Дім, який Джек збудував

Щоб уроки були цікавими – така тема інформації вчителів-предметників Білоцерківської гімназії-початкової школи №15, яку проводять фахівчині книгозбірні №3.

29 листопада для учнів 5-Б класу (класний керівник Олена Головань) Білоцерківської гімназії-початкової школи №15 відбулося живе спілкування з літературним редактором Оленою Назаренко новенької книги «Дім, який Джек збудував» в перекладі Сергія Довженка, ілюстратора Олени Яросевич.

Це знаменита британська народна казка-вірш-пісня, яка складена в особливій формі розширеного віршованого повтору. Вона відома у Великій Британії ще з середини 18 століття. Двомовний вірш стане цікавим і для дітей, і для дорослих. Спочатку пані Олена прочитала віршовану казку українською, розповіла про історію створення новодруку. А вчитель іноземної мови Олена Головань читала її англійською, наголосивши, що розширений віршований повтор твору буде сприяти правильній вимові «дуже» складного звуку «the».

Сміливцям запропонували перевірити себе і правильно прочитати текст.

При проведенні заходу бібліотекарки зробили акцент на рекламу книги і прагнули показати, що читання може дарувати не лише естетичну насолоду, а й поглиблювати свої знання.

Відбулася і автограф сесія. Всі присутні отримали подаруночки.

 

 

Голодомор в Україні : говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди

Щорічно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодомору. 

З нагоди цієї жахливої правди 22 листопада фахівці книгозбірні №3 для широкого загалу користувачів підготували історичне портфоліо  «Голодомор в Україні : говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди».

Присутні, затамувавши подих, слухали розповідь про те, як наш народ пережив страшне лихо, коли мільйони людей загинули голодною смертю. Лише за офіційними даними від голоду померло понад 10 мільйонів українців. Щодня йшли з життя близько 25 тисяч людей. У пікові його місяці щохвилини помирало 24 людини. Зникали не лише сім’ї, а й цілі села!

У читальній залі розгорнута книжкова виставка «Не втихне біль Голодомору», на якій зібрані книги та періодичні видання про геноцид українського народу. Бібліотекарі зробили її коментований огляд.

Познайомили з матеріалами книг письменників-краян А. Гудими, В. Іванціва, Л. Завіщаної та дайджесту «Голодомор 1932-1933 років на Білоцерківщині»,  підготовленим відділом методичної та бібліографічної роботи Білоцерківської ЦБС ім. П.Красножона. Зачитували уривки з антології «Сльоза пекучої пам’яті. Голодомор 1932-1933 років очима літераторів Київщини». Переглянули відео «Голодний Дух».

Під час заходу присутні говорили про те, що кожному українцю болить ця дата, яка сталася на українській землі, ділилися споминами своїх рідних про жахливі страшні події.

Тему голодомору продовжила   Тетяна Ніконенко, авторка нових неопублікованих оповідань «Наш хліб», «Мої спомини».  

Вразила  всіх виставка ілюстративних робіт «Кольором і словом» Олени Климчук, художниці, членкині Спілки народних майстрів України у техніці воскової графіки по книзі лауреата Шевченківської премії В’ячеслава Медвідя "Кров по соломі". Представила свої картини сама пані Олена.

Працівники бібліотеки закликали запалити свічку у суботу

о 16.00 у День пам’яті Голодомору. Свічка пам’яті має миготіти у вікнах усіх українців… Щоб пам’ятати, та щоб не забути ніколи.

Мільйони людей, які загинули у 1932-1933 роках голодною смертю не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам’ятаємо ми, ті хто вижив, їхні діти та онуки.

Захід завершився зворушливою піснею «Свічка», яка присвячена усім загиблим та хвилиною мовчання, вшановуючи всіх безвинно убієнних.

 

Поетичне панно Любові Завіщаної

Поезія – чарівна скрипка, в яку закохуються багато людей, не зважаючи на вік, професію, національність. У народі кажуть : там, де ростуть квіти, усміхається земля, коли читаєш вірші – зцілюється душа.

13 листопада фахівчині книгозбірні №3 для широкого загалу користувачів підготували поетичне панно Любові Завіщаної « Я– осінь!Чуєте… Я– осінь». З перших хвилин зустрічі Любов Григорівна заполонила слухацьку аудиторію. Її поетичне слово має унікальну здатність створювати душевний настрій людям : радіє та дивує, дарує цілий водограй позитивних емоцій та наповнює життя новим змістом.

Хто ж вона «володарка римованих рядків» ? Методист Київського обласного комунального позашкільного навчального закладу «Мала академія наук учнівської молоді», керівник обласної літературної студії «Паростки», вчитель-словесник, відмінник освіти України, відзначена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», поетеса, авторка п’ятьох поетичних збірок.

Поет-гуморист Володимир Дідківський писав : «Слово Любові Завіщаної щире і тепле, як пізнє літечко, не творить поетеса «кучерявих», позахмарних образів, її поезія чиста і прозора, як сльоза жіноча. Багато в ній радості і печалі, але найбільше – Любові, насамперед незвичайної жінки й матері…»

Зустріч була теплою, щирою. Пані Любов розповіла про свою творчу діяльність, читала вірші, ділилася планами на майбутнє та секретами звідки бере сюжети.

Учасники заходу влаштували справжній поетичний перфоменс, намагалися розібратися як шукати і бачити поезію навколо себе та спробували поворожити на поетичній збірці «П’ята пелюстка». Для цього вибирали номер сторінки, рядок строфи. І знаходили віршовані тлумачення.

На завершення заходу відбулася автограф-сесія і всі бажаючі мали змогу зробити фото на пам’ять . Насамкінець Любов Григорівна подарувала бібліотеці збірки своїх віршів.

ЇЇ поезія лікує, надихає. Вона не вимагає від нас багато часу, але віддячить обов’язково. У душах поселилося добро після щемливої і теплої зустрічі

 

Коли оживають ляльки…

Коли оживають ляльки – в очах дітей з’являється неприхована радість, здивування, очікування. Сьогодні все так і було. 6 листопада фахів чині книгозбірні №3 для учнів 1-Б БПЛ Міцва- 613 (класовод Людмила Бараненко) провели грайливо-лялькові забавлянки «За лісом, за пралісом». У бібліотеці-філії функціонує гурток «Веселі пальчики», де за допомогою ляльок-рукавичок оживають герої казок, оповідань, легенд, повір’їв. Це чудова арт-терапія. Діти стають справжніми чарівниками, активними учасниками, примушуючи ляльку жити, рухатися, та спілкуватися.

Лялька на руці – це справжнє диво!