Бібліопростори

 

Голодомор в Україні : говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди

Щорічно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодомору. 

З нагоди цієї жахливої правди 22 листопада фахівці книгозбірні №3 для широкого загалу користувачів підготували історичне портфоліо  «Голодомор в Україні : говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди».

Присутні, затамувавши подих, слухали розповідь про те, як наш народ пережив страшне лихо, коли мільйони людей загинули голодною смертю. Лише за офіційними даними від голоду померло понад 10 мільйонів українців. Щодня йшли з життя близько 25 тисяч людей. У пікові його місяці щохвилини помирало 24 людини. Зникали не лише сім’ї, а й цілі села!

У читальній залі розгорнута книжкова виставка «Не втихне біль Голодомору», на якій зібрані книги та періодичні видання про геноцид українського народу. Бібліотекарі зробили її коментований огляд.

Познайомили з матеріалами книг письменників-краян А. Гудими, В. Іванціва, Л. Завіщаної та дайджесту «Голодомор 1932-1933 років на Білоцерківщині»,  підготовленим відділом методичної та бібліографічної роботи Білоцерківської ЦБС ім. П.Красножона. Зачитували уривки з антології «Сльоза пекучої пам’яті. Голодомор 1932-1933 років очима літераторів Київщини». Переглянули відео «Голодний Дух».

Під час заходу присутні говорили про те, що кожному українцю болить ця дата, яка сталася на українській землі, ділилися споминами своїх рідних про жахливі страшні події.

Тему голодомору продовжила   Тетяна Ніконенко, авторка нових неопублікованих оповідань «Наш хліб», «Мої спомини».  

Вразила  всіх виставка ілюстративних робіт «Кольором і словом» Олени Климчук, художниці, членкині Спілки народних майстрів України у техніці воскової графіки по книзі лауреата Шевченківської премії В’ячеслава Медвідя "Кров по соломі". Представила свої картини сама пані Олена.

Працівники бібліотеки закликали запалити свічку у суботу

о 16.00 у День пам’яті Голодомору. Свічка пам’яті має миготіти у вікнах усіх українців… Щоб пам’ятати, та щоб не забути ніколи.

Мільйони людей, які загинули у 1932-1933 роках голодною смертю не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам’ятаємо ми, ті хто вижив, їхні діти та онуки.

Захід завершився зворушливою піснею «Свічка», яка присвячена усім загиблим та хвилиною мовчання, вшановуючи всіх безвинно убієнних.