Микола Степанович
Вінграновський народився 7 листопада 1936 в місті Первомайську Миколаївської
області в районі «Птахокомбінат». Будинок, що зберігся і нині, розташований в
мальовничому місці, на березі водойми «Ломка». Потім сім'я переїхала в
район «Богополя». Там саме, в школі № 17 він здобув середню
освіту. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджував, що змалечку пам'ятав
лише степ: «Скрізь, куди не глянь степ, степ і степ». Не знав він тоді ще
ні Дніпра, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі повоєнні роки.
Навчався на
акторському відділі Київського інституту театрального мистецтва.
Микола
Вінграновський любив слухати класичну музику, спів пташок, дощ і вітер.
Пернатих розрізняв за голосами.
У шкільні роки вів
щоденник, куди записував і вірші.
Багато
читав – не менше двох книжок одночасно.
У 4-5 класах любив
уночі виходити у садок і молитися.
Хрещеним
батьком у літературі вважав Олександра Довженка. Зіграв у фільмі за його сценарієм «Повість полум’яних
літ».
Багато писав для
дітей.
Бібліотекар Юлія
Сидоренко запропонувала дітям прочитати книжки: «Літній ранок», «Літній вечір»,
«На добраніч», «Андрійко-говорійко», «Ластівка біля вікна» «Гусенятко».
ДАЛЕКИМИ СВІТАМИ
Далекими світами
Вночі і по ночах
Горбатими морями
Летів додому птах.
Його мала голівка
Боялась над крилом,
Та зацвітала гілка
Блакитно-білим сном.
І птах сказав до себе,
До вітру на крилі:
— Нам лиш літати небом,
А жити на землі.
ЦЯ КАЗКА НА БІЛИХ ЛАПАХ
Ця казка на білих лапах
Іде уночі по дорозі,
І місяць тече по хатах,
І в казки на віях сльози.
Іде вона й тихо плаче:
Андрійка ніде не баче.
Чи ліг вже Андрійко спати,
І де ж ця Андрійкова хата?
З верблюдних пустель голодних,
З тюленячих вод холодних
Йдучи, наша казка стомилась.
Невже ж це вона заблудилась?!
В торбині у казки літо,
Зима в тій торбині та осінь,
Ліси в тій торбині і квіти,
Де казці бувать довелося.
Іде вона, наша казка,
Аж дивиться — наша хата!
Андрійко не міг ще спати,
Заходь в нашу хату, будь ласка!
0 коммент.: