге століття є окрасою репертуарів найкращих театрів України. Поема «Мойсей» своєю філософією захоплює тисячі дослідників – літературознавців, філософів, істориків.

З нагоди 160-річчя від дня народження І.Я.Франка у нашій книгозбірні сьогодні    
відбувся день інформації «Йдемо Франковими стежками».

Протягом дня кожна категорія користувачів могла відкрити для себе щось нове та пізнавальне.

Книжкова виставка познайомила читачів з творами письменника та літературою про його життя та творчість.

Бібліотекарі абонементу провели перегляд літератури біля книжкової полиці «Весно, ох довго на тебе чекати…»

Особливо зацікавив читачів філологічний експрес (вікторина «Чи знаєш ти твори І.Франка», кросворд за повістю «Захар Беркут», цікаві факти з життя письменника).

Під час онлайн-години відвідувачі провели віртуальну екскурсію у Львівський музей І.Франка та прослухали пісні на слова поета.

Для маленьких читайликів відбулася подорож казками письменника «Іван Франко – дітям». Голосні читання «В гостях у Лиса Микити» доповнились розгадуванням кросворду за цим твором.

Метою нашого заходу є популяризація творчості письменника, його вагомого внеску у становлення української нації та вшанування пам’яті великого Каменяра. Мандрувати стежками його творчості було цікаво і повчально.

Частіше приходьте в бібліотеку. Читайте багато, бо, як писав І.Франко:

Книги – морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить

Дивнії перли виносить

Символіка - своєрідна візитна картка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні та народні символи.
До Державних символів країни належать Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн, які є розпізнавальними знаками країни.
Кожен народ має народні символи. Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує даний народ. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну йде мова. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть - це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги. Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родову пам'ять, волелюбність. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи - це наші святині.

23 серпня до Дня Незалежності України читачі нашої бібліотеки переглянули слайд-екскурс «Символи моєї країни». На згадку були вручені пам’ятні емблемки «Я люблю Україну».

До Дня Державного Прапора України був проведений прес-калейдоскоп «Ми йдемо під прапором чистого неба і золотих українських ланів» (за програмою «Нове й передове з газет та журналів»

Перше наше слово з нами повсякчас,

Мати-Україно, ти одна у нас!

М. Сингаївський.

Сьогодні в нашій книгозбірні читачі переглянули історичне відео «Україна починається з мене». Людина залишається справжньою людиною в усіх духовних вимірах, доки в її серці живе пам’ять про той куточок землі, де вона народилася. Цей благословенний клаптик землі, де вона зросла, є для неї святим.

Моя Україно,

Я чую твій голос,

 Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно,

Колиско-калино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

Ми – українці! Тому й у кожному з нас маємо бачити Україну, тобто любити, підтримувати ближнього, в усьому допомагати заради нашого спільного майбутнього. Тільки тоді наша Україна стане країною щасливих людей!

Синій, як море, як день, золотий —
З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім! 

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

                                                  О. Олесь

Державний Прапор України - прапор із дворівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.

Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.

22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні.

Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.

24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня Державного Прапора України, який святкується щорічно 23 серпня.

До Дня Державного Прапора України наша бібліотека традиційно підготувала книжкову викладку-інсталяцію. Тут представлені науково-популярні та періодичні видання фонду бібліотеки, які містять інформацію про історію появи українського національного прапора, його використання в Україні в різні історичні періоди, ставлення до державної символіки в наш час.

Хай у День Державного Прапора України над вашими будинками майорить жовто-синій стяг як символ гордості за свою країну.

Великий Спас ( Преображення  Господнє) відзначається 19 серпня. Це другий – головний із трьох Спасів. До цього дня, як правило, закінчували збирати хліб, розпочинали копати картоплю, збирати яблука, груші. На Спаса у церкві святять груші, яблука, мед, калачі з борошна нового врожаю і обжинкові вінки. Після освячення є звичай обмінюватися яблуками так само, як обмінюються крашанками на Великдень. Яблуками й іншими плодами також обдаровують бідних, щоб і до них прийшло свято.

В нашій книгозбірні на викладці « Прийшов Спас – пішло літо від нас»  представлена література про традиції та звичаї  цього свята з прикметами  і прислів’ями. Недарма в народі казали: «Прийшов Спас – бери рукавиці про запас».

Були такі прикмети:

Якщо на Спаса ясна погода, то осінь буде довга.

Якщо вранці суха трава – з обіду потягне хмарами.

Якщо  хмарно, але бджоли не ховаються у вулик, а все-таки летять в поле – дощу не буде.

Парує туман над лісом – пора йти по гриби.

Якщо в тиху пору шумить ліс – перед грозою.

  

  Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не захочемо бути.
В. Липинс

    

        Сьогодні в читальному залі нашої філії для юних читачів до Дня Незалежності України була розгорнута книжкова виставка-документ «Україна починається з мене». Тут кожен бажаючий може ознайомитись з основними документами, в яких іде мова про права та обов’язки дітей, затвердженими Конституцією України.

     Сьогодні ми хочемо познайомити вас з однією з найкращих бібліотек    Великобританії.

      Архітектор Франсін Хубен (Francine Houben), одна із засновників голландської архітектурної компанії Mecanoo, розповідаючи про свою роботу над проектом нової бібліотеки Бірмінгема, Великобританія, зізналася, що вона не хотіла будувати цегляну будівлю, адже в бібліотеці повинно бути багато світла. Не хотілося зводити і чергову стандартну будівлю зі скла. В результаті без скла, звичайно, не обійшлося. Скляні, «золоті» і «срібні» частини фасаду були обгорнуті металевими візерунковими гратами.

     Бібліотека Бірмінгема є найбільшою не лише в Сполученому королівстві, а й у всій Європі. Будівля бібліотеки являє собою «піраміду» з встановлених один на одного прямокутних блоків. Площа нової бібліотеки на 20% більше площі старої Центральної бібліотеки Бірмінгема. Тепер будівля зможе приймати до 

10 000 відвідувачів щодня.

     Бірмінгем є досить зеленим містом. Але, на думку архітекторів, в центрі міста зелені не вистачає. Тому на даху бібліотеки були розбиті сади.

     Тут є близько мільйона книжок, але поза читальними залами відвідувачі можуть взяти участь у занятті з аштанга-йоги, групі з плетіння чи навіть семінарі зі сміху (де їх обіцяють навчити "сміятися без причини"). Люди гуляють поверхами, захоплено фотографують просторі інтер’єри і панорамні види з садової тераси третього поверху.

     Мета бібліотеки – залучити до 3 млн відвідувачів на рік.

   

            Сьогодні в нашій книгозбірні відбулася година корисної інформації «Чотирилапим за вірність та відданість», на якій  бібліотекарі розповіли дітям про те, що 16 серпня в усьому світі відзначається Міжнародний день безпритульних тварин. Обрати цей день в якості Національного дня запропонувало ще в 1992 році Міжнародне товариство прав тварин США (ISAR).

      Це не свято, а скоріше нагода привернути увагу до проблеми, яка вже багато десятиліть існує в багатьох країнах світу, в тому числі і в нашій.

     Тому цей день – це ще один шлях достукатися до сердець людей, розповівши їм про те, що в наших силах допомогти котикам і собачкам стати щасливими володарями теплого дому і дбайливих господарів. Це буде найкращим дарунком тим, від кого відвернувся весь світ.

   

  Захід доповнила викладка  літератури, ознайомившись з якою, учні розповіли  цікаві історії про своїх чотирилапих улюбленців.

     

                 Шановний читайлику!

А чи знаєш ти, що і у книги є іменини? Завітай у читальний зал нашої філії та зверни увагу на «Корзину казок». Там чекають на тебе казки-ювіляри 2016 року. Уявляєш, «Золотому ключику, або пригодам Буратіно» О.Толстого – 80 років! А «Мандрам  Гуллівера» О.Свіфта – аж 290!

Візьми ці книги з собою, прочитай! Це буде найкращий подарунок на їх день народження!

Багато століть український народ боровся за право самому розпоряджатися рідною землею і своєю долею, за незалежну й самостійну українську державу. Нарешті 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла "Декларацію про державний суверенітет України", в якій проголосила "державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах".

   

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України приймає Акт проголошення незалежності України. Це був документ величезної історичної ваги, підтверджений всенародним референдумом 1 грудня 1991 р. В ньому взяло участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України. Розбудова української незалежної держави вступила в новий етап.

    Державність України у датах

22 січня Україна відзначала день проголошення першої незалежності у 1918 році та День Соборності, який встановлено на відзначення проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР у 1919 році.

30 червня – у цей день 1941 року в окупованому Німеччиною Львові проголошено відновлення Української Держави;

16 липня – цього дня у 1990 році Верховною Радою Української РСР прийнято Декларацію про державний суверенітет України;

24 серпня – Верховною Радою Української РСР у 1991 році прийнято Акт проголошення незалежності України;

1 грудня – 1991 року в цей день відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

До 25-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України в  читальній  залі нашої філії є постійно діюча книжкова виставка «Ми – українці» та  розгорнуто нові книжкові інсталяції :«Крок за кроком до незалежності», та «Ми обрали незалежність".

 На виставках  представлені книги, які висвітлюють цю доленосну подію в історії нашої держави, дають цілісне уявлення про основні віхи становлення її незалежності. Зацікавила юних читачів абонементу книжкова поличка «Україна починається з тебе».

  

Виставки малюнків стали для нашої 
бібліотеки доброю традицією, влаштовуються регулярно і викликають незмінний інтерес. Зараз до вашої уваги роботи дітей на тему:»Я і моя Україна».

                      Завітайте до нас! У нас цікаво!

Сьогодні до вашої уваги коротенька розповідь про вулицю-бібліотеку.

Будівлю, що знаходиться в Канзас-Сіті (США Міссурі) не сплутаєш ні з чим. Це центральна публічна бібліотека (Kansas city public library), що стала справжньою окрасою міста і своєрідним архітектурним шедевром, відомим під назвою Книжкова полиця.   

  

 Розташована вона в самому центрі Канзас-Сіті, в його діловому районі, і стала предметом гордості жителів цього міста. І, дійсно, незвичайна за своєю архітектурою, будівля вражає уяву кожного, хто опинився поруч. Близько 50 млн. доларів було витрачено на даний проект. Цікаво те, що сама бібліотека була відкрита більше 100 років тому (у 1873 р.) і розташовувалася зовсім в іншому місці. Потім бібліотека переїжджала ще кілька разів. І в черговий раз стало зрозуміло, що книг і відвідувачів стає все більше і що слід шукати нову будівлю.

І ось у 2000 році було прийнято рішення переобладнати пустуючий  особняк 1 -го національного банку (справжній шедевр майстерності зі своїми мармуровими колонами, бронзовими дверима і ліпниною). Зрозуміло, сама будівля зазнала великих змін. Це був дуже не простий проект. Роботи з його реалізації почалися в 2002 році. Гроші на переобладнання колишнього банку надходили у вигляді благодійних внесків, а також у вигляді відрахувань з податків. Сама будівля була досить старою. Адже особняк був побудований в 1904 році. Він кілька разів перебудовувався, ремонтувався в різні роки минулого століття, в результаті чого в ньому переплелися різні епохи, а порушувати дух історії архітекторам не хотілося.

Знову бібліотека відкрилася для своїх читачів у 2004 році. У 2006 році була побудована бібліотечна парковка. Щоб закрити її і був придуманий такий унікальний проект - представити стіну паркінгу у вигляді книжкової полиці, на якій розташувалися корінці величезних книг. Вони не просто величезні, вони гігантські. Адже висота кожної книги становить більше семи метрів, а ширина - 2 метри. В проекті реконструкції бібліотеки брали участь всі бажаючі жителі міста, яким запропонували підібрати найвідоміші літературні твори, що були б відображені на фасаді споруди. Серед безлічі назв - книги, що розповідають про історію і культуру Канзас-Сіті, твори світових класиків - Шекспіра, Діккенса, Лао-цзи та ін. Унікальний проект займає цілий квартал міста.

         На сьогоднішній день це  сучасна бібліотека, в арсеналі якої 2,5 млн книг і більше 2,4 млн відвідувачів на рік, яка радує око мешканців і гостей міста. Варто також згадати, що її унікальний дизайн спонукав багатьох жителів міста згадати, що таке бібліотека та її цінності. Публічна бібліотека Канзас- Сіті має десять філій, але головний є найбільшим і має спеціальні фонди.

Чекайте на нові повідомлення про  найоригінальніші бібліотеки світу!

Свято Маковія одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні.

Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.

На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов'язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковійка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): волошки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

«Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але додавали в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, волошок, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв'язували червоною стрічкою. Голівки маку в'язали в окремий букет.

Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м'ята мала оберігати сім'ю від усякої напасті й додавати здоров'я, ласкавці — щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин.

Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся — «щоб не випадало».

Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води.

Обрядовою їжею цього дня є «шулики», або «ломанці». Готують їх так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і  заливають свіжовикачаним медом з перетертим маком. Цю страву залюбки їдять діти.

А ось ще рецепти  смачних та корисніих страв , до складу яких входять традиційні продукти, так популярні в це літнє свято, а саме: яблука, горіхи і мед. Всього три основних інгредієнта, а яке розмаїття смаку і оформлення!

Дивись фото, вибирай, пробуй і готуй із задоволенням!

Салат із буряка і яблук з горіхами і медом

• 

Смачний, нарядний, а головне - корисний салат, до складу якого входять традиційні продукти. Причому, дуже простий у приготуванні.

Інгредієнти:

2 буряка,

1 яблуко,

100 г ізюму,

100 г волоських горіхів,

1 ч. ложка меду,

1 ч. ложка лимонного соку,

2 ст. ложки майонезу або йогурту,

сіль за смаком.

Приготування:

Буряк відвари до готовності. Ізюм залий кип'ятком і залиш на 10 хвилин. Волоські горіхи трохи підсуши на сковороді, подрібни і вмочи в мед.

Буряк очисти і потри на крупній тертці. Для прикраси салату шматочок буряка поріж тонкими скибочками, зверни пелюстками і вклади всередину по шматочку волоського горіха, як показано на фото.

Яблуко очисти від шкірки і серцевини, потри на крупній тертці і збризни лимонним соком, щоб воно не потемніло.

З'єднай буряк, яблуко, ізюм і горіхи, посоли, перемішай, заправ майонезом або йогуртом за смаком. Прикрась салат буряковими пелюстками і подавай.

Салат із руколи, яблук і горіхів

 

Класичне поєднання свіжої ароматної зелені руколи з волоськими горіхами у цьому салаті освіжається і наповнюється новим соковитим смаком завдяки додаванню яблука.

Інгредієнти:

1 яблуко,

1 цибулина,

100 г руколи,

100 г листового зеленого салату,

50 г м'якого сиру (фета, моцарелла),

50 г волоських горіхів,

2 ст. ложки оливкової олії,

2 ст. ложки лимонного соку,

1 ст. ложка меду,

чорний мелений перець за смаком,

сіль за смаком.

Приготування:

Листя руколи залий холодною водою на 5 хвилин, щоб пом'якшити характерний пряний запах. Потім обсуши листя і крупно порви руками. Також порви листя салату.

Горіхи підсуши в духовці або на сковороді, очисти від лушпиння і подрібни. Цибулю поріж тонкими чвертькільцями. Яблука очисти від насіння, поріж тонкими скибочками і збризни лимонним соком, щоб вони не потемніли.

Для салатної заправки змішай мед, олію, сіль, чорний мелений перець і перемішай до однорідної маси.

З'єднай зелень і яблука, полий заправкою, акуратно перемішай і дай салату настоятися кілька хвилин. Зверху посип салат горіхами і тертим сиром.

• 
  

« Для мене література – одна з умов існування, а література для дітей – це і прихисток, і робочий стіл, і живе створіння, яке потребує захисту, відданості і  – одна з умов існування, а література для дітей – це і прихисток, і робочий стіл, і живе створіння, яке потребує захисту, відданості і піклування»

Народилася Галина Малик 12 серпня 1951 року у м. Бердянську Запорізької області. 1964 року сім'я переїхала в селище Середнє на Ужгородщині. Перша улюблена книжка – подаровані мамою на день народження у перший п’ятирічний «ювілей» «Українські народні казки». Вона стала для неї «… і букварем, і розвагою, і цілим новим світом». Закінчила школу, потім філологічний факультет УжДУ (1980). Працювала старшим методистом відділу наукової інформації з питань культури і мистецтва Закарпатської обласної наукової бібліотеки. У 1991 році стала головним редактором видавництва „Закарпаття”. У 1998 році – редактор і видавець журналу для дітей «Віночок», який відродила через 50 років і презентація якого відбулася в Ужгородській гімназії.

Писати майбутня письменниця почала ще зі шкільного віку. Потім кинула, та коли сама стала мамою, почала писати для своєї доньки. Член Національної спілки письменників України з 1991 р. Заступник голови Асоціації творчих жінок Закарпаття «Нова форма», з 2005 р. – голова оргкомітету щорічної книжкової виставки-ярмарку «Ужгородський книжковий Миколай». Укладач кількох антологій закарпатської літератури ХХ ст. (зокрема, поезії та літератури для дітей).

Пише українською і російською мовами, перекладає з болгарської. Вперше її вірші опублікувала «Закарпатська правда» у жовтні 1967 року. Друкувалася в обласних та республіканських газетах «Молодь України», «Сільські вісті», «Зірка», «Вісті України», журналах «Малятко», «Барвінок», «Перець», «Початкова школа», «Прапор», «Радянська жінка», «Веселка», колективних збірниках «Дзвінке джерело», «Первоцвіт», «Веселий ярмарок».

Галина Малик пише для малят казки, вірші, скоромовки, дражнилки, фантастичні п’єси. У своїх творах розповідає про незвичайні життєві ситуації, інтригує діями і подіями, перекрученими новоутворами. Навчає дітей на хороших прикладах, або ставить перед ними проблемні питання. Галина Миколаївна має талант від Бога писати дітям. У всіх її творах головні герої – діти, бешкетники, звірята. Письменниця творить свої казки, вірші, щоб вони несли дитині добро, справедливість, чесність, працьовитість. Від книжок цієї мудрої жінки душа переповнюється любов’ю і світить ясним сонечком, в серці завжди посміхається веселка. Іскри цієї любові долітають до кожного  і хочеться вірити, що скоро вони засяють ясним сонцем. Сонцем чистоти, доброти, милосердя.