В казку з кольоровим олівцем

 

Уявіть собі, мої любі діти, таку картину: надворі – вечір, чи то світлий літній, чи темний зимовий. Все, що треба, ви вже поробили. Телевізор увімкнути? Але навіщо, коли у вас – книжка чудових казок! Ви розгортаєте її та починаєте читати…

Ба – ні,  не просто читати! Ви живете казками, переживаєте з їхніми героями безліч карколомних і фантастичних пригод, перевтілюєтеся в них, перемагаєте зле, підступне, нещире!..

Певно, діти, немає жодного між вас, кого б не приваблював чарівний світ казки. Адже в ньому стільки таємниць, стільки мудрості, краси, добра. Ви виростете, а світлий спогад від казок дитинства назавжди лишиться з вами.

 Любов людей усякого віку до казки не випадкова. Казка будить уяву, потяг до знань, у ній здійснюються найзаповітніші мрії.

У сиву давнину, як відомо, казки складалися для дорослих. Але згодом люди збагнули, що казка може багато чому навчити й дитину, стати для неї неоціненним дороговказом на шляху у таке складне й непросте доросле життя, зробитися енциклопедією, за якою можна зрозуміти й засвоїти раз і назавжди суть усіх головних явищ навколишнього світу, оволодіти законами співіснування не лише людини з людиною, а й людини із самим суперечливим і незбагненним світом.

Бібліотекар Юлія Сидоренко запропонувала школярикам намалювати казкових героїв.

Щоразу, беручи до рук пензля, перо чи олівця, діти по-новому оповідають казки. Погляньте, як  вишукано і в той же  час просто вони відтворили світ казки.

Своїми малюнками дітлахи стверджують, що казка дарує людині загадкову незбагненну силу – силу добра й любові.