29 січня 1918 року відбулася надзвичайна трагічна подія в українській історії – бій під Крутами, який став для українського народу одним із символів героїзму і жертовності молодого покоління у боротьбі за незалежність України.

«Ще не вмерла України ні слава, ні воля»,– з такими словами гинули в нерівному бою під Крутами на Чернігівщині майже неозброєні київські гімназисти, студенти, курсанти, юнкери, а також добровольці…

З метою вшанування пам’яті героїв Крут фахівці книгозбірні №3 для учнів групи   ДНЗ БПТУ ім. П. Поповича провели героїчну сторінку «Крути – волі народної дзвін».

У читальній залі бібліотеки навчального закладу присутні переглянули документальний фільм «Крути. Пишемо історію», поринули у непросту історію власного народу, ознайомилися з матеріалами тематичної виставки «Крути. 1918».

Учні вшанували пам’ять молодих захисників, які поклали голови за волю своєї держави хвилиною мовчання.

Цей день назавжди залишиться в наших серцях. День пам’яті Героїв Крут...

 

 Веселі, дотепні люди –

дуже,по-моєму, потрібні

для життя,

потрібніші за серйозних,

поважних  і суворих.

Всеволод Нестайко

 

Всеволод  Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в місті Бердичеві Житомирської області.

Мати майбутнього письменника була вчителькою. Вона була начитаною інтелігентною жінкою. Під час вагітності часто гуляла місцями, пов’язаними з перебуванням у Бердичеві відомих письменників: Бальзака,  Конрада, Шолом-Алейхема, Рильського.

 Родинна легенда стверджує, що мама Нестайка Марія Довганюк народила Всеволода у перерві між читанням Ремарка. Старий бердичівський акушер, який приймав пологи, почувши перший крик хлопчика, привітав маму словами: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!».

 В дорослому житті Всеволод жартував: «Так що я, можна сказати, народився між рядками».

Батька хлопчик майже не пам’ятає. Його батько Зіновій Нестайко в молодості був січовим стрільцем, вояком Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х, під впливом радянської пропаганди, зважився переїхати із Західної України, яка тоді була «під Польщею», в УСРР. Працював у Проскурові (нині — Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів. У 1933-му батька заарештували, звинувативши у шпигунстві на користь імперіалістичних держав, згадавши службу в Австрійській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п'яти іноземних мов, а також заслуги його батька, отця Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив – у пам'яті хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли.

Після смерті батька, рятуючись від голоду, сім'я переїхала до родичів у Київ. Мати Всеволода працювала вчителькою і родина проживала у приміщенні в школі.

«У дитинстві в мене не було дитинства», – зізнавався пізніше письменник. Через постійні хвороби сина  мати не змогла виїхати з Києва коли почалася війна, тож два окупаційні роки випало пережити в столиці. «Неволя – це найстрашніше, що може бути в світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно», – згадував пізніше Нестайко.

Бачив він і голод, і смерть. Однак навчився дивитися на світ з оптимізмом і гумором. Як розповідав Всеволод Зіновійович, допомагали родинні перекази – саме такими дотепниками, які викрутяться з будь-якої ситуації, були його дідусь по материнській лінії Іван Довганюк та прадід письменника Семен Довганюк.

Всеволод Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці. Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.

В 1950 році, Всеволод починає працювати літредактором-коректором в дитячому журналі «Барвінок». У «Барвінку» Нестайко почав друкуватися й спілкуватися із іншими письменниками – Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. Після закінчення навчання в університеті в 1952 році, Всеволод працює в редакції журналу «Дніпро», видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві дитячої літератури «Веселка». В 1956 році виходить перша книжка під назвою «Шурка і Шурко» і цього ж року Всеволод Зіновійович вступає до Спілки письменників.

Сюжети для своїх творів Всеволод Нестайко брав зі свого дитинства.

«Рижий їжачок» – так дражнили в дитинстві самого письменника, тому що він був рудим. Це дитяче прізвисько він зберіг у книжці «Чарівні окуляри».

У книгах Нестайка є чимало автобіографічного, зокрема, в «Тореадорах».

«Дійсно, я їздив на полювання на плавні на річку Удай і там вночі біля вогнища познайомився з дуже цікавим хлопчиком Явою Ренем та дізнався про його діда Вараву. Багато київських епізодів пов'язані з моїми особистими враженнями від міста, адже я – киянин», – згадував письменник.

Але більше про пригоди двох друзів у книзі нафантазовано. Зокрема, в одному зі своїх інтерв'ю письменник зізнавався, що село Васюківка, де жили герої книги, вигадане. Хоча на карті України можна знайти два села з назвою Васюківка.

Ще в одному своєму інтерв’ю письменник сказав:

«Не можу сказати, що писав спеціально для доньки та онуків, чи описував саме їх. Щоправда, на створення повісті «В країні сонячних зайчиків» мене свого часу надихнула таки донька. І лише тепер, коли вийшов перший том моїх «Казок» із цією повістю, я зробив присвяту дочці… Стосовно онуків, то, звісно дещо з їхнього шкільного життя потрапило передусім у мої пригодницькі повісті. Але я ніколи не творив спеціально для них».

Бібліотекар Юлія  Сидоренко пропонує вам, діти прочитати книги  Всеволода Нестайка: «В Країні Сонячних Зайчиків», «Пригоди Робінзона Кукурузо»,  «Таємниця трьох невідомих», «Тореадори з  Васюківки», «Одиниця з обманом», «Пригоди Грицька Половинки», «Пригоди  журавлика», «Незвичайні пригоди в лісовій школі», «Чудеса  в Гарбузянах», «П’ятірка з хвостиком», «Скринька з секретом», «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків», «Таємничий голос за спиною», «Робінзон Кукурузо» та інші.

Жоден читач не зможе залишитись байдужим  до творів письменника. Вони перекладені різними мовами і користуються популярністю в інших країнах.

29 січня – День пам’яті героїв Крут. Український народ щороку вшановує пам’ять молодих борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. До 103-ї річниці Крутянської трагедії фахівці книгозбірні №3 для широкого загалу користувачів підготували книжкову виставку «Крути – волі народної дзвін». Представлені на ній друковані твори знайомлять з найбільш трагічними, але значущими подіями Української революції 1917-1921 років.

 

27 січня весь світ вшановує пам’ять загиблих в роки Голокосту, жахливої трагедії, жертвами якої стали близько шести мільйонів євреїв.

 В Україні було розстріляно понад півтора мільйона людей. Але й до сьогодні дослідники не мають точних даних щодо справжньої кількості знищених нацистами євреїв та ромів.

Генеральна Асамблея ООН 1 листопада 2005 року прийняла Резолюцію №60/7 «Пам’ять про Голокост», де стверджується, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченої кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. Того ж дня в 1945 році військо 1-го Українського фронту увійшли до нациського табору смерті Аушвіц.

В Україні та її межами символом нелюдських страждань, траурним місцем, де відбулися масові розстріли жертв, переважно єврейської національності, вважається Бабин Яр.

У читальній залі книгозбірні №3 відкрита книжкова виставка «У пам’яті немає часу».

Бібліотека запрошує всіх, хто цікавиться історичним минулим до перегляду виставки!

 

Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі. Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це була основоположна подія для українського державотворення.

  
Книжка знаного в Україні американського історика Тараса Гунчака є своєрідною спробою висвітлити основні віхи державотворчих змагань українців протягом першої половини XX ст., – мабуть, найдраматичнішого періоду політичної боротьби. Видання доповнюють оригінальні тексти політичних документів і архівні фотоілюстрації. Для викладачів, науковців, учителів, студентів, широкого читацького загалу.

Незалежність не впала з неба – державницька традиція живе на наших землях зі скіфських часів і фактично не переривалася до 1991-го. Короткий і зрозумілий виклад подій минулого разом із мальованими історіями дозволить читачам легко зорієнтуватися у такому складному питанні, як походження Української держави та боротьба за її встановлення, а пантеон героїв дасть приклад для наслідування. 

Це – книжка для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями. 

 

Дане видання є путівником до музейної експозиції «Народна війна». В ньому вміщено текстовий опис 24–х розділів експозиції. Крім документів та фотографій з експозиції, у путівнику подається ряд раніше невідомих документів.
Сама музейна експозиція «Народна війна» — це результат більш як дворічної праці науковців Київського «Меморіалу». Впродовж 2008–2009 рр. автори працювали в державних та галузевих архівах СБУ 18–ти областей України. Опрацьовано понад 350 фондів і близько 1500 архівних справ. В експозиції використано велика кількість фотодокументів, багато з яких представлені вперше.

 

«Україна в огні й бурі революції. 1917-1921» – книга спогадів відомого українського громадського, політичного і державного діяча Ісаака Прохоровича Мазепи (1884, Чернігівщина – 1952, Німеччина).

Секретар ЦК УСДРП, міністр внутрішніх справ, міністр закордонних справ, голова Ради міністрів Української Народної Республіки – офіційні титули Ісаака Мазепи. Та за цими гучними словами – нескінченні військові поразки, численні політичні сварки та інтриги і врешті-решт державницький крах нелегітимної УНР під проводом Симона Петлюри. А далі – довгі роки життя на чужині. Життя, непотрібного своєму народові...

   

Ця книга - одна із вдалих спроб осмислення історичного поступу українського народу з прадавніх часів до сьогодення без міфів і фальсифікацій. Спираючись на нову методолгічну основу, досягнення вітчизняної та зарубіжної історичної науки, архівні та інші матеріали, автор висвітлює найважливіші періоди, події, факти, історії України, які не знайшли правдивого відображення в радянській історіографії. Відтворено незаслужено забуті яскраві історичні постаті, котрі відіграли помітну роль у долі нації.

   

До цієї книжки ввійшли нариси про події, що змінили історію України.

Виникнення трипільської культури, заснування Києва та Львова, зародження Запорозької Січі, Переяславська рада, Полтавська битва, публікація «Енеїди» Котляревського, створення державного гімну України, Акт Злуки між УНР і ЗУНР, бій під Крутами, Голодомор, аварія на Чорнобильській АЕС, введення в обіг гривні – це лише мала частка тем, що представлені у цьому виданні. Якби не було цих подій, історія України була б зовсім іншою. Якою – хто знає…

Другий том «Політичної історії України. XX століття» присвячений подіям революційної доби - 1917-1920-х років. На широкій документальній основі відтворено складні, суперечливі процеси здійснення соціальних і національно-визвольних революцій,що склали стрижень життя і розвитку нації, розкрито пошук теоретико-правових моделей національнодержавної організації та результати спроб їх втілення у суспільну практику.
На основі порівняльного аналізу головних напрямів державотворення, запровадження різних форм політичних систем з'ясовано домінантні орієнтації українства, що виявились визначальними для всього його наступного історичного поступу.

У книзі розкривається поняття «соборність», досліджується становлення ідеї соборності на різних етапах історії людства, аналізуються умови, за яких можлива розбудова соборності.

Михайло Грушевський (1866-1934) є однією з головних постатей ук­раїнського національного самоствердження в новітній історії України.
Видатний вчений і суспільно-політичний діяч, він створив 10-томну «Історію України-Руси» – першу повну історію України, таким чином перевершивши навіть таких своїх видатних попередників, як Костомаров, Куліш, Драгоманов, Антонович.
Але Грушевський не тільки писав історичні праці, він сам творив іс­торію: 1917 року став на чолі нової Української держави – його було обрано головою Центральної Ради (1917-1918), яка в 1918 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Завдяки цьому світ дізнався, що на землі існує Українська держава, президентом якої і був М. С. Грушевський.

Енциклопедія “УКРАЇНА” містить досить повну і різноманітну інформацію про минуле і сучасне життя України, докладно і цікаво розповідає про історію, звичаї, традиції українського народу, розвиток науки, економіки, освіти, культури, літератури і мистецтва нашої країни.

Енциклопедія «Україна» є першою за часів незалежності спробою створити видання для дітей, що містить досить повну і різноманітну інформацію про минуле і сучасне життя нашої країни. Вісім розділів цієї книги, що супроводжуються понад 200 ілюстраціями, цікаво і докладно розповідають про історію, звичаї та традиції українського народу, розвиток економіки, науки, освіти, культури, літератури і мистецтва в Україні. Енциклопедія стане у нагоді кожному школяреві не лише в навчальному процесі, але й для поглиблення знань про свою Батьківщину та при підготовці рефератів.

Вміщено документи і матеріали, які висвітлюють найважливіші події в історії України з найдавніших часів до сьогодення, методику їх використання та інші дидактичні матеріали.
Подано найрізноманітніші типи джерел: уривки з літописних свідоцтв, юридично-правових документів, генеалогічних таблиць княжих династій, фольклорних матеріалів, історико-географічних карт із праць відомих істориків, спогадів учасників подій, свідчень іноземців.

Спогади і роздуми М. Шкільника відтворюють доленосні для України події революції 1917 -1921 рр., час визвольних змагань, героїчних спроб визволення з-під російського імперського ярма, відновлення української державності. Книга насичена цікавим фактичним матеріалом, часто унікальним, закарбованим лише в пам’яті автора. Він, урядовець тогочасних українських міністерств,подає своє бачення революційних подій, аналізує їх та намагається знайти причини поразок визвольних змагань. Одна з них, на його думку, дискредитація української ідеї П.Скоропадським, який під вивіскою «Української Держави» готував відновлення «єдиної і неподільної» Росії.