Ось і повертається
до нас чудова письменниця Катерина Перелісна. Радісно? Авжеж. Вона ж так мріяла
повернутися в Україну хоча б своїми творами.
Дитячими віршами,
казками, оповіданнями Катерина Перелісна увійшла в нашу літературу. Демократичні
процеси в суспільстві зробили можливим знайомство з цією чудовою і дуже доброю
людиною. Саме такою і треба бути, щоб мати справу з дітьми і писати для них
вірші та казки. А про те, що вона народилася в Харкові, мало хто знає. Тож бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко знайомить вас,
школярики, з біографією і творчістю цієї прекрасної письменниці.
Народилася Катерина
Перелісна (справжнє ім'я та прізвище Катерина Федорівна Глянько, в
заміжжі Попова) 2грудня 1902 року в родині харківського робітника Федора
Глянька. Правда, назвати Федора Хомича робітником, то означає не сказати про
нього нічого, оскільки він був помітний громадський діяч: належав до
Центральної Ради, брав участь у виданні
українських книжок, у відновленні товариства «Просвіта», а ще був
актором-аматором і адміністратором театру Гната Хоткевича, сприяв заснуванню української гімназії імені Бориса
Грінченка, де згодом навчалася його донька Катруся.
Мама гляділа
чотирьох дітей та допомагала чоловікові – шила костюми для театру. І мала такий
чарівний голос, що коли співала, то все навкруги ніби перетворювалося на пісню.
Завдяки тій
атмосфері Катруся з п’яти років розпочала своє «театральне» життя. Тато не
приймав в артисти неписьменних, тож дівчинка рано навчилася читати й
декламувати вірші з «Кобзаря». А вже
зовсім грамотною дівчиною пробувала свої акторські сили у п’єсах
Олександра Олеся, якого дуже любила, Спиридона Черкасенка, Івана Карпенка-Карого.
І хтозна, може, й
стала б Катерина Перелісна гарною артисткою, якби не полонила її нова, дужча
любов – до поезії.
Дитиною Катруся
була, як і всі діти: любила гратися в «Гусей», « Панаса» та «Відьму», ходити з
колядою на Різдво, вимальовувати великодні писанки, шукати чистої трави на
Зелену неділю, стрибати через кропиву чи будяк на Купала, возити возиком глину
– мазати хату. Такі клопоти були в усіх
Катрусиних ровесників із харківської околиці. А вечорами діти не зводили очей з
бабусі Домни, бо вона так гарно розповідала дивовижні бувальщини та нечувані
досі казки і легенди, ще й дітей заохочувала до всіляких вигадок. Для Катрусі
то були літературні уроки. Їй вони неабияк
згодилися, коли в роки навчання в
гімназії довелося редагувати шкільний літературний журнал. Перші віршики та
оповідання Катерини Перелісної друкуються в журналі для дітей «Червоні квіти»,
що виходив тоді в Харкові. Після
гімназії вона працює в дитячому садку.
Катерина Федорівна
закінчила Харківський інститут народної
освіти – вивчала українську мову і літературу. Разом зі свої чоловіком професором Олександром
Івановичем Поповим опікується українськими школами, береться за видання
українських книжок для дітей – Тараса Шевченка, Бориса Грінченка, Івана Франка,
Лесі Українки. В той же час Катерина Перелісна пише пригодницький роман для
дітей «Від Калькутти до Шанхая».
У роки Другої світової війни Катерина Перелісна з
батьком, чоловіком та малим сином Юрком покинула Україну. Деякий час вони жили
у Чехословаччині, потім у Німеччині. Згодом родина перебралася до Америки,
де Катерина Перелісна повернулася до
вчительської праці й літературної творчості. Активно друкувалася в журналі для
дітей «Веселка», що там виходив, видала кілька книжечок «Для малят – про звірят», «Ой, хто
там?», «Три правди»,«Котикова пригода».
Проживши тяжке
життя, Катерина Перелісна залишила вам, діти, радісну і добру спадщину
прекрасних творів. Її слово повернулося додому назавжди – до вас маленькі читачі,
котрих вона любила понад усе!
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
0 коммент.: