Його величність - сірничок

 

Колись добування вогню було важким заняттям, але з появою сірників цей процес став простішим. Саме тому 2 березня відзначають Міжнародний день сірників як один із найпростіших способів добування вогню. У Німеччині, Швеції та Швейцарії можна навіть відвідати тематичні музеї.

Сірники – одна з незамінних речей і найважливіших елементів людського життя.

Невідомо точно, чому незвичайне свято відзначають саме у березні. Однак, у чому сходяться думки – що сірники протягом багатьох десятиліть були однією з незамінних речей для людей.

Сірники є в кожній хаті. Але що ми знаємо про них?

Проте сучасні сірники не містять сполук сірки й хлору – замість них використовують парафіни та безхлорні окисники. 

До слова, перші сірники з'явилися у 1805 році в Європі. Вони мали назву «маканки» – тоненькі скіпки, змазані бертолетовою сіллю, які загорялись після занурювання їх у розчин концентрованої сірчаної кислоти.  Сірникам трохи більше 150 років. У них немає однієї батьківщини, як немає і одного творця. Їх вдосконалювали майже півстоліття в декількох країнах.

Вони легко запалювались об будь-яку поверхню, що виявилось проблемою: сірники могли спалахнути навіть від тертя один об одного в коробці. До того ж білий фосфор, який тоді використовувався, надзвичайно отруйний.

Вирішальне слово в доведенні винаходу до кондиції сказали шведи.

З тих пір сірники мало змінились. Це просочена парафіном осикова соломка з голівкою, основні «робочі» компоненти якої — бертолетова сіль і сірка. При терті червоний фосфор, який входить до складу терки, вступає з бертолетовою сіллю в реакцію. Від нагріву сірка спалахує і запалює дерево.

"Його величність – сірничок"    

Петрик вчора захотів, як заснула мати,
У країні сірників гостем побувати.
Він - догадлива дитина, йде й дороги не пита,
Бо ж на кухні та країна -там, де газова плита.
Стрів Сірник його, мов шило. Зовсім одягу нема,
Запросив у гості мило, тіснота навкіл, пітьма.
Хоч мала у нього хата,та живе в ній сто братів.
Мушу чесно вам сказати,
В ній наш Петрик аж упрів.
Не зімкнув очей до рання –
Слухав сповідь Сірника,
Мов легенда вона давня,
І цікава, і страшна.
Тож від нього слід тікати
Заходився до ріки.
Загорілися плакати:
"Обережно, сірники!"
То ж і ти чекай розплати,
Не закінчиться добром,
Якщо будеш жартувати
Із маленьким Сірником.
Петрик тут побачив спалах
У країні Сірників.
Потім вогнище зростало,
Що аж обрій пломенів.
І про це він на світанні
Всім малятам розповів,
Написав слова старанно:
"Знайте силу сірників".
Здатні все вони спалити –
І кордонів їм нема!
Але й можуть обігріти,
Якщо студить нас зима.
Обережні будьте з ними
І сьогодні, і завжди,
Щоб із полум'я і диму
Не тікати до води.
Отака-то в нього сила,
Вигляд має ж простачка.
Тож навчайсь, малеча мила,
Поважати Сірничка. 
                                В. Загороднюк

Герой повісті дитячого письменника Юрія Томіна "Йшов по місту чарівник" Толик Рижков – ледацюга і брехун. І ось одного разу з-за своєї брехні він опинився в незнайомому подвір'ї і випадково став власником коробки з чарівними сірниками, які виконують усі побажання. На які саме бажання витратив Толик усю коробку і до чого вони його призвели, ви дізнаєтеся, якщо прочитаєте цю веселу, іноду сумну і дуже повчальну історію. Повість вперше вишла у 1963 році і з тих пір постійно перевидається, по ній знятий фільм "Таємниця залізних дверей".

Уособленням «бездомності» у новому романі Євгенії Сенік є персонажі, життєві історії та портрети яких базуються на реальних подіях, проте розглядаються крізь призму художнього твору. Кожен із героїв з різних причин втратив або добровільно покинув колишнє місце у суспільстві та опинився у швейцарській спільноті для безпритульних.