22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки. Ним стверджувалося об’єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперії – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців.

   Нині, 22 січня, в пам’ять про вікопомний день року 1919-го, ми відзначаємо як державне свято – День Соборності України. І тим стверджуємо глибинну значущість, доленосність для нашого народу самого поняття «соборність».

   До цієї значної події працівники бібліотеки-філії №3 для широкого загалу користувачів підготували перегляд-вшанування «Злука в ім’я соборності». 

   Історичний хронограф «Три пори до злуки» відбувся для юнацької аудиторії в актовій залі БВЗШ №1. Учні познайомилися з подіями тих років, дізналися про створення і розвиток українського національного державотворення, переглянули слайд-презентацію «Духовна єдність – запорука соборної України», відповіли на запитання історичної вікторини.

   У рамках програми «Нове й передове з газет і журналів» старшокласникам був представлений періодичний меридіан «Воєдино в соборній Україні». Із українських періодичних видань учні дізналися про історичний урок єднання. 

   Проблема єдності українських земель та духовного єднання всіх громадян нашої держави, незалежно від національності, проживання, віросповідання та політичних уподобань, сьогодні знову постає як ніколи гостро. Тож донині збереглася традиція «живих ланцюгів». Цьогоріч і в актовій залі БВЗШ №1 вчителі, учні, бібліотекарі, взявшись за руки разом скандували «День злуки – тримаймося за руки».

   Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів борців, навіки залишатиметься непорушною. Соборність – це символ. Символ боротьби за волю, розуміння між людьми. І частинка надії і віри у майбутнє.

Читати далі »

19 січня бібліотекарі завітали до учнів 4-А класу (класний керівник Жанна Гріневич)

 та групи продовженого дня для учнів 1-3 класів (вчитель Світлана Поліщук) 

БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» з народознавчим етюдом «Чудодійні обійми священних вод». Вони розповіли про одне з найдавніших християнських свят Богоявлення Господнє, Водохреща. За біблійними переказами, Ісус у віці 30- років, прийняв  хрещення у річці  Йордані, і коли Він виходив з води, небеса розкрилися і на плече Ісуса опустився голуб. Це був  Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді. Тому Водохреща розпочинається із освячення води, яка має цілющу силу і зберігається увесь рік.

Є багато повір’їв, звичаїв, народних прикмет, пов’язаних з цим днем.

Цікаво. Пізнавально.

Школярики самі дуже захотіли прийняти  учась у церковному обряді Водохреща.

Читати далі »

Український поет та видавець Іван Малкович анонсував вихід нового прозового твору Ліни Костенко. Книжка, над якою письменниця працює вже кілька років, і яку зовсім скоро завершить, побачить світ у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Це прозова річ на межі художньої літератури та історії, яка показує еволюцію та деградацію Російської імперії через перехрестя українських доль – стертих, знищених, перетасованих. Історія, де є Україна, Росія, Польща та Франція. Це XIX століття, починаючи від Катериненської доби і закінчуючи крахом імперії.

«Записки українського самашедшего» – попередня прозова книжка Ліни Костенко, видана у 2010 році, – стала одним із бестселерів видавництва.

Важливою подією 2018-го для всіх поціновувачів творчості Ліни Костенко стане вихід «Марусі Чурай» з ілюстраціями Владислава Єрко. Заради неї ілюстратор відклав роботу над трьома іншими книжками.

Читати далі »

18 січня для учнів 7-Б та 8- В класів БНВО «ЗОШ №15 – ДЮСОК»
  пройшов інформаційний огляд « Всі  мови  - цвіт душі» (ромська культура).

Хто ж ви і звідки , роми?  Вважають,  що вони прийшли з Індії. Причому, «роми» - це єдина самоназва. Та « вихідцями з Індії» їх не називають у жодній із мов. Слово «цигани» вживають східні слов’яни. Це назва єретичної секти початку другого тисячоліття.

Міф про те,що роми пішли з Єгипту ширився Європою  дуже стрімко.  Мадяри досить довго називали циган «фараонове плем’я». Фіни і естонці і досі називають їх «чорняві, чорні». Побутує міф, що Румунія якось пов’язана з ромами.  Виник він через співзвучність слів.

Перша згадка про появу циган на території України датується початком 15 століття, а їхні перші поселення були в  місті Ужгороді . Вони прийшли з Валахії та Молдови  і до 16 століття кочували вже по всій Україні.

Згідно з даними перепису населення в Україні проживає 47585 ромів, третина з яких на Закарпатті. Саме тут збереглася найбільша кількість діалектів та говірок ромської мови – романі. На розмовному рівні вони знають три-чотири мови. В мукачівському, чопському й берегівському поселеннях роми розмовляють угорською. В  Ужгороді живуть представники кількох діалектних груп. І ті й інші вільно послуговуються українською, російською, угорською та словацькою.

Сьгодні  ромську мову в побуті використовують також у Перечині, Виноградові, Великому Березному  та Сваляві. Але цього недостатньо й нині ромській  мові загрожує зникнення. У ромських поселеннях мова добре розвивається, а в тих родинах  які живуть поза ними вона втрачається.

На території  Київщини проживають в основному , серви, більшість яких мешкає в Києві. У місті Біла Церква проживає група циган-келмишів.

Цигани відрізняються своєрідним одягом, мають багатий фольклор.

Вони належать до народів, які легко сприймають елементи культури населення, серед якого проживають.

Циганські мотиви мали вплив на музику й літературу, зокрема в Україні є вони в творчості Степана Руданського, Михайла Старицького, Івана Франка . Циганам присвячено оповідання Олеся Гончара «Магда». У повістях Ольги Кобилянської « В неділю рано зілля копала…» та «Земля» цигани вірні своїм традиціям.

Багатий матеріал про культуру циган зберігається у Білоцерківському державному краєзнавчому музеї. До складу музейної збірки входить колекція циганської періодики країн світу (газети, журнали), книги, матеріали,що відображають побут народу (одяг, кінська збруя, знарядя праці ), колекція картин циганських художників.

В місті Києві працює Київський циганський державний театр «Романс», циганський дитячий колектив «Іренка» (місто Ужгород). Народний ансамбль циганської пісні і танцю «Ягорі».

 Роми живуть поряд з українцями. Контрастною є культура, мова та побут українських ромів, які їм попри все вдалося зберегти.

                                                                

Читати далі »

Виборовши собі волю, Україна має тепер свої державні символи: герб, прапор і гімн, які уособлюють її історію, її сутність. У символах відображені прагнення людей, традиції. Тому так цікаво з’ясувати, що ж стоїть за символом: легенда чи реальність.

Ви замислювались, наприклад, чому саме тризуб? Що це взагалі за символ? Коли він з’явився на наших землях? До 100-річчя затвердження тризуба державним гербом УНР на історичному екскурсі «Національні святині України» 16 січня в читальній залі нашої філії велась мова про історію українського тризуба з дев’ятикласниками  БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» та старшокласниками БВЗШ№1. 

Працівники бібліотеки представили присутнім стендову презентацію «Герб України – символ віри й надії», відеоряд про історію герба та Остринський тризуб – найбільше в Україні зображення Гербу України, викладене на схилі горі з білого каменю.

Тризуб завжди буде приваблювати нових любителів загадок та головоломок, доки якомусь щасливцю не вдасться розгадати таємничий код наших предків.

Читати далі »

Січень до всього року заспів – твердять в народі. Ось і обдаровує він усіх веселими святами. Переддень «Старого» Нового року 13 січня у наших прадідів називався «Щедрий вечір», або ж Меланки, Маланки, святої Меланії Римлянки. З давніх-давен у нас в Україні словом і ділом, словесним твором і магічним актом, всією обстановою люди створюють у цей день обряд багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.

12 січня у книгозбірні №3 відбувся чародій-вечір «Біла Церква маланкує, по-народному святкує», на який завітала поважна громада Залізничного селища. Членкині клубу «Пролісок» благодійного фонду К.Єфименка представили фольклорну сценку з козою, козоводом, щедрувальниками. 

Працівники бібліотеки підготували яскраву виставку «Дива під Новий рік», зробили коментований огляд літератури. 

А що вже щедрівок переспівали і розповіли, пирогів, куті та узвару посмакували, в кумедні ігри пограли, народні традиції Меланчині пригадали. З цікавістю присутні переглянули анімаційний фільм «Меланочка ходила, Василечка водила».

Відродження національної української культури неможливе без знань українських народних свят.

Читати далі »

11 січня світова спільнота з ініціативи ООН та ЮНЕСКО відзначає день «слів вдячності». Звичайно, для кожної країни ці слова звучать по-різному, але їх суть від цього не змінюється: вони дозволяють символічно повернути людині зроблене нею добро. Ми часто говоримо їх не задумуючись, механічно, за звичкою, але суть їх від цього не втрачається. 

В українській мові сьогодні вживається два «вдячних» слова – дякую та спасибі. Вони мають різне походження. Більш прозорим для нас є походження і значення слова «спасибі». Два слов’янських слова «спаси боже» в процесі використання злились у цілісність. Сталося це порівняно недавно, у писемних пам’ятках це слово вживається десь з XVI століття поруч із старослов’янським «благодарствую».

Слово «дякую» має набагато складнішу історію. Твердження деяких мовознавців про його походження від німецького «danke» через посередництво польської мови виглядають дещо поверховими та непереконливими. Перш за все, ареал розповсюдження слів із цим коренем надзвичайно широкий – він охоплює майже усі германські мови (німецька «danke», голландська «dank», англійська «thank», скандинавські «tak», «takk»), усю групу західнослов’янських мов (чеська «děkuji», польська «dziękuję», словацька «ďakujem»), а також вживається у білоруській «дзякуй» та українській мовах.

Навіть при побіжному аналізі видно, що, імовірно, ці слова походять з одного спільного кореня, з однієї давнішої мови, але пройшли різний шлях розвитку. Хочеться зробити ще одне припущення, українське дієслово «дати» та його слов’янські аналоги напевне походить з того самого кореня, який сягає санскритського кореня «да» (значення «дати», «дарувати»).

Неважливо, яке з цих слів оберете саме ви. Сказані від щирого серця будь-якою мовою ці слова допомагають нам стати ближчими один до одного, передають енергію добра і світла від однієї людини до іншої.

Експрес-урок від Олександра Авраменка:

http://xn--80aafnzkijm.xn--j1amh/tele-radio-lessons/12/357-urok-163-spasib-chi-diakuiu.html

Читати далі »

Найвпливовіша організація у світі, що займається дитячою літературою, – Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги (The International Board on Books for Young People – IBBY) опублікувала свій традиційний «список пошани» – Honour List 2018. До переліку найвидатніших письменників, художників та перекладачів у галузі дитячої літератури зі всього світу потрапили три українські автори! 

Улюбленого сотнями дітлахів письменника Володимира Рутківського відзначено за твір «Гості на мітлі», який було перевидано 2016 року «Видавництвом Старого Лева»;

всесвітньовідомого художника Владислава Єрка – за ілюстрації до книги «Маленький принц» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»); 

Галину Кирпу – за переклад повісті Ульфа Старка "Диваки і зануди" («Видавництвом Старого Лева»). 

 IBBY Honor List – кожні два роки Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги IBBY створює перелік нещодавно виданих видатних книг для дітей, щоб відзначити найкращих письменників, художників та перекладачів з країн-членів IBBY. Основна мета переліку, як і самої ради, – сприяти міжнародному порозумінню за допомогою дитячої літератури. 

Читати далі »

    Василь Стус усе життя йшов до свого народу, ніс на плечах тяжкий хрест правди і сумління, ішов, знаючи, що сходить на Голгофу. І помер за Україну, за честь і гідність кожної окремої людини.

   Творчість і доля поета-класика викликають щире захоплення та глибоку повагу. «Кажуть, істинне знання про людину тільки у Бога… Того Василя Стуса, яким він був перед самим собою, бачимо у його поезіях», – так сказав про поета Василь Голобородько.

До 80-річчя від дня народження 
В.Стуса (6 січня) в читальній залі нашої філії діє книжкова викладка «Василь Стус – вільний голос України». Шанувальники поетичного слова мають змогу ознайомитися з життєвим та творчим шляхом поета, що є золотим спадком вітчизняної літератури.

Читати далі »

Понад снігом, понад світом

Спів дитячий покотився:

Веселіться нині, люди,

Бог Предвічний народився…

О. Крушельницька

 Надворі похмура погода, а в нашій бібліотеці гамірно та весело. У школярів змістовні канікули.

 5 січня у фольклорному експромті  «Засіяла зірка ясна» прийняли участь  учні 7-А та 6-Б класів  БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК».

Бібліотекарі розповіли  дітям, як  Різдвяні свята відзначали в Україні та які  цікаві традиції з цим пов’язані. 

Це православне свято звичайно найурочистіше. В його переддень варять кутю, готують різні пісні страви.

Після Святої вечері люди  йдуть  на святкове богослужіння до церкви. Святкова літургія починається ще з вечора і триває аж до самого ранку. Коли на небі сходить Різдвяна зірка і сповіщає про народження маленького Ісуса  - всі починають вітати один одного словами  «Христос народився!  і відповідають  «Славімо Його».

На Різдво молодь збиралась у ватаги, що заходили до кожної хати і вшановували господарів колядками.

В цих піснях  оспівуються події, пов’язані з народженням Сина Божого і розкривається символ Віри. Сила духу, волелюбність,  безсмертя народу закладено в українських колядках. В церквах колядки починали співати в 17 столітті. Значного поширення церковні колядки набувають в кінці 18 століття. Особливо популярними вони стають в духовних школах, семінаріях, академіях, монастирях у Львові, Острозі, Луцьку, Перемишлі. Перший  збірник духовних пісень, що називався  «Богогласник», було надруковано в Почаївській лаврі. Серед інших пісень (всього 238) було у ньому 24 колядки. Ці колядки є відомими і в наш час.

Учні разом із бібліотекарем завітали в ДНЗ №29 «Барвінок» , де привітали вихованців та працівників з Різдвяними святами.

Найчарівніший зимовий час, коли ми  відчуваємо атмосферу дива, час, який дарує нам незабутню казку.

Читати далі »

Дорогі колеги!

Шановні читачі, поціновувачі  «Бібліопросторів»!

   Прийміть наші сердечні вітання з Новим 2018 роком і світлим христовим святом – Різдвом Христовим!

   Відійшов у минуле 2017 рік, насичений багатьма подіями. Він був непростим у вирішенні цілого ряду проблем.

   Для кожного із нас початок нового року – це початок нового етапу життя, це нові плани, мрії та сподівання.

У ці святкові дні щиро бажаємо вам міцного здоров’я, достатку, злагоди, благополуччя та любові!

Рік Собаки йде до нас,

З Новим роком, друзі, Вас!

Без гарчань хай буде доля

На хвості несе нам волю.

А ще купу всім добра

Та веселого Різдва!!!

Читати далі »

Зима дивовижна пора року. Усюди витає дух свята. Ми переживаємо безліч емоцій, голова зайнята думками про подарунки, а серце переповнене любов’ю і вірою в дива. Грудень – найбільш насичений, багатообіцяючий і, здається, казковий місяць зими. Нудьгувати не доводиться, адже весь місяць ми зайняті підготовкою до Нового року та Різдва Христового.

Шановні читачі!

Мами й татка, бабусі й дідусі!

Працівники бібліотеки-філії№3 пропонують Вам перетворити підготовку до Нового 2018 року та Різдва на справжнє свято, щоб устигнути все, зберегти атмосферу магії. Адже вони уже не за горами. Тому треба поспішати зробити Новоріччя незабутнім. Завітайте на майстер-класи «Новорічної майстерні» книгозбірні №3 й Ви підготуєте подарунки для рідних і друзів власноруч. Зроблене диво своїми руками створить власний святковий декор.

Поспішайте! Не зволікайте! Ми чекаємо на Вас!

Не забувайте, що зима пахне дивом!

Читати далі »