В цей день кожен повірить в диво

Зимової ночі перед 6 грудня Святий Миколай опускається на землю. Сивобородий, у довгій золотавій киреї він заходить до кожної оселі і кладе свої пречудові небесні гостинці.

Саме цього дня фахівчині книгозбірні №3 завітали до пацієнтів Білоцерківського психоневрологічного інтернату з цікавою святковою програмою. Відбувся і сеанс лялькотерапії. Присутні були приємно вражені ляльковою виставою осучасненої казки «Рукавичка», яку, звичайно, загубив Святий Миколай. Адже такі сеанси арттерапії лікують душу, позитивно впливають на ментальне здоров’я. Ляльки та їхні історії навчають співчувати, довіряти та вільно висловлювати свої думки і почуття.

Було цікаво, було атмосферно!

 

#СвітлоІсторій

#ТижденьЧитання2024

Оповідка вголос

З 2 по 8 грудня 2024 року в Україні проходить Національний тиждень дитячого читання «Світло історій», організований Українським інститутом книги з метою нагадати про те, як читання може зігріти душу навіть у найтемніші дні.

В рамках тижня фахівчині книгозбірні №3 для учнів 4-А класу (класовод Ніна Кайзерова) Білоцерківської гімназії-початкової школи №15 провели голосні читання книги Тетяни-Таїни Братченко «Калинова гілка», авторки 15-ти різножанрових книг. Серед них казки, гуморески, прозові й поетичні збірки, лауреати міських літературно-мистецьких премій ім. Івана Нечуя-Левицького та ім.Миколи Сома, а також Київської обласної літературної премії ім. Григорія Косинки та Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди за розвиток і пропаганду національної культури.

Пані Таїна сама читала свої оповідки «Дала мені мати калинову гілку», «Чому калина з ягодами взимку». Після прочитання авторка ділилася спогадами дитинства, оповиті чарами народної творчості, яскравого сприйняття і мудрості багатьох поколінь.

Поласували дітлахи і ягідками калини, вправно давали відповіді на калинову вікторину.

 

Ми ті, хто переможе в битві

6 грудня – День Збройних Сил України. Це свято українських воїнів, які захищають і виборюють мир, безпеку, спокій та щасливе життя на нашій рідній землі. Цього дня ми вшановуємо всіх військових, які і раніше, і тепер, у важкі для України часи війни, служать у Збройних силах, сумлінно й чесно виконують свій святий обов’язок перед Вітчизною, наближаючи нашу ПЕРЕМОГУ!

5 грудня у читальній філії №3 відкрилася виставка-інсталяція «Ми ті, хто переможе в битві», коментований огляд якої зробили фахівчині та виставка дитячих малюнків «Для тих, здобуває Перемогу» учнів 4-А класу (класовод Ніна Кайзерова) Білоцерківської гімназії – початкової школи №15.

 Волонтер! Формат не має значення

5 грудня – Міжнародний день волонтерів. Цей день присвячений людям, які добровільно та безкорисливо допомагають тим, кому необхідна допомога. Сьогодні українські волонтери – це важлива частинка нашого народу, яка наближує нашу спільну перемогу.

Волонтерський рух виник у Франції в 1920 році. Тоді французька молодь вирішила організувати добровільне відновлення ферм, що були зруйновані під час Першої світової війни.

Зовсім скоро волонтерами зацікавилися й інші країни.

Офіційна назва Дня волонтера – Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку. Свято було засновано за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН у 1985 році з метою підвищення поінформованості про важливий внесок волонтерів у суспільстві. Також заохочувати якомога більше людей долучатися до руху волонтерів. В Україні ж волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року, згідно з Постановою Кабміну.

Сьогодні в Україні до волонтерів ставляться по-особливому. Адже після 24 лютого 2022 року волонтерський рух показав усьому світові, що це потужна сила, яка здатна організовувати, об’єднувати та допомагати розв’язувати серйозні питання.

Українські волонтери – це головна підтримка для ЗСУ. Вони виробляють та знаходять необхідні речі, продукти, речі першої потреби, підтримають моральний дух бійців.

Висловлюємо слова щирої вдячності волонтерам – усім, хто знайшов у собі силу, відвагу та доброту здійснювати добрі справи, не вимагаючи нічого натомість.

Особлива вдячність нашим рідним, які з перших днів війни долучилися до волонтерського руху! Низький уклін з вірою у Перемогу!!!

 

Дзень-дзень-дзелень! Буде чутися дзвін !!!

25 грудня – Різдво Христове, найшановніше зимове свято, якого чекають з нетерпінням.

Всі радіють Коляді

І дорослі, і малі!

Ось такі колядки знають наші читачі, бо конкурс вже розпочався!

Новорічно-різдвяний конкурс

«РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ, КОЛЯДА ІДЕ!»

Христич Саша , 11 років

«Я прийшла до вас до хати,

Щоб усіх вас привітати»

(читачка філії №3)

 

 

Дім, який Джек збудував

Щоб уроки були цікавими – така тема інформації вчителів-предметників Білоцерківської гімназії-початкової школи №15, яку проводять фахівчині книгозбірні №3.

29 листопада для учнів 5-Б класу (класний керівник Олена Головань) Білоцерківської гімназії-початкової школи №15 відбулося живе спілкування з літературним редактором Оленою Назаренко новенької книги «Дім, який Джек збудував» в перекладі Сергія Довженка, ілюстратора Олени Яросевич.

Це знаменита британська народна казка-вірш-пісня, яка складена в особливій формі розширеного віршованого повтору. Вона відома у Великій Британії ще з середини 18 століття. Двомовний вірш стане цікавим і для дітей, і для дорослих. Спочатку пані Олена прочитала віршовану казку українською, розповіла про історію створення новодруку. А вчитель іноземної мови Олена Головань читала її англійською, наголосивши, що розширений віршований повтор твору буде сприяти правильній вимові «дуже» складного звуку «the».

Сміливцям запропонували перевірити себе і правильно прочитати текст.

При проведенні заходу бібліотекарки зробили акцент на рекламу книги і прагнули показати, що читання може дарувати не лише естетичну насолоду, а й поглиблювати свої знання.

Відбулася і автограф сесія. Всі присутні отримали подаруночки.

 

 

Голодомор в Україні : говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди

Щорічно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодомору. 

З нагоди цієї жахливої правди 22 листопада фахівці книгозбірні №3 для широкого загалу користувачів підготували історичне портфоліо  «Голодомор в Україні : говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди».

Присутні, затамувавши подих, слухали розповідь про те, як наш народ пережив страшне лихо, коли мільйони людей загинули голодною смертю. Лише за офіційними даними від голоду померло понад 10 мільйонів українців. Щодня йшли з життя близько 25 тисяч людей. У пікові його місяці щохвилини помирало 24 людини. Зникали не лише сім’ї, а й цілі села!

У читальній залі розгорнута книжкова виставка «Не втихне біль Голодомору», на якій зібрані книги та періодичні видання про геноцид українського народу. Бібліотекарі зробили її коментований огляд.

Познайомили з матеріалами книг письменників-краян А. Гудими, В. Іванціва, Л. Завіщаної та дайджесту «Голодомор 1932-1933 років на Білоцерківщині»,  підготовленим відділом методичної та бібліографічної роботи Білоцерківської ЦБС ім. П.Красножона. Зачитували уривки з антології «Сльоза пекучої пам’яті. Голодомор 1932-1933 років очима літераторів Київщини». Переглянули відео «Голодний Дух».

Під час заходу присутні говорили про те, що кожному українцю болить ця дата, яка сталася на українській землі, ділилися споминами своїх рідних про жахливі страшні події.

Тему голодомору продовжила   Тетяна Ніконенко, авторка нових неопублікованих оповідань «Наш хліб», «Мої спомини».  

Вразила  всіх виставка ілюстративних робіт «Кольором і словом» Олени Климчук, художниці, членкині Спілки народних майстрів України у техніці воскової графіки по книзі лауреата Шевченківської премії В’ячеслава Медвідя "Кров по соломі". Представила свої картини сама пані Олена.

Працівники бібліотеки закликали запалити свічку у суботу

о 16.00 у День пам’яті Голодомору. Свічка пам’яті має миготіти у вікнах усіх українців… Щоб пам’ятати, та щоб не забути ніколи.

Мільйони людей, які загинули у 1932-1933 роках голодною смертю не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам’ятаємо ми, ті хто вижив, їхні діти та онуки.

Захід завершився зворушливою піснею «Свічка», яка присвячена усім загиблим та хвилиною мовчання, вшановуючи всіх безвинно убієнних.

 

Поетичне панно Любові Завіщаної

Поезія – чарівна скрипка, в яку закохуються багато людей, не зважаючи на вік, професію, національність. У народі кажуть : там, де ростуть квіти, усміхається земля, коли читаєш вірші – зцілюється душа.

13 листопада фахівчині книгозбірні №3 для широкого загалу користувачів підготували поетичне панно Любові Завіщаної « Я– осінь!Чуєте… Я– осінь». З перших хвилин зустрічі Любов Григорівна заполонила слухацьку аудиторію. Її поетичне слово має унікальну здатність створювати душевний настрій людям : радіє та дивує, дарує цілий водограй позитивних емоцій та наповнює життя новим змістом.

Хто ж вона «володарка римованих рядків» ? Методист Київського обласного комунального позашкільного навчального закладу «Мала академія наук учнівської молоді», керівник обласної літературної студії «Паростки», вчитель-словесник, відмінник освіти України, відзначена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», поетеса, авторка п’ятьох поетичних збірок.

Поет-гуморист Володимир Дідківський писав : «Слово Любові Завіщаної щире і тепле, як пізнє літечко, не творить поетеса «кучерявих», позахмарних образів, її поезія чиста і прозора, як сльоза жіноча. Багато в ній радості і печалі, але найбільше – Любові, насамперед незвичайної жінки й матері…»

Зустріч була теплою, щирою. Пані Любов розповіла про свою творчу діяльність, читала вірші, ділилася планами на майбутнє та секретами звідки бере сюжети.

Учасники заходу влаштували справжній поетичний перфоменс, намагалися розібратися як шукати і бачити поезію навколо себе та спробували поворожити на поетичній збірці «П’ята пелюстка». Для цього вибирали номер сторінки, рядок строфи. І знаходили віршовані тлумачення.

На завершення заходу відбулася автограф-сесія і всі бажаючі мали змогу зробити фото на пам’ять . Насамкінець Любов Григорівна подарувала бібліотеці збірки своїх віршів.

ЇЇ поезія лікує, надихає. Вона не вимагає від нас багато часу, але віддячить обов’язково. У душах поселилося добро після щемливої і теплої зустрічі

 

Коли оживають ляльки…

Коли оживають ляльки – в очах дітей з’являється неприхована радість, здивування, очікування. Сьогодні все так і було. 6 листопада фахів чині книгозбірні №3 для учнів 1-Б БПЛ Міцва- 613 (класовод Людмила Бараненко) провели грайливо-лялькові забавлянки «За лісом, за пралісом». У бібліотеці-філії функціонує гурток «Веселі пальчики», де за допомогою ляльок-рукавичок оживають герої казок, оповідань, легенд, повір’їв. Це чудова арт-терапія. Діти стають справжніми чарівниками, активними учасниками, примушуючи ляльку жити, рухатися, та спілкуватися.

Лялька на руці – це справжнє диво!

 

 

Слово, що бринить мелодією…

4 листопада – 75 років від дня народження Павла Ральченка, талановитого поета, щиру, скромну і порядну людину, пісняра Білоцерківщини і Чуднівщини, справжнього патріота України.

Павло Сергійович народився на Черкащині, навчався в Києві, працював інженером на будовах Білоцерківщини . Закінчив свій земний шлях на Чуднівщині.

Він дуже любив життя, тішився кожним прожитим днем! Це був глибокий і тонкий лірик, поет цілісної натури, яка не давала  стояти осторонь діянь і звершень рідної України.

На поезію Павла Ральченка багато композиторів написали низку пісень. На його чудові вірші легко народжувалися мелодії. Його твори друкувалися у періодиці та в літературних альманахах. Окремими виданнями вийшли книги «Зимова вишня» (1998), «Жовтий вітер» (2001), «Ватра на отчім подвір’ї» (2008), «Осінній сполох горобини» (2009). Нова поетична збірка «На землю падала сльоза» – посмертне видання, підготовлене його рідними і друзями.

 

Білій Церкві

Зимовий день засяє і померкне

На рушнику замерзлої води.

Як поживаєш, мила Біла Церкво?

Я не даремно знов прийшов сюди.

 

Над Россю світить місяць величаво,

Сіріє сніг, немов стара печаль,

А погляд мудрий князя Ярослава

Освячує білоцерківську даль.

 

Стара бруківка все запам’ятала,

На ній сплелися долі і віки.

Поети місту вірші дарували,

Життя і шаблю – вільні козаки.

 

Повз давній храм стежки ведуть до річки.

Чумацький шлях зірчасту сипле сіль.

Зайду до церкви і поставлю свічку

За всіх, хто жив у місті на Росі.

 

 

Синє та безкрає наше Чорне море

У світі в останій день жовтня відзначають Міжнародний день Чорного моря. Саме 31 жовтня 1996 року шістьма причорноморськими країнами підписаний стратегічний план із реабілітації та захисту Чорного моря.

Чорне море - внутрішнє море басейну Атлантичного океану. Це важливий район транспортних перевезень і один з найбільших курортних регіонів Євразії. Цей регіон щільно заселений людиною ще з античних часів, тому узбережжя Чорного моря і басейн річок, що впадають в нього, є районами з високою антропогенною дією. Все це порушує рівновагу в екологічній системі моря. Рослинний світ моря включає 270 видів багатоклітинних зелених, бурих, червоних донних водоростей. У складі фітопланктону — не менше 600 видів. У Чорному морі мешкає більше 2500 видів тварин.

Але російська війна в Україні, яка триває вже більше 9 років, майже два з яких у вигляді повномасштабного вторгнення, має значний вплив на природне середовище, зокрема, і на наші моря: Чорне та Азовське. Через блокування портів та мінування акваторії вони залишаються майже недоступними не лише для рибалок чи туристів, а й для науковців, які до того десятиліттями досліджували зміни у морському середовищі.

Військова агресія рф вкрай негативно впливає на екосистему Чорного моря. Запуски ракет з підводних човнів, викинуте в море відпрацьоване ракетне паливо, морські міни, та ще безліч токсичних впливів зазнає кожного дня морське середовище. Наслідки цього ми побачимо згодом. Сподіваємось, що такого жахливого впливу вдасться уникнути в найближчий час, а якості морського середовища Чорного Моря надаватиметься більше значення у всьому світі.

Справжньою катастрофою для Чорного моря і всього півдня України стало знищення російськими військами греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року. У зоні затоплення опинилися декілька об’єктів природно-заповідного фонду. Існування окремих видів та екосистем було поставлено під загрозу.

Для того щоб зрозуміти, як відновлювати море, науковцям важливо знати наслідки і масштаб впливу війни на морську екосистему. Через окупацію море майже недоступне й оцінити вплив поки неможливо. У Чорному морі наразі вчені можуть дуже обмежено відбирати зразки у прибережній зоні і в лиманах. Але перші спостереження говорять – НАДІЯ Є.

 

                 Дивовижні факти про Чорне море

- Чорне море вперше згадується в документах V століття до нашої ери. Ясон та аргонавти саме по Чорному морю йшли до Колхіди за золотим руном;

- давньогрецька назва моря — Понт Аксинський, що означає «Негостинне море». Море було назване так через труднощі з навігацією. Пізніше, після вдалого освоєння берегів грецькими колоністами, море стало називатися Понтом Евксинським («Гостинне море»);

- особливістю Чорного моря є повна (за винятком деяких бактерій) відсутність життя на глибинах понад 150–200 м. Річ у тому, що глибинні шари Чорного моря насичені сірководнем. Сам сірководень у Чорному морі з’явився внаслідок загибелі всього живого в ньому через злиття із Середземним морем;

- є цікава версія, що море назвали Чорним через жахливі шторми, під час яких вода в морі темніє. Хоча, це буває дуже рідко;

- Чорне море омиває береги України, Румунії, Болгарії, Росії, Туреччини і Грузії;

- найбільша глибина — 2 210 м.;

- площа Чорного моря — 422 000 км².;

- у Чорне море впадають приблизно 15 річок, серед яких Дунай і Дніпро;

- у Чорному морі мешкає всього 2 500 видів тварин, для порівняння в Середземному — приблизно 9 000 видів;

- у схемі течій Чорного моря виділяються два величезних замкнутих кругообіги з довжиною хвилі 350–400 км. На честь океанолога Миколи Кніповіча, який першим описав цю схему, її назвали «Окуляри Кніповича»;

- єдина акула, яка живе в Чорному морі — катран. Вона боїться людини й тому рідко з’являється біля берегів. Єдину небезпеку для людей представляють спинні плавники акули, оснащені великими отруйними шипами;

- морський дракончик — найнебезпечніша риба для людини в Чорному морі. Колючки спинного плавника морського дракончика і кришок на зябрах містять сильну отруту. Ще деяку небезпеку становить скат-хвостокол, що має отруйний шип на хвості. Його ще називають рибою-котом;

- на дні Чорного моря мешкають мідії, устриці й молюск-хижак Рапана, занесений кораблями з Далекого Сходу;

- єдиний великий півострів Чорного моря — Кримський;

- гори навколо Чорного моря постійно ростуть, а саме море збільшується. І, якщо гори підростають усього на кілька сантиметрів за сторіччя, то море наступає зі швидкістю 20–25 сантиметрів за 100 років.