Шановні колеги та поціновувачі книги!

Сердечно вітаємо Вас,

 натхненних хранителів

духовних скарбів України, 

з Всеукраїнським днем бібліотек! 

Протягом тисячоліть діяльність бібліотечних закладів ґрунтується на непорушних гуманістичних принципах. Бібліотеки – це культурний та духовний феномен цивілізації, скарбниці мудрості. Без їх участі неможливо сформувати суспільство, засноване на знаннях, забезпечити входження нашої держави

у світовий інформаційний простір.

Тож висловлюємо слова щирої вдячності

за самовіддану і творчу працю, відданість професії.

Нехай вона й надалі слугує благородній справі

збагаченню духовних надбань народу.

Миру та злагоди Вам і нашій Україні!

Традиційно до Всеукраїнського дня бібліотек фахівці книгозбірні спланували гарні заходи. Розпочалися вони акцією «Бібліотека запрошує…». 

26 вересня вперше на гостину до філії №3 завітали учні 1-х класів БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» із класоводами Ніною Кайзеровою, Людмилою Лесик, Наталією Бортяною, Людмилою Саранчук. 

 

Бібліотекарі познайомили допитливих школяриків з історією книгозбірні, правилами користування, провели затишними, яскраво оформленими залами. Бо сьогодні свято – перше знайомство з бібліотекою.

 

Фахівці філії у читальній залі презентували книжкові виставки «Книги вас вітають», «Ми любимо читати», «Журнальний барвограй». 

А ще малечу зацікавила виставка персональних робіт читачки бібліотеки «Чарівне задзеркалля Аліси Сич».

Бібліотекарі підготували смішнючі реготалки, карколомні міркувалки, чомучки для допитливих з чарівними перетвореннями, а ще розповіли про найцінніші скарби книгозбірні.

Через арку із повітряних кульок проходили майбутні читачі, отримуючи подарунки, якими забезпечили в.о. голови БМО Політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» Руслан Браславський та громадська діячка Вікторія Рудешко.

На свято книги завітав і депутат Білоцерківської міської ради Андрій Король, який виступив з вітальним словом.

Фахівці книгозбірні вміють «запалити» аудиторію. Немає жодних їм перешкод творити, розвиватися, дарувати радість спілкування з книгою!

День народження смайла щорічно відзначається 19 вересня. Цей радісний символ з'явився ще в далекому 1982 році. 19 вересня професор Університету Карнегі-Меллона Скотт Фалман вирішив, що на комп'ютері теж можна малювати зображення з допомогою символів. Він запропонував для зображення посмішки всього три різних знака: двокрапка, дефіс і закриваючу дужку. Тоді цьому великого значення ніхто не надав, але хто ж міг подумати, що з часом смайли стануть настільки популярними.
До речі, якщо вірити історії, то перше повідомлення зі смайлом було знайдено в архівах тільки в 2002 році.
За роки свого існування смайлик став невід'ємною частиною нашого спілкування в мережі. Адже цей невеликий знак може передати ті емоції, які словами описати буде досить складно.

Звичайно, з роками смайлики дуже сильно змінювалися. Раніше, тільки після свого створення, вони були дуже простими. Але з часом ентузіасти примудрялися робити нові й нові електронні лиця, які з часом просто заполонили інтернет. Зараз смайлик багатоликий, він здатний виражати радість, здивування, захоплення, смуток та інші емоції.

У фонді нашої бібліотеки бібліотеки є розважально-пізнавальний журнал для дітей з відповідною назвою, який завжди чекає на своїх поціновувачів. 

19 вересня для юнацької аудиторії ДНЗ БПТУ ім. П.Р.Поповича фахівці бібліотеки підготували інформаційну годину «Місто Біла Церква – багатонаціональне».

Присутні на заході  дізналися, що у нашому місті успішно функціонують 10 національно-культурних товариств: Білоцерківська міська громадська організація «Товариство єврейської культури ім. Ш. Алейхема», Товариство німців м. Біла Церква «Відродження», Товариство польської культури ім. З.Красинського, Культурно-просвітницьке товариство молдован, Громадська організація культурно-просвітницького товариства греків м. Біла Церква «Еллада», Громадська організація Білоцерківської національно-культурної спілки «Слов’янка», Білоцерківська міська організація «Білоцерківське товариство «Циганські зорі», Білоцерківська міська громадська організація «Центр польської освіти і культури», Українське товариство російської культури «Русь», Білоцерківське міське відділення Всеукраїнської організації «Руський рух України».

Всі організації сприяють відродженню історичних та культурних традицій національних меншин України. Бажаючі навчаються мови предків, яку вважають рідною, вдосконалюють власні знання у недільних школах, де вивчають іврит, ідиш, німецьку, польську, англійську та інші.

Товариства мають можливість друкуватися в місцевих періодичних виданнях.

Учнівську молодь працівники бібліотеки ознайомили з тематичною викладкою літератури, зробили її  коментований  огляд. «Меншини та більшість. Як почути кожного?» – розділ книги Нікі Вокер  «Чому виникають конфлікти» особливо зацікавив юних громадян.

                                                                         

 

17 вересня відзначається 150 років від дня народження Михайла Коцюбинського -– видатного українського письменника і культурного діяча.

Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника.

Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі  (1876 — 1880).

 Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись.

У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності.

У 1886–1889 р.р. він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.

 Почав друкуватися в 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».

 1892–1896 р.р. — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму.

Від листопада 1897р. до березня 1898р. обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь».

1898 р. переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців.

1911 р.— «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи. 

Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові.

До ювілейної дати видатного українського письменника у бібліотеці організовано книжкову викладку. Експозиція складається з творів М.М.Коцюбинського, вибраних творів, збірок оповідань та новел, повістей, а також літератури про його життя та діяльність.

Чимало доріг Криму ведуть з тисячоліття до тисячоліття. Багато міст та сіл пронизують час своїм існуванням, на їхніх вулицях простежується нашарування історичних епох. Так судилося долею… А скільки легенд та переказів плинуть над цією землею…

Бібліотекар філії № 3 Юлія Сидоренко підготувала та провела бесіду «Крим – край легенд» для читачів-учнів БНВО «ЗОШ №15 ДЮСОК».

Учасники заходу дізналися про появу в Криму племен таврів, кіммерійців, скіфів, сарматів, готів, гунів, половців.

Цікавою була і розповідь бібліотекаря про заснування міст Пантікапей (Керч), Кирк-Ок (Бахчисарай), Херсонес (Севастополь).

Більш детально Юлія Петрівна зупинилася на періодах грецької та італійської колонізації Криму, розповівши про мистецтво греків будувати кораблі, вміння вирощувати виноград, оливкові дерева та вправність генуезців продавати сіль, зерно, хутро, віск, мед з причорноморських районів.

Зацікавила дітей інформація про першу пахлаву, яка була виготовлена за часів Османської імперії та згодом розповсюдилася по всьому світу.

Діти взяли участь у вікторині «Що я знаю про пахлаву», переглянули відеоролики «Ластівчине гніздо в Криму», «Жива історія. Бахчисарай», «Воронцовський палац».

Читачам були представлені казки кримських татар та книга відомого українського дитячого письменника Євгена Білоусова «Казки та легенди Криму».

Кожен із нас народився і виріс в якомусь певному населеному пункті, кожен із нас відчуває любов до цієї маленької, найдорожчої для кожного, батьківщини. Любов до неї починається з любові до батьків, рідного дому, рідної вулиці. І кожен з нас в дитинстві чи вже в дорослому віці запитував себе: чому саме так називається провулок, чи чиїм ім’ям названа вулиця?

Адже вулиці – це жива історія: події, що на них відбулися; історія її забудови, виникнення і розвитку підприємств, установ та закладів; історія окремих будинків і споруд; біографії цікавих людей; пам’ятники історії, культури тощо.

11 вересня у бібліотеці-філії №3 пройшов День краєзнавства «Вулиці Білої Церкви розповідають…». Для широкого загалу користувачів у читальній залі була представлена книжкова виставка «Рідне місто у вулицях та обличчях» та фотозона «Світлини з минулого».

Вихованці школи раннього розвитку «Чудо-Чадо» малювали вулицю, на якій живуть. Їх витвори розмістилися на виставці «Живу у Білій Церкві і цим пишаюся».

Для учнів 5-В, 6-Б, 7-Б, 7-В, 8-А класів БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» бібліотекарі підготували годину пізнань і відкриттів «Вулиці міста: вчора й сьогодні», 

краєзнавчу вікторину «Люби, досліджуй, вивчай». 

Школярів зацікавив бібліогід «Край-легенда – моя Біла Церква»  за висновками досліджень Євгена Чернецького про Голендерню, підземелля Білої Церкви та інші таємниці та легенди нашого міста.

На поетичному вернісажі «Краю мій, оспіваний у віршах» діти декламували поетичні твори про рідне місто 

та оформили плакат з побажаннями щодо розвитку міста «Любе місто, я тобі бажаю…».

Історія Білої Церкви сягає в сиву давнину і багато жителів – представників нинішнього покоління – зустрінуть її 1000-літній ювілей. Заснована великим князем Київським Ярославом Мудрим, Біла Церква пам’ятає безліч історичних подій, як славних так і трагічних.

День міста – це свято, яке об’єднує всіх містян Білої Церкви. У такий день наші серця переповнює радість і гордість за місто, яке з’єднало нас в одну велику родину.

З Днем народження, Біла Церкво!