Інколи писав невміло, але брехливо – ніколи. (135 років з дня народження Корнія Чуковського

  За часів СРСР твори Чуковського про громадянську поезію скорочували і забороняли, а нині митця видають за суто дитячого письменника.

Корній Чуковський  народився у Петербурзі, дитинство і юність минули в Одесі, де його другом був майбутній ідеолог сіонізму Володимир Жаботинський. Саме він порадив віднести літературні проби пера до газети «Одесские новости». Невдовзі журналіст-самоук не лише здобув визнання і популярність, а й поїхав до Лондона власкором від рідного часопису, в якому буквально за два роки зробив карколомну кар’єру.

Перед початком революції 1905 року Корній Чуковський повертається до Одеси, а згодом подався до Петербурга. Там він не відцурався свого українства.

Ще у 1911 році, коли прихильне ставлення до Кобзаря загрожувало звинувачуваннями у малоросійському сепаратизмі, журналіст написав нарис «Шевченко». Та найвагоміший доказ трепетного ставлення митця до України й української мови – книжка «Высокое искусство», п’яту частину обсягу якої присвячено аналізу російськомовних перекладів поезій Шевченка.

Причина невдач перекладачів – в ігноруванні того, що мова Шевченка «не праздный перезвон стиховых побрякушек, а могучее средство для наиболее действенного выражения чувств и дум». Без розуміння цього, стверджував Чуковський, слова великої любові й народного гніву в перекладі перетворюються на сентиментальний «песенник о вышневых садах и чернобровых красавицах».

Чуковський вистраждав право заявити: «Я інколи писав невміло, але брехливо – ніколи».

Не дивно, що багато хто пов’язує випадкове зараження письменника хворобою Боткіна в лікарні через укол погано продезінфікованим шприцом з турботою радянських спецслужб, представники яких жорстко контролювали навіть церемонію його похорону.