Сергій Володимирович Гридін – (сучасний український письменник, автор багатьох пригодницьких творів для дітей) народився 8 липня1971 року в місті Здолбунів Рівненської області.

З дитинства Сергій відрізнявся серед однолітків. В першу чергу чималою вагою. Якщо дитина  важила до 14 років 50-60 кг., то Сергійко – всі 86 кг.  Після 14-ти він задумався над своїм майбутнім і зайнявся спортом, що додало твердості характеру.

У 1985 році його батька відправили у відрядження до Монголії, куди переїхала вся родина і проживала там два роки. Згодом сім’я повернулась у рідний Здолбунів.

У Монголії пройшли два дуже згадуваних і досі роки, було придбано багато друзів і багато вражень від квітучого степу, чистого неба та різних подій.

Після закінчення в 1988 році Здолбунівської школи, намагався вступити до Київського державного університету на факультет міжнародного права, але вступні іспити виявилися невдалими.

Пішов працювати до слюсарної бригади. Через рік став студентом економічного факультету Рівненського інституту інженерів водного господарства (нині національний університет), закінчив навчання 1994 року.

Після закінчення працював за бухгалтерсько-економічними спеціальностями.

Бібліотекар Юлія Сидоренко порадила дітям прочитати книги Сергія Гридіна.

Літературна діяльність стала для Сергія Гридіна захоплюючим хобі. Коли сину письменника виповнилося одинадцять років, він всіляко намагався залучити хлопця до читання. З того самого моменту і почав писати книги, адресовані дітям.

Саме у цей період була написана перша книга «Федько, прибулець з інтернету», яка дала старт його літературній діяльності.

 Крім творчості письменник займається спортом, любить співати, майструвати, особливо з дерева.

 

Читати далі »

  

Родину вашу у святковий час

Ми хочем щирим серцем привітати.

Нехай добро іде у вашу хату.

А все недобре оминає вас.

8 липня в Україні святкується український День родини – відносно молоде свято, яке відзначається щорічно з 2012 року. А в міжнародному співтоваристві День родини засновано Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1993 році і відзначається 15 травня.

Родина – це найрідніші, найближчі люди, які дарують нам тепло. Родина – це безпечний і затишний рідний дім, а родинне тепло й уроки життя – це те, що людина бере із собою в усі дорослі шляхи. Родина – це добро, підтримка, любов, затишок, добробут.

Справжня цінність у житті – це рідні та близькі люди.

Цього дня міцніше обійміть і поцілуйте членів своєї сім’ї, скажіть їм теплі слова любові й поваги, поділіться з ними своїми почуттями і відчуйте їх важливість для вас.

Вітаємо з Днем родини та бажаємо взаєморозуміння, щастя, райдужних планів і безліч цікавих занять. Нехай родина завжди буде міцною скелею, захистом від негараздів і розрадою в біді. Нехай у кожній сім’ї буде мир та злагода.

Щастя всім! 

Народні прислів’я про родину: 

-         Шануй батька й неньку, буде усе гладенько

-         Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина

-         Живуть між собою, як риба з водою

                                                       (За матеріалом:  Журавлик. – 2021. – №7. – С.1)

Читати далі »

7 липня – свято Різдва Івана Хрестителя, або, за народним календарем, Івана Купала. У давні часи (навіть із прийняттям християнства) й опісля у побуті українців воно відзначалося суто як язичницьке свято, символізувало поєднання трьох життєдайних сил – вогню (сонця), води і землі. Було це й проводом Літнього Сонця, на зміну якому приходила Мара. Тому, за віруванням, оживали демонічні сили. Щоб вберегтися від них, «очищалися» вогнем, стрибаючи через багаття. Також вмивалися у росі Купальської ночі, котра мала додати здоров’я.

Для молоді це свято ще й означало спалах любові, прояв відвертих почуттів.

Здавалося б, усе відійшло у минуле. Але й досі збереглося чимало купальських пісень, цікавих народних спостережень за природою, повір’їв, прикмет. Зокрема:

- Якщо годуєш бджолу до Івана, то вона зробить із тебе пана

- Роса велика на Івана – буде врожай огірків

- Чим більше зір на небі у Купальську ніч – тим краще вродять гриби і горіхи

- Після Івана Купала не треба жупана

- Зранку на Івана хмарно – вночі буде дощ

- У Купальську ніч полум’я не піднімається догори, а наче стелиться по землі – наступного дня очікуйте опадів

- Іван задощить – хліб промокне

- Туманна ніч – до тривалої негоди

- З Івана розпочинаються жнива. Бо до Трійці сіна не косять, а до Івана не жнуть

                    (За матеріалами «Добрий господар». – 2021. – 13 липня. – С.19)

Читати далі »

 

У Купальську ніч польові та лісові квіти і трави набирають виняткових чарівних властивостей, великої лікувальної сили. Вранці, як тільки розвидниться, дівчата йшли до лісу та в поле збирати квіти для вінків.

6 липня у бібліотеці - філії №3 пройшов майстер - клас «Квітки збирати – вінки сплітати». Спочатку учасники дійства мали можливість познайомитися з переліком квітів та рослин, які вплітають у вінок, з їх цілющими властивостями. Усього у вінку могло бути до 12 різних квіток, кожна з яких мала свій символ. Мак вважається не тільки квіткою мрій, але й символом родючості, краси та молодості. Ромашка ­– символом кохання, ніжності та вірності. Соняшник – відданості й вірності. Волошки у віночку – символ людяності. Ружа, мальва і півонія ­– символи віри, надії, любові. М’ята – оберег дитини. Материнка – символ материнської любові. Лілея – дівочі чари. Калина – краса та дівоча врода. Польовий дзвіночок – вдячність. Щоб посилити захисну силу вінка поміж квітів вплітали зілля та листя: полин, буркун зілля, листя дуба, барвінок.

Звучали українські народні купальські пісні у виконанні хору ім. Григорія Верьовки.

Захід пройшов у гарному настрої та доброзичливій атмосфері.

                                                                              

Читати далі »

7 липня відзначаємо одне із найдивовижніших, найзагадковіших та наймістичніших свят – Івана Купала. З глибини віків прийшло до нас Купало – свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, свято тепла, зелені, молодості та кохання. З особливим трепетом завжди очікували на це свято юнаки та дівчата. Адже всі вони щиро вірили, що в ніч з 6 на 7 липня можна дізнатися про свою долю, чи будеш наступного року в парі, чи суджено тобі вийти заміж, одружитися. Є ще багато незвичних цікавих традицій. Ось деякі цікаві прикмети та факти про купальську ніч.

Найбільшим скарбом на Івана Купала є цвіт папороті. Той, хто знайде квітку, яка цвіте лиш одну мить, отримає неймовірну силу.

Біля купальського вогнища збиралося все село. Жінок, які не з’явилися на святі, вважали відьмами.

Традиція стрибати через вогонь виникла неспроста. Такий ритуал є не розвага, а метод очищення та ворожіння. Крізь багаття проганяли худобу, аби вберегти її від мору. Матері спалювали сорочки хворих дітей, щоб ті швидше одужали. Пари, стрибаючи через вогонь, тримаються за руки. І якщо руки розірвуться – пара не одружиться.

Вважалося, що на Івана Купала будь-яка вода володіє цілющими властивостями. Тому, згідно з прикметами, прийнято купатися – так можна позбутися недуг.

До свята в читальній залі бібліотеки розгорнута книжкова виставка «Сплітала серцем я вінок», яка дасть можливість всім бажаючим ознайомитися із обрядами і дійствами купальської ночі.

 

Читати далі »

Як,  у вас, діти, досі немає мальовничої пластилінової галявини? Терміново виправляємо цю прикрість – вчимося ліпити тварин і квіти з каштанів і пластиліну.

Природа подарувала чудовий матеріал для дитячої творчості – каштани. Вони – готовий матеріал для дитячої фантазії. Ідеї  каштанових виробів часто народжуються спонтанно: комусь круглі каштанчики нагадують голову майбутньої ляльки або іграшкову черепашу; для інших вони здаються намистинками чи павучками. Каштани – це маленьке диво. Можна просто  назбирати цілі кишені каштанів і бути щасливими, але ще каштани можна використовувати для створення цікавих виробів. З каштанів можна зробити всіляких тварин, поєднавши їх з пластиліном.

А як щодо того, дітлахи, щоб зробити яскраві квіткові композиції з пластиліну? А може це буде пластиліновий острів з розкішними квітами?

Хто б не хотів мати у себе вдома крихітне пластилінове диво, приміром… граційну квіточку, яка б ефектно гармоніювала з кольором шпалер, або повторювала контури різьблення на меблях? Зробити оригінальну прикрасу для своєї кімнати під силу кожному.

Бібліотекар Юлія Сидоренко показала дітям, як  виготовити тварин і квіти з каштанів і пластиліну.

Королеву царства квітів – витончену троянду – школярі  зліпили двома способами: з джгутиків та крапельки, а також із пластилінових кульок.

Діти, проявивши свою невичерпну фантазію, створили неповторні пластилінові галявини: з кольоровими слониками, ведмедями, квітами.

Читати далі »

 

Без математики життя неможливе. Її знання супроводжують людину щодня: вдома, у магазині, на виробництві, у бібліотеці…

Пропонуємо вам трохи розважитися і перевірити свої знання! 

-У якому європейському місті знаходиться пам'ятник «нулю»?

 (У центрі Будапешта, столиці Угорщини)

-Назвіть «математичні» рослини

 (Столітник, золототисячник)

-В які «цифри» люди одягаються?

( У костюм двійку і в костюм трійку

-Які цифри «пишуть» льотчики в небі?

 (Вісімки)

-Яка цифра широко відома у світовій політиці - та ще з епітетом «велика»?

 (Велика вісімка - неформальний клуб президентів восьми держав: США, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Канади, Росі)

 -Над яким підприємством можна побачити вивіску з написом «Сто»?

        (Над станцією технічного обслуговування)

-Без чого не можуть обійтися мисливці, барабанщики і математики?

( Дробу)

-Що відрізняє один поїзд від іншого з точки зору математики?

( Номер)

-Що є у кожного слова, рослини і рівняння?

(Корінь)

-Яка цифра завжди катається в електричці?

(3 - Елек - три – чка)

-Яка цифра красується в центрі кожної вітрини.

(3 – ві-три-ни)

-Які геометричні фігури дружать із сонцем?

(Промені)

-Яку математичну фігуру носили на голові чоловіки?

(Циліндр)

-Багатокутник з Єгипту - це ...

 (Піраміди)

Читати далі »

Вадим Григорович Бойко – ( український поет, драматург, прозаїк, перекладач) народився 3 липня 1951 року в Донецьку. Син відомого дитячого письменника Грицька Бойка. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1973).

Від Олексія Корнієцького та Пилипа Бойка їхнім нащадкам передалося вміння говорити віршами.
Письменницький дар родини Бойків удалося простежити до четвертого, як мовиться, коліна — від прадідів до правнуків. Олексій Корнієцький, чиї пісні й досі співають... Його зятем був Пилип Бойко, котрий мав неабиякий поетичний хист, але практично не скористався з цього... Старший Пилипів син – Грицько Бойко – є автором майже сотні книжок, що вийшли загальним накладом у дванадцять мільйонів. Його вірші входили і входять до шкільних хрестоматій і читанок. Усі ми, можна сказати, росли на цих перлинках. Українські малюки звали Грицька Пилиповича дядьком Вередою – за іменем хлопчика-плаксія, героя улюбленої поеми. Вадим Григорович Бойко  –  драматург і поет, лауреат премії імені Івана Котляревського. Богдана Вадимівна Бойко – поетеса, драматург, театрознавець. Як дід і батько, вона творить літературу для дітей, що нині рідкість.

Вадим Бойко римувати почав змалечку. Вперше надрукував цикл гумористичних віршів у газеті «Зірка» шестикласником. Потім регулярно друкувався в журналах «Піонерія» та «Перець». Йти в літературу, будучи сином відомого письменника, було нелегко. Закінчуючи школу, мав публікацій сорок. І збірочку підготував для видавництва «Веселка», але на рецензію вона потрапила до відомого батькового недоброзичливця, резюме, тобто висновок, якого був такий:  твори професійні, але це по суті другий Грицько Бойко, який навряд чи в нашій літературі потрібен. Тоді він і віддався драматургії.  Коли вчився на третьому курсі факультету журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, вийшла друком збірка «Трилисник». Одним із трьох його авторів був Вадим Бойко. Вадим Бойко плідно працював у драматургії для дорослих і для дітей. Він автор більш як тридцяти різножанрових п'єс (віршованих і прозових драм та комедій, казок, лібрето оперет), які друкувалися в періодиці, виходили окремими книжками, йшли на сценах українських театрів та за рубежем.

Був відомий також як автор та ведучий художньо-публіцистичної програми Українського телебачення «Ситуація».

1989 року вийшла наступна збірка комедій для дітей «Старе сідло». 1993 року з'явилася ще одна драматургічна книжка, адресована дітям: «Даринка, Гриць та нечиста сила».

У доробку Вадима Бойка для дітей є ще чимало комедійних сценок, інтермедій, одноактівок («Перемет», «І так буває», «В гостях у Костика», «Сюрприз», «Без няньок», «Кому грати Червону Шапочку?»), що друкувалися переважно у репертуарних збірниках. Ці мініатюри присвячені сучасним дітям, які дружать і сваряться, закохуються і страждають від того, що їх не розуміють, які завзято відстоюють свої права на власні погляди, смаки, вибір друзів, а також на поведінку, вчинки «не за шаблоном».

Спеціально для Полтавського театру ляльок В. Бойко написав новорічну п'єсу-казку «Карабура», поставлену напередодні 1998 року. Була створена для театру ляльок, але так і не побачила сцени казка «Про хлопчика Клаповушка і дуже доброго чарівника». Проте ця п'єса підштовхнула автора до написання «майже правдивої повісті» для школярів «Клаповушко і Ко». Книжка вийшла у видавництві «Веселка» 2006 року.

 Бібліотекар Юлія Сидоренко запропонувала дітям прочитати твори талановитого Вадима Бойка.

Романтично-комедійна п'єса у віршах «Козаки та Лейба-шинкар» — чи не найулюбленіший твір В. Бойка, написаний на початку 90-х років і надрукований аж через 14 років у другому випуску альманаху «Сучасна українська драматургія».

 Вадим Григорович був люблячим батьком і, звичайно, мріяв про творче продовження. Дуже радів, що син і донька над усе люблять читати. Пишався, коли син-школяр почав писати гуморески і друкувався в журналах “Піонерія” та “Дніпро”. Міг хлопець і віршувати (недарма ж, напевно, названий на честь діда!). Однак Гриця-молодшого несподівано захопила... тюркологія. Разом з дипломом українського філолога здобув право викладати турецьку мову і літературу. І викладав у рідному університеті, працював консулом у нашому посольстві в Анкарі. Крім офіційних матеріалів, перекладав турецькою... п’єси для лялькових театрів. Ці переклади, до слова, високо оцінили турецькі філологи.

А от дочка Богдана обрала літературний шлях. Ще в дев’ятому класі завела зошит з цілком професіональними віршами... Дівчина не може пам’ятати дідуся: коли той помер, їй не було і півтора року, та дивовижно схожа на нього не лише зовні, а й за світосприйняттям. Вже шість років іде в Київському міському театрі ляльок музична вистава «Різдвяна колискова» на лібрето Богдани Бойко. Встигла опублікувати збірочку поезій для дорослих та кілька книжечок для : «Яка ж пора найкраща?»  у пречудовому оформленні львівської художниці Вікторії Ковальчук та «Веснянка для ведмедика» і «Добрий день, шанована свинко!» з яскравими малюнками Олександри Родіної з Києва. Її твори часто друкували  у “Барвінку”, різноманітних збірниках. Активно співпрацює з кількома видавництвами — перекладає, упорядковує, готує власні збірочки. Справді, проклюнулися прадідусеві, дідусеві й татові гени...

 

 

 

Читати далі »

 

Завтра нашій Конституції виповнюється 25 років. Безсонна ніч з 27 на 28 червня у Верховній Раді України увійшла в історію тим, що головний законодавчий документ нарешті було прийнято, адже після здобуття незалежності наша держава, протягом п’яти років лишалася єдиною республікою колишнього СРСР, у якої не було цього офіційного документа. Але роки наполегливої праці не минули марно, адже потрібно було вирішити всі проблеми, що дісталися у спадок, перейняти досвід передових країн.

Відповідно до проекту, який розроблявся ще за часів УРСР, Конституція мала складатися з преамбули та дев’яти розділів. Розділ перший «Засади конституційного ладу», розділ другий «Права людини і громадянина», розділ третій «Громадянське суспільство і держава», розділ четвертий «Територіальний устрій», розділ п’ятий «Державний лад», розділ шостий «Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка», розділ сьомий «Національна безпека», розділ восьмий «Охорона Конституції», розділ дев’ятий «Порядок змін і доповнень Конституції і конституційних законів». Чинна Конституція складається з преамбули та 15 розділів.

Внаслідок тривалого, майже цілодобового засідання, вирішальне голосування народних депутатів показало на табло переконливу цифру – 315 голосів «ЗА».

Читати далі »