Звідки родом Чеширський кіт

Усі пам’ятають відомого персонажа «Аліси Країни Див», який умів за власним бажанням поступово зникати або розчинятися в повітрі, залишаючи на пам’ять лише усмішку. Походження цього загадкового кота дотепер залишається таємницею.

За однією з версій, у графстві Чешир, що подарував персонажу ім’я, виготовляли й продавали великі сирні голови, які нагадували щасливих усміхнених кішок. (До речі, дотепер у графстві щорічно проходить чемпіонат із катання чеширського сиру, у якому беруть участь команди з декількох міст.) 

Інша легенда розповідає, що в одному з портових міст розташовувалася велике сховище, з якого кораблі завантажували сиром для продажу. Сховище було особливо популярним серед місцевих кішок, які з нетерпінням очікували на численних пацюків і мишей, що вискакували на берег разом із матросами.

Вочевидь, щаслива усмішка цих ситих і задоволених життям тварин надихнула Льюїса Керролла на створення відомого всім персонажа.

І, нарешті, згідно з третьою версією, відомою усмішкою герой «Аліси…» зобов’язаний … лісникові Кетерлінгу, що жив в Англії в графстві Чешир за часів правління короля Річарда ІІІ (1483-1485). Подейкували, що коли лісникові вдавалося піймати браконьєра, він люто посміхався, лякаючи навколишніх.

А от здатність зникати персонаж Льюїса Керролла запозичив у привида білого кота, який жив у місті Конглтон, неподалік від Чешира. За життя він був улюбленцем наглядачки чеширського абатства. Якось після чергової прогулянки пухнастик не повернувся додому. Кілька днів потому жінка почула шкрябання у двері й, відчинивши, побачила свого кота. Яким же було її здивування, коли, спробувавши взяти свого улюбленця, вона не змогла цього зробити – кіт миттєво зник, розчинившись у повітрі. Привид кота сотні людей бачили протягом багатьох років, і Керролл, натхненний цією неймовірною історією, вирішив використати цей образ у своєму творі.

До речі, іншого персонажа свого твору, Божевільного Капелюшника, письменник скопіював із торговця меблями Теофіля Картера. Таке прізвисько мебляр отримав через те, що носив високий циліндр, а також завдяки своїм доволі ексцентричним ідеям. Наприклад, Картер змайстрував «ліжко-будильник», яке в потрібний час викидало сплячого на підлогу. Це ліжко навіть демонстрували на Всесвітній виставці, яку проводили 1851 року в Кришталевому палаці в Лондоні.