Роман Іваничук – визначна постать сучасного українського літературного олімпу. Впродовж майже півстоліття творчої діяльності письменника вийшло близько шістдесяти книг, читаючи які можна мандрувати часом і простором, відкриваючи для себе незвідані сторінки української історії.

Він прожив довго – 87 років, і написав багато: новел, повістей: «Місто», «Сьоме небо», «На перевалі», «Зупинись, подорожній!»… Але найбільшу популярність Роман Іваничук здобув, як історичний романіст. Його романи «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Журавлиний крик», «Бо війна війною», «Орда» – це різні часи, різні географічні терени, різні жанрові підвиди історичного роману, але найголовніше, що там – це любов до рідної землі й народу як смислу існування людини. Відтак, якщо об'єднати усі романи Романа Іваничука в один цикл, то вийде один великий роман про історію України, в який автор вклав свою душу.

Пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку

«Все, що я мав написати – написав»

   

   

 

   

  

 

   

   

   

   

   

   

   

  

Читати далі »

                                                                                     

Друга неділя травня, а цього року – це 12 травня – День матері. Для кожного з нас – для малих і дорослих – найдорожчою, найдобрішою та найріднішою людиною є наша матуся. Саме вона радіє нашим успіхам, сердечно бажає нам добра та безмежно любить.

«Матері носять ключі від наших душ з собою все життя» – саме такими словами  розпочалася літературно-музична годину «Все на землі від материнських рук» для читачів-учнів 1-В класу (класовод Дарина Корж) та 3-Г класу (класовод Олеся Бойко) БНВО «ЗОШ № 15-ДЮСОК».

 Бібліотекар  філії №3 Юлія Сидоренко ознайомила школярів з історією виникнення свята, яке має багатовікову історію. Років 200 тому англійці відзначали у другу неділю Великого посту так звану «Материнську неділю» на честь усіх матерів світу. Цікаво, що з тих часів і до сьогодні британським мамам у цей день прийнято дарувати тортик, прикрашений 12 кульками марципанів. Американці на офіційному рівні вперше визнали День матері понад 100 років тому, завдяки мешканці Філадельфії Анні  Джервіс. Саме вона виступила з пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.  На сьогоднішній день це чудове свято відзначають, хоча і в різні дні, у понад 50 країнах світу.

Під час заходу діти підбирали ніжні слова, щоб висловити свою любов до мами, порівнювали її з квітами. Учні читали вірші Івана Франка, Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Віктора Кордуна, Ігоря Січовика, Анатолія Костецького та співали пісню «Мама» (слова і музика Віталія Кобриновича).

День матері – це день, коли ми можемо подякувати нашим мамам за усе те добре, що вони для нас зробили, за їх любов.

Для своїх матусь на аркушах паперу діти малювали всілякі солодощі та виготовляли вітальні листівки з різноманіттям квітів.

Мамо, ненько, матусю! Хай збудеться все про що ти мрієш, хай стежка твоя проляже в трояндах! Зі святом Вас, милі, ніжні.

Читати далі »

Пам’ять

З людських шеренг, де в унісон –

І кроки Пам’яті, і доброти,

Із вдячності за себе і за всіх,

Гвоздики дівчинка поклала до граніту.

Солдат хотів їй руки простягти –

Хотів… але не зміг…

Що сниться вам, сини-солдати?

Не застудили б вас ні грози, ні вітри.

З яких доріг вас дома виглядати,

Невже забули, що сивіють матері?

Мовчить холодний обеліск,

Слізьми зігрітий і дощами

Й засурмлений громами.

Мовчить холодний обеліск…

Над полями бранними,

Над знаними і не знаними –

Схилимо голови.

Над матерями загиблими,

Над рідними і нерідними –

Схилимо голови.

Над Хатинями і Бухенвальдами –

Схилимо голови.

Схилимо голови!

Тим, хто людям землю врятував заквітчану,

І над безсмертям їхнім, і над ранами, –

Від всіх живих і чесних перед Правдою –

Слава довічна вам!

Слава довічна вам!

І до тих пір загиблі будуть жити,

І доти вдовам ніч писатиме листи,

Допоки житимуть на світі

Людської Пам’яті мости!

                                       Андрій Демиденко

Читати далі »

Ось уже 14 років поспіль за рішенням Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, яке було ухвалене 22 листопада 2004 року, 8, 9 травня увесь світ відзначає День пам’яті і примирення, вшановуючи пам’ять загиблих у Другій світовій війні.

Кожна держава має свої свята перемоги, а на рівні ООН День пам’яті і примирення відзначають саме 8 травня. З 1965 року в бувшому Радянському Союзі 9 травня було оголошене Днем Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, що є для нас великим святом.

ХХ століття закарбувалось в історії людства двома наймасштабнішими світовими війнами, які охопили майже всю планету. Досі кровоточать у серцях болючі рани тих, кого Друга світова накрила своїми темними крилами.

З нагоди цих вікопомних дат фахівці книгозбірні №3 для користувачів-учнів 9-Б та 6-А класів БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» підготували літературно-історичний спомин «Їхній подвиг зберіга суворий камінь». 

У читальній залі розгорнута книжкова виставка «Є в пам’яті миттєвості війни» та викладка-вшанування «Тихі зорі вічної пам’яті». 

Бібліотекарі провели коментований огляд літератури та періодичних видань, детально зупинившись на книгах Олеся Адамовича «Хатинська повість», «Я з вогняного села», Світлани Алексієвич «У війни не жіноче обличчя», Олександра Довженка «Україна в огні», «Щоденник (1941-1956)», Павла Загребельного «Дума про невмирущого», «Європа 45», Якова баша «Професор Буйко», Олексія Дмитренка «Пам’ять Долини смерті», Юрія Дольд-Михайлика «І один в полі воїн», Юрія Збанацького «Червона роса», «Війна і міф. Невідома Друга світова».

Сучасна молодь не повинна забувати страшних лихоліть війни, хоч їй уже і 74!

Присутні на заході переглянули відеоролик «Друга світова», прослухали пісні «Вічний вогонь», «Балада про мальви», «Бойові ордени».

Рік за роком ми віддаляємось від вселенської трагедії ХХ століття, коли загинули десятки мільйонів людей, коли вперше на планеті було використано атомну зброю, а в наших душах досі немає спокою і впевненості у тому, що нові розпалювачі війни не кинуть народи у страшне полум’я ворожнечі.

Тому палають мирні вогники Вічного вогню біля обелісків і в наших серцях, нагадуючи всім, що мир у душі, у родини, у країни, мир на планеті – це найбільша цінність, яку ми зобов’язані зберегти. Уже склалася світова традиція – 8 травня запалювати небесний ліхтарик і разом зі своїм Державним Прапором пускати в небо. Сьогодні у бібліотеці була запалена свічка пам’яті.

Закінчився захід патріотичним флешмобом «Я не знаю їхніх імен, але якби не вони, то мене не було сьогодні!».

Друга світова війна, у якій полягли мільйони, і досі викликає суперечки на тему: «Що було б, якби…». Але історія не допускає умовної форми, особливо, коли йдеться про невмирущий подвиг тих, хто навіки залишився на полі бою.

Читати далі »

Маки червоні

Маки червоні – вогонь на траві,

Маки червоні – земля у вогні,

Маки червоні наснились мені,

Маки червоні – наче спогад війни.

Маки, маки, маки, маки червоні,

Ви – як символ тих літ

І як спогадів повінь.

Поклонімось землі,

Що квітує під небом високим,

Ви – як пам’ять в солдатських руках

Через пройдені роки.

Маки червоні на волі ростуть,

Маки червоні в надії цвітуть,

Маки червоні – то рідний мій край,

Маки червоні ти завжди пам’ятай.

                                           В.Матвієнко

Читати далі »

З нагоди  74-річчя відзначення Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні бібліотекарі філії №3 провели для  читачів - учнів  5-В класу (класний керівник Ірина Стаднюк) БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК»  годину-реквієм «Ціною власного життя». 

Мета заходу – зберегти спогади про ту страшну війну та віддати данину глибокої поваги героїзму і самовідданості захисників, вшанувати жертв нацизму.

Бібліотекар Юлія Сидоренко розповіла дітям, що Україна зробила значний внесок у перемогу. Школярі  прослухали десять історій про українців, які під час Другої світової війни воювали в лавах багатьох армій. Канадського льотчика українського походження Піпера Дмитрука нацисти збили в небі над Францією та він врятувався і долучився до французького руху опору. Американський солдат українського походження Ніколас Міньо воював у бронетанковій дивізії Армії  США.

Діти дізналися,  що квітка маку є символом пам’яті у світі. Його появу пов’язують з віршем канадського лікаря Джона Мак-Крея «У полях Фландрії». А в Україні червоний мак, як символ пам’яті жертв війни, вперше було використано в 2014 році.

Школярам були представлені книги: «Невідомі сторінки історії Білої Церкви під час нацистської окупації: документи і свідчення», «Україна в огні» Олександра Довженка ,«Довгі ноги» Юрія Збанацького .

Присутніх вразив героїчний подвиг однолітка Санька - героя твору Ю.Збанацького, який ціною власного життя наблизив перемогу.

Потрібно пам’ятати, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими.

Читати далі »