Бібліопростори: У царстві тварин

Тварини оточують нас скрізь: йдучи по дорозі ви, діти, спостерігаєте за зграйкою горобців, на прогулянці в лісі – за життям мурашника. Вдома у декого з вас є собака, кішка чи інша тваринка – ваш домашній улюбленець. Тварини живуть скрізь, де для них є їжа, схованка від ворогів та місце для влаштування житла: у воді та на суші, в грунті та в повітрі. В усіх куточках нашої планети можна зустріти тварин, навіть там, де життя, здавалося б , неможливе.

Тварини для людей – це:

Продукти харчування (м’ясо, молоко, яйця, мед);

Вовна і шовк для виробництва тканин, хутро для пошиття одягу, шкіра для взуття ((вівці, кролі, шовкопряд, тощо);

Помічники людини в роботі (коні, воли, осли, верблюди);

Вірні друзі (собаки, коти, папуги );

Ліки, якими лікують різні хвороби (зміїна і бджолина отрута, мед, прополіс, борсучий жир).

Яке різноманіття тварин нас оточує, скільки всього живого та неповторного в природі!. Що ж ми такого цікавого ще не знаємо про тварин?

Не просто звір, а символ!

У сиву давнину, коли людина ще жила просто неба в лісах і степах, її найближчими сусідами були звірі, які, крім того що давали їй їжу й одяг, були дикими, тобто небезпечними. Тож наші пращури ( а вони сприймали матінку природу трохи інакше, ніж ми зараз) намагалися задобрити тварин, навіть робили їх своїми тотемами-охоронцями.

Усе – через непорозуміння

Кого ви уявляєте при згадці про Австралію? Звісно кенгуру! І хоча на цьому континенті водиться багато дивовижних звірят, але саме кенгуру став символом держави, і його зображення навіть прикрашає паспорти жителів Австралії. За легендою, саме цю тварину першою побачила експедиція капітана Кука, що відкрила континент. Мандрівники поцікавилися в аборигенів: «Що це таке?» Ті, почувши незнайому мову, відповіли: «Кенгуру», тобто «я не розумію». Так і стали називати цю тварину.

Не рубайте бамбука!!!

У Китаї твариною-символом є панда.

Ці чорно-білі ведмеді, що харчуються лише бамбуком, колись жили по всій країні. Але люди повирубували бамбукові ліси, і панди почали вимирати через брак їжі. Коли китайці похопилися, цих звірят залишилося небагато. Нині їх є близько тисячі особин. Помилуватися рідкісним звіром можна в зоопарках, де ці ведмеді гризуть пагони бамбука й солодко похропують у найхимерніших позах.

«М-М-у-уу»

Замість привітання

У Європі кожна країна теж має «своє» звірятко й дуже ним пишається. Наприклад, у Швейцарії всюди повно зображень корівок. Навіть в аеропорту Цюриха чути дзвіночки й протяжне мукання – отак там вітають гостей.

А якщо ти запитаєш у жителя Об’єднаних Арабських Еміратів, яка тварина особливо люба його серцю, то напевно почуєш: «Сокіл».

Символом фінської частини Лапландії є олень.

Завдяки… шкурці

Канаду символізує бобер. Однак його історія – досить сумна. У17-18 ст. у Європі ввійшли в моду капелюхи з бобрового хутра. А на просторах Канади якраз розвелася величезна кількість бобрів. На них почалося полювання, і завдяки цій гонитві за бобрами була досліджена більшість території Канади. Ось так бобер і став символом держави. До слова, працьовитість і миролюбність бобра стала причиною того, що у світі Канаду зображують у вигляді цього звірка.

Тільки в добрих людей

Щодо України, то її символом є лелека. Назву птах отримав на честь прадавнього бога добра й кохання Леля. Казали колись, що Лель живе в душі доброї людини, лелека мостить гніздо на подвір’ї добрих людей. До речі, символом олімпійської збірної України є лелека.

А чи знаєте, що не за високими горами, не за глибокими долами й зовсім не за сімома морями, а просто посеред нашої любої України є пречудове Королівство? Воно навіть має офіційну назву Асканія-Нова. І панують там… звірі.

Некоронований король

Заснував те тваринне царство 1874 року 11-літній хлопчина – Фрідріх Фальц-Фейн. За складені на «відмінно» в гімназії іспити він отримав від батьків, які володіли землями на Херсонщині, дозвіл на облаштування свого першого вольєра для птахів. Уже навчаючись в університеті, Фрідріх об’їхав найбільші ботанічні сади та зоопарки світу. А повернувшись, відгородив чималий шматок степу й оселив там привезених звідусіль антилоп, бізонів, зебр. Із Біловезької Пущі завезли зубрів. І на початку ХХ ст. у вольєрах Асканії-Нової жило вже понад 1800 різних тварин, зокрема 58 видів ссавців і 344 види птахів.

Загублений світ

Так, на цьому заповідному клаптику землі, наче в Ноєвому ковчезі, мирно співіснують тварини з різних куточків Землі: смугасті зебри, кошлаті верблюди, антилопи гну, благородні олені. У степу поруч пасуться лами, шотландські поні, коні Пржевальського, американські бізони, кафрські круторогі буйволи. Багато з них –це види, які давно вимерли в себе на батьківщині, як, наприклад, індійські антилопи або олені Давида. Бродить собі українською землею й сайгак, навіть гадки не маючи, що він – найдавніша копитна тварина, ровесник мамонта.

Посадку дозволено?

Для пернатих тут – справжній рай: у неораному степу гніздиться їх 60 видів. Багато птахів зупиняється під час перельотів. Залітають надзвичайно рідкісні для України хижаки – шуліки, орлани-білохвости. Полюбляють гніздитися на пагорбах степові орли. Частенько можна зустріти й зайнятих власними пташиними справами дрохв, стрепетів, сірих куріпок. А над усім цим пташиним базаром лине спів жайворонків. Непогано почуваються тут і привезені з Австралії, Південної Америки й Африки страуси. Поважно розгулюють фазани та павичі, а в ставках плавають чорні й білі лебеді, дикі гуси та качки. Немов екзотична сторожа, стоять на мілководді ніжно-рожеві фламінго, вінценосні журавлі та чаплі. Вони тут – господарі!

Дивись під ноги!

Під ногами в усіх цих велетнів метушиться різна дрібнота: миші, хом’ячки та ховрашки, є й стрибучі тушканчики. Дивна річ, вовки, які колись завдавали в Асканії-Новій чимало клопотів, просто зникли: мабуть, мирні закони Королівства не припали їм до смаку. Але хижаки тут усе ж є – тхори, лиси, зустрічаються й в’юнкі горностаї та ласки, а також їжаки, вужі, жовтопузі полози, ящірки й сила-силенна різних комах. То чи не варто, замість того щоби лежнем лежати десь на чужих пляжах, побродити рідною землею й познайомитися з її красотами?

Дюймовочка серед мавпочок

Хто ж не мріє про таку маленьку дивовижу, швидше схожу на плюшеву іграшку, аніж на дику тварину?! Трішки більша за мишку й менша за кошеня, вона зручно вміститься в вас у жмені, а ваш палець цілком замінить їй гілку справжнього дерева. Це – ігрунка, найменша мавпочка на світі.

Вистачить і 15 см!

Вони – такі крихітні, що дуже довго їх уважали за дитинчат інших видів мавп. Наприклад, зріст карликової ігрунки ледь сягає 12-15 см. Важить вона лише 100-150 грамів ( а її дитинчата – просто «мікроскопічні», завбільшки з виноградину). Мордочка цього мавпеняти нагадує набурмосену волохату сову. Хутро в нього – густе, шовковисте, найрізноманітніших кольорів з чорними й білими цятками.

Усе життя – на дереві

У природі ігрунки мешкають у Західній Африці, у Колумбії, Бразилії, Еквадорі, Перу, а також в Індії, Китаї. Їх можна зустріти на берегах річок і на узліссях джунглів. Однак спускатися на землю вони не люблять – усе їхнє життя минає на деревах. На ніч мавпочки ховаються в дупла на значній висоті. Ігрунки зав виграшки стрибають з одного дерева на інше: зачувши небезпеку, ця крихітка може здійснити стрибок завдовжки до 2м!

Якби ж то звірі говорили…

А чи завжди господарі розуміють, що хоче сказати їм кицька? А тим часом вона всіляко намагається дати знати, що хоче, аби її погодували, погладили або ж, навпаки, дали їй спокій. Тож спробуймо порозумітися з кішкою!

Стеж за хвостом

Найбільш помітним « показником» настрою киці є хвіст. Якщо він стирчить рівненько вгору, коли ти підходиш до неї, це означає, що вона тобі зраділа. А коли хвостик ще й трохи тремтить, то кішка дуже скучила й не заперечуватиме, якщо ти її погладиш, а вона тобі за це помуркоче. Помітивши, що кицька розмахує задертим вгору хвостом і пильно дивиться на тебе, краще залишити її в спокої, бо зараз вона дуже сердита.

Якщо кішка відвертається й б’є хвостом по підлозі, але не йде геть, це – натяк, що вона образилася на тебе. Ось так вона може всістися між тобою й монітором комп’ютера. Тут вихід один: кидай гру й приділи увагу тваринці.

А коли хвіст кішки розпущений, напружений і піднятий вгору, наче прапор, це вже – серйозний сигнал, що кішка готова до нападу. Якщо ж на додачу до цього вона вигнула спину, гарчить або шипить, то пильнуй: бійки не минути!

Зазирни у вічі

Не менш цікавим «дзеркалом» настрою твого котиська є очі. Отже, якщо вони широко розплющені, а зіниці – розширені, це свідчить про те, що зараз він чимось дуже захоплений. Коли ж муркотик заглядає тобі у вічі, він над усе прагне спілкуватися з тобою. Зазвичай тоді в нього ще й задертий догори хвіст.

А якщо ж при доторку до неї кішка дивиться тобі в очі й повільно моргає, це означає, що зараз вона цілковито щаслива. У таку мить мурнявка може почати перебирати лапками, випускаючи кігті, і часто господарі лякаються та проганяють її, дуже ображаючи цим. Але кішка хоче якраз не завдати болю, а показати свої найніжніші почуття! Така вже котяча природа.

Такі дивовижні слони

Що не кажіть, а слоники взагалі істоти незвичайні. Ти спитаєш, що в них такого незвичайного, крім розмірів? Багато всього. Ну от наприклад…

Слон може з’їдати 100-200 кг трави і випивати 100-300 літрів води за добу.

Слони вміють вітатися один з одним. Для цього вони обвивають хобот іншого слона своїм.

Слони часто сплять стоячи. Старі самці, що мають важкі бивні, кладуть їх під час сну на гілку дерева, або на загорожу, якщо слон живе в неволі.

Слони доволі розумні: вони одні з небагатьох тварин, що здатні впізнати своє відображення в дзеркалі.

Слони допомагають родичам. Якщо слоненя послизнеться в багні і впаде, то дорослий слон обов’язково подасть йому хобот.

Слони не кидають своїх родичів у біді і намагаються їм допомогти. Якщо якийсь слон втратив хобота, то він приречений на голодну смерть, адже не може зривати й класти до рота їжу. Проте інші слони не дають йому померти і годують його.

Серед слонів трапляються «шульги», тобто такі, що звикли працювати – рити землю, піднімати камені чи стовбури дерев – не правим, а лівим бивнем.

Слони вміють плавати, хоч така нагода випадає їм нечасто. Зате купаються вони залюбки, обливаючись хоботом, як душем.

В деяких ситуаціях слони здатні радіти і навіть сміятися.

Веселі і життєрадісні школярі-непосиди люблять не тільки приділяти увагу домашнім улюбленцям, гратися, але і займатися творчістю. Мабуть, складно відшукати дитину, яка байдуже відноситься до малювання. Досить покласти перед дитиною аркуш паперу, щоб пробудити в її уяві безліч яскравих образів, які потребують негайного втілення.

Бібліотекар Юлія Сидоренко показала дітям як виготовити фігурки тварин.

Дітлахи з великим старанням вирізали з картону кицю, лисичку, зебру, жирафу, сову, слона, равлика, жабку, мавпочку, яких розмалювали.

У хід ішли ручки, воскові олівці, масляні та акварельні фарби, маркери і фломастери.