Живий Володимир Самійленко

 Історія – не тільки безжальний, але ще й примхливий суддя поетів. Багато прикладів, коли  гонимі, висміяні, переслідувані або просто недооцінені з різних причин при житті поети повертаються і посідають в рідній літературі належне їм місце.

І ось приходить до нас ще недавно забутий Володимир Самійленко. 3 лютого 2021 року йому виповнилося б 157 років. Від часу, коли побачили світ його перші вірші, минуло більш як століття. І при всьому цьому читальний загал нині тільки-но відкриває для себе слово В.Самійленка. Часом здається, що він, дивлячись із минулого, краще і глибше бачить наше життя і наші проблеми, ніж бачимо і знаємо їх ми самі.

У літературній спадщині класика української літератури В.І.Самійленка (1864-1925) – ліричні, сатиричні й гумористичні твори, драми, переклади.

Ось один із них:

Діяч

Я працюю ввесь вік для народу

(Якщо маю вигоду).

Полягти я для його готовий

(На перині пуховій).

Я  – підпора громадського ладу

(Поки маю я владу).

Людям силу даю тільки певним

(Небожатам і кревним).

Всіх караю лихих і нечистих

(Ворогів особистих).

Я митець на закони державні

(Переписую давні).

Для проектів меткі в мене руки

(Без помоги науки).

На війні ж я сміліший за Гонту

(Тільки б далі від фронту…) 

З цікавими біографічними фактами письменника та доробком його творів можна ознайомитися, завітавши до бібліотеки-філії №3!