Поезія - свобода серця...

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства – царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Ухвалюючи таке рішення, ЮНЕСКО схарактеризувала поезію як символ людського духу, що об’єднує й зміцнює людство. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

У ХРАМІ СЛОВА

Коли душа бреде по колу
Й мовчить, як порвана струна,
Коли, пригасла й прохолола,
У сні карається вона,
Коли самотність мармурова
Лякає тінню вірховіть, –
Торкніться сонячного слова
І сонячно живіть! Живіть!

Так, як гурман вчуває смак,
І тонкощі його, й приваби,
Відчуйте мови аромат
І не приписуйте їй вади.
На прив’язі у тих не йдіть,
Хто повсякчас плює в колодязь,
А потім в цій святій воді
Думкам своїм шукає одяг...

Вслухайтесь у джерельний спів
Поезії, бо то – молитва,
Яку Господь нам заповів, –
Це є душі найвищий витвір!
У кожнім образі її
Пульсує Берегиня-мова.
А одержимці-солов’ї
Будують Храм із пісні й слова!

                          Петро Розвозчик