Сьогодні проблема насильства в школах постає дуже гостро,
що підтверджується великою кількістю відповідних досліджень та численними
спробами запобігання цьому явищу та послаблення його впливу на соціальне
середовище загалом та конкретних осіб зокрема, що впроваджуються у всьому світі.
Булінг, знущання дітей над дітьми, поширений в Америці, європейських та інших
країнах (дослідження проведені в Норвегії, Англії, Ірландії, Нідерландах,
Португалії, Австралії, Японії, Бразилії, Канаді), хоча згідно з певними
дослідженнями найчастіше він
відбувається саме в американських школах. Так, наприклад, 86% дітей Сполучених
Штатів у віці 12–15 років зазначили, що з них знущалися або дражнилися в школі.
Проблему булінгу почали досліджувати зовсім недавно, у 60–70-х роках ХХ століття.
Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за
відсотком жертв булінгу серед підлітків. Торік у нашій країні 67% дітей стали
жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не ділилися
проблемою.
Насильство в школі, нажаль, є досить розповсюдженим в наш
час. Дуже важливо щоб учні, їх батьки та вчителі були проінформовані про це
негативне явище, як його виявити, як з ним боротися та, головне, як його
уникнути.
Питання булінгу є дуже актуальним. Бібліотекар Юлія Сидоренко
підготувала юридичний пазл «Що таке «булінг» та які його наслідки».
Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян,
«to bully» – задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого
ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх,
тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
Булінг — це прояв нетерпимості до прав людини і форма
насильства, де постраждати може будь-хто, незалежно від гендерної ідентичності
та віку. У школі від булінгу страждають як хлопці, так і дівчата. Жертвами
цькування можуть стати навіть вчителі. Булінг суперечить таким базовим
поняттями як толерантність, права людини, взаємоповага.
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в
Україні, так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і
насміхань: 10% – регулярно (раз в тиждень і частіше); 55% – частково піддаються
знущанню зі сторони однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами
булінґу.
Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами
глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.
Найчастіше цькування ініціюють надмірно агресивні діти, які
люблять домінувати, бути «головними». Принижуючи інших, вони підвищують власну
значимість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси
кривдників. Можливо вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й
образливі моделі поведінки, які є в їхніх сім’ях.
Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:
Фізичні вади: носять окуляри, погано чують, мають порушення
рухового апарату, фізично слабкі.
Особливості поведінки : замкнуті чи імпульсивні, невпевнені,
тривожні.
Особливості зовнішності : руде волосся, веснянки, мають
надмірну худорлявість чи повноту.
Недостатньо розвинені соціальні навички : часто не мають
жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.
Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у
дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що
сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи
агресію.
Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні»
діти).
Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні.
Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення.
Матеріальне становище.
Представники іншої раси, інших віросповідань.
Загалом, жертви – це діти, які не можуть опиратися та
протистояти агресії. Вони бояться. Деякі діти не захищаються, бо мають
установку від батьків – «битися – погано». Замкнені в собі, одинокі,
недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру.
Наслідки шкільного насилля
Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття
приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на
соціалізацію жертви, спричиняючи:
неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс
неповноцінності, беззахисність;
негативне сприйняття однолітків – відсторонення від
спілкування, самотність, часті прогули в школі;
неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність,
різноманітні фобії, неврози.
Вдала модель поведінки булера переноситься у
доросле життя до наступного оточення, де знову призводить до деструктивних явищ
у наступному колективі або оточенні. Щодо жертви, некомпенсовані вчасно
шкільні образи у дорослому житті можуть перейти у соціальну невлаштованість,
зловживання на посаді, злочинну діяльність, асоціальну поведінку, помсту та прояви
самоствердження серед слабких. Одним із завдань школи є виявлення та
запобігання знущанню та його своєчасна профілактика у координації з батьками,
вчителями, шкільним психологом та правохоронними органами.
