За часів СРСР твори Чуковського про громадянську поезію скорочували і забороняли, а нині митця видають за суто дитячого письменника.

Корній Чуковський  народився у Петербурзі, дитинство і юність минули в Одесі, де його другом був майбутній ідеолог сіонізму Володимир Жаботинський. Саме він порадив віднести літературні проби пера до газети «Одесские новости». Невдовзі журналіст-самоук не лише здобув визнання і популярність, а й поїхав до Лондона власкором від рідного часопису, в якому буквально за два роки зробив карколомну кар’єру.

Перед початком революції 1905 року Корній Чуковський повертається до Одеси, а згодом подався до Петербурга. Там він не відцурався свого українства.

Ще у 1911 році, коли прихильне ставлення до Кобзаря загрожувало звинувачуваннями у малоросійському сепаратизмі, журналіст написав нарис «Шевченко». Та найвагоміший доказ трепетного ставлення митця до України й української мови – книжка «Высокое искусство», п’яту частину обсягу якої присвячено аналізу російськомовних перекладів поезій Шевченка.

Причина невдач перекладачів – в ігноруванні того, що мова Шевченка «не праздный перезвон стиховых побрякушек, а могучее средство для наиболее действенного выражения чувств и дум». Без розуміння цього, стверджував Чуковський, слова великої любові й народного гніву в перекладі перетворюються на сентиментальний «песенник о вышневых садах и чернобровых красавицах».

Чуковський вистраждав право заявити: «Я інколи писав невміло, але брехливо – ніколи».

Не дивно, що багато хто пов’язує випадкове зараження письменника хворобою Боткіна в лікарні через укол погано продезінфікованим шприцом з турботою радянських спецслужб, представники яких жорстко контролювали навіть церемонію його похорону.

 

 30 березня виповнюється 100 років від дня народження Володимира Кашина (1917-1992) – українського прозаїка, автора циклу детективних повістей та романів «Справедливість – моє ремесло».

За його романом «Чужа зброя» А. Іванов створив фільм «У привидів у полоні» (1984).

Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни II ст., медалями.

Був членом Спілки письменників України.

За цикл детективних творів нагороджений премією МВС СРСР.

      

Відкриваючи дивні світи,

Малюки розуміють відразу –

Дім цей рідний для них назавжди.

Безмежна сила книги. Вона з дитячих літ допомагає зрозуміти світ, що нас оточує. 29 березня  до нашої  книгозбірні завітали дошкільнята старших груп   «Струмочок» ( вихователь Ірина Миколаївна Дроменко) та «Ромашка» ( вихователь Світлана  Михайлівна Білик) ДНЗ  №29. 

Бібліотекарі провели для малечі екскурсію по бібліотеці. Дітки з цікавістю  познайомилися з яскравими книгами та журналами: «Колобочок», «Куля», «Малятко», «В гостях у казки». Маленькі читайлики вивчили  скоромовки та відгадали загадки  про весняну пору року.  

Переглядаючи відео, малюки підспівували героям з мультфільмів 
та раділи  теплому сонячному дню.

Історія створення флешки почалася у 70-роки в Японії. Професор Фузіо Масуока працював у компанії Toshiba і розробляв динамічну оперативну пам’ять.Через кілька років клопіткої праці йому вдалося створити пристрій з фантастичним для тих часів обсягом пам’яті – 1 мегабайт. Але при відключенні живлення вся інформація безповоротно втрачалася. І Масуока замислився над створенням незалежної матриці, яка б виправила цей недолік.

Керівництво компанії Tohsiba не поділяло оптимізму професора і відмовилося підтримувати розробку такого пристрою. Проте Масуока не збирався відмовитися від своєї ідеї і продовжував працювати самотужки у вільний від роботи час. У 1980 році він патентує флеш-пам’ять типу NOR (not/or).

Існує кілька версій, які пояснюють назву «флеш». Згідно однієї з них, цю назву придумав колега Фудзі. Стирання інформації з носія супроводжувалося спалахом (фотоспалах англійською flash), і ця асоціація лягла в основу назви нового гаджета. За іншою версією Масуока сам придумав назву flesh, тому що його вразила швидкість, з якою можна було стирати інформацію – майже миттєво.

Але лише у вересні 2000 року стартують продажі перших у світі флешок  DiskOnKey. Коштувала перша флешка досить дорого – 50 доларів, у 100 раз дорожче, ніж 3,5-дюймова дискета, а за об’ємом пам’яті перевершувала її лише у 5 разів. Об’єм першої флешки становив лише 8 мегабайт. Але це був справжній прорив у сфері зовнішніх носіїв інформації. Максимальний об’єм пам’яті сучасних USB флешок сягає 1Тб.

Більше інформації по даній темі ви можете дізнатись в журналі «Колосок». –  2017 р. – С.12-13.

Інколи гортати старі журнали дуже корисно! У них стільки можна віднайти цікавої інформації!

Сьогодні для вас, юні чомучки, ми підготували цікаву підбірку про ...

,

який може навіть навчатися в школі.

Учнем середньої школи міста Васеда  (Японія) став робот-гуманоїд Реррег. Вперше у світі робот навчатиметься з дітьми. Він уміє розмовляти – тож школярів закликали побільше спілкуватися з ним.

Реррег пообіцяв старанно вчитися і додав: «Ніколи не думав, що навчатимусь у людській школі». Робот розпізнає радість, сум, хвилювання, страх, уміє втішати, жартувати. Розмовляє японською та англійською мовами, тому допомагатиме на уроках іноземної мови.

А ти хотів би навчатися в одному класі з роботом?

Японія – дивовижна країна Навпакинія. Тут обожнюють роботів: вона посідає перше місце у світі по створенню робототехніки.

У Національному музеї передової науки і технології в Токіо показали роботів-андроїдів, які нагадують людину. Робот Отонароїд (андроїд-дорослий) на вигляд доросла жінка. Вона здатна відповідати на репліки, підтримувати розмову на загальні теми, виконувати роль наукового консультанта.

 

Кодомороїд (андроїд-дитина) – дівчинка, перший у світі робот-диктор новин усіма мовами.

 Японські винахідники створили окуляри для тих, хто прагне схуднути. Їх треба одягати перед тим, як береш ложку чи виделку. Окуляри збільшують кількість їжі в тарілці – тож можна наїстися і невеликою порцією. Мають вони ще одну хитрість – до них під’єднано трубочки, які надають їжі запаху і навіть смаку. Звичайнісінька каша може пахнути шоколадом, а картопля – ананасом. «Хитрі» окуляри дають змогу товстунчикам наїдатися порцією на 10 відсотків меншою від звичайної.

Юні та завзяті!

Не так давно на нашому блозі ми розповіли про вручення премії «Глиняний кіт».

У номінації «Дитяча література» її отримав Сергій Гридін за книжку «Незрозумілі».

Сергій Гридін – символ нової української підліткової літератури, який чи не найперший наважився вголос говорити про теми-табу, які досі вкрай рідко проникали в українську дитячу літературу. Ознаменувала появу підліткової диво-серії видавництва «Академвидав» («Академія»), яка перехопила ініціативу у безнадійно «заглохлої» серії «Майже дорослі» ВСЛ. У цій серії у Сергія Гридіна одразу дві «не»-книжки – «Незрозумілі» та «Не - ангел».

 «Найважче, як на мене, писати книжки для підлітків! Дитячі книжки простіше писати, бо всі ми колись були дітьми і пам’ятаємо себе якраз у дитячому віці. А підлітки змінюються весь час і змінюються з часом. І тому писати підліткові книжки найважче», – ділиться автор.

Що ж об’єднує кожну з цих книжок? Хоч це й дивно, але саме неувага до складних тем…

Гридін Сергій.Незрозумілі : повість / Сергій Гридін. – К.: Академвидав, 2016. – 128 с.

…Можна витерпіти безвихідь і дочекатися, здавалося, недосяжного кохання, якщо бути справжнім, мати друзів і відвагу постояти за них як друг. Якщо вміти розуміти і ставати зрозумілішим. Такими є шлях і досвід юного героя цієї повісті, сповненої драматичних напружень, неординарних пригод і щемливих переживань…

Гридін Сергій. Не-ангел: повість / Сергій Гридін. – К.: Академвидав, 2016. – 118 с.

Ще одна книжка Сергія Гридіна, "Не-ангел", проблематикою кардинально відрізняється від "Незрозумілих". Замість взаємного кохання – зародки почуттів, які обриваються на другий же день звісткою про смерть дівчини. Замість затишного родинного кола – сварки і психологічне та фізичне насильство. Замість батька, який підтримує сина та з яким можна розділити "чоловічу таємницю" – осоловілий домашній тиран.

Таким чином зав’язується конфлікт, який, поволі визріваючи, закінчується втечею Олеся з дому. А далі події розвиватимуться з карколомною швидкістю: знайомство з малолітнім безхатченком відкриває двері у світ, про існування якого навіть не здогадуються "домашні" підлітки.

Одну добу головний герой проводить в режимі екшену на межі з трилером. Досвід цієї небезпечної "свободи" залишає по собі незабутні враження як для самого Олеся, так і для читачів.

Щороку на березневих канікулах у нашій книгозбірні стартує Тиждень дитячого читання «Добрий день, книжковий тиждень». День відкриття розпочався з бібліотечної служби новин «До нас у гості завітай, книгу з святом привітай».

Юні книголюби ознайомилися з чудовою виставкою «Книги з друку - читачеві в руку».

У бібліотеці протягом тижня відбувалося знайомство школярів з книжковими та журнальними новинками.

 Бібліотекарі розповіли дітям як, використовуючи природні матеріали, можна виготовити привабливі закладки для книжок.

Мандрували відчайдухи і інтернет-вікториною «З книжки в мультик», а ще веселкові барви дитячих фантазій переросли у галявину малюнків.

Маленькі непосиди були активними у квіз-вікторині « Хто казку знає – той відгадає».

Щоб ротик був слухняним, вивчали складні скоромовки. Охочі розповідали їх на біс! Переможці отримали призи. Погодьтеся, що світлішає на світі, коли читають діти!

У національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса відбулася церемонія вручення нагород лауреатам літературних підсумків року «Глиняний Кіт».

Організаторами підсумків були Київська організація Національної спілки письменників України, Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, інститут літератури НАН України та Національний музей літератури України.

У номінації «Дитяча література» дипломи одержали Сергій Гридін за повість «Незрозумілі» (видавництво «Академвидав») і Григорій Фалькович за книжку поезій «Шалахмонеси» (видавництво «Дух і літера»).

  23 березня 1596 року українські повстанці Северина Наливайка розбили військо польського гетьмана Жолкевського в урочищі Гострий Камінь поблизу Білої Церкви.

У каральному війську поляків на той час було 6602 вояки, близько 6000 озброєних слуг, а також 24 гармати. Козаки, що відступали (майже 7000 озброєних чоловіків і 20 гармат), рухалися табором у п’ять рядів возів. Жолкевський, побоюючись, що повстанці під покровом ночі можуть вислизнути від нього, перейшов у наступ.

Коронне військо оточило козацький табір, вдарило з усіх боків, намагаючись розірвати вози. Проте козаки-повстанці зустріли атакуючих щільним вогнем. Врешті-решт Жолкевський був змушений відступати. Згодом він, побожний, говорив: «Не судив Бог»

Дорогі читайлики!

Напевне багато хто з вас має свого домашнього улюбленця. А от сьогодні ми вас охоче познайомимо з котиком Манекі-неко (2017  – рік Японії в Україні).

Цей симпатичний котик у Японії зустрічає усіх і скрізь: біля перукарень, кафе, крамничок чи просто вдома. «Манекі-неко»у перекладі з японської означає «вабливий кіт». Котик частенько тримає підняту лапку, чи навіть дві, ніби запрошуючи: « Завітай до мене в гості!».

За однією з легенд, жила собі одна старенька, та була така бідна, що й кота свого не могла прогодувати. А тому змушена була прогнати улюбленця з дому. Довго горювала вона, аж поки кіт не приснився хазяйці й не наказав зліпити котячу фігурку з глини. Старенька зліпила глиняного кота і виставила його на порозі. У той же день проїжджав повз хатинку бабусі багатий купець, вподобав собі глиняного кота і купив у господині. З того часу бабуся почала ліпити глиняних котів, продавати їх і так розбагатіла.

Манекі-неко запрошує вас і в нашу філію на знайомство з журнальними спокусами, де ви зможете дізнатися ще багато чого цікавого.

 22 березня вірні східного обряду вшановують Сорок святих мучеників Севастійських.

Загалом, число «сорок» мало доволі символічне, навіть магічне значення.

Вважають, що на Сорок святих сорока починає будувати гніздо і кладе сорок прутиків. Так з’явився вислів: «На Сорок святих – сорочин день».

Тоді ж дівчата готували для парубків по сорок вареників із картоплею. Якщо не було посту, сюди додавали ще й сиру.

Матері випікали з тіста для кожної дитини по сорок жайворонків – символ того, що ті ось-ось прилетять, приносячи на крильцях весну. Малеча обмінювалася печивом, розносила сусідам, вибігала за село зустрічати пернатих. Старші ж люди босоніж імітували танець «Топтати ряст», аби залишатися здоровими.

Народні прикмети стверджують:

-Якщо цього дня тепло, то сорок днів протримається гожа днина; коли ж мороз – бути сорока морозам.

-Яка погода на Сорок святих – такою буде сорок днів.

- Якщо на Сорок святих хмарно – скоро сіятимуть.