Бібліопростори

 

Слово, що бринить мелодією…

4 листопада – 75 років від дня народження Павла Ральченка, талановитого поета, щиру, скромну і порядну людину, пісняра Білоцерківщини і Чуднівщини, справжнього патріота України.

Павло Сергійович народився на Черкащині, навчався в Києві, працював інженером на будовах Білоцерківщини . Закінчив свій земний шлях на Чуднівщині.

Він дуже любив життя, тішився кожним прожитим днем! Це був глибокий і тонкий лірик, поет цілісної натури, яка не давала  стояти осторонь діянь і звершень рідної України.

На поезію Павла Ральченка багато композиторів написали низку пісень. На його чудові вірші легко народжувалися мелодії. Його твори друкувалися у періодиці та в літературних альманахах. Окремими виданнями вийшли книги «Зимова вишня» (1998), «Жовтий вітер» (2001), «Ватра на отчім подвір’ї» (2008), «Осінній сполох горобини» (2009). Нова поетична збірка «На землю падала сльоза» – посмертне видання, підготовлене його рідними і друзями.

 

Білій Церкві

Зимовий день засяє і померкне

На рушнику замерзлої води.

Як поживаєш, мила Біла Церкво?

Я не даремно знов прийшов сюди.

 

Над Россю світить місяць величаво,

Сіріє сніг, немов стара печаль,

А погляд мудрий князя Ярослава

Освячує білоцерківську даль.

 

Стара бруківка все запам’ятала,

На ній сплелися долі і віки.

Поети місту вірші дарували,

Життя і шаблю – вільні козаки.

 

Повз давній храм стежки ведуть до річки.

Чумацький шлях зірчасту сипле сіль.

Зайду до церкви і поставлю свічку

За всіх, хто жив у місті на Росі.