Відголоски великого Світового Дзвону

Відомий французький філософ Дені Дідро стверджував:

«Щоб стати мудрим, варто прочитати десять книг. А щоб знайти

ці десять, необхідно прочитати тисячі».

Книги роблять людину вільною, переносять в минуле, 

кличуть в майбутнє.

Юрій Андрухович – знакова постать сучасної української літератури, провідний український поет, прозаїк, есеїст.

Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою

на Заході. Твори Андруховича перекладені багатьма мовами.

Пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку «Усі ми – тільки

відголоски великого Світового Дзвону, і жодне наше слово не народжується само собою». 
Можливо, ви знайдете свою одну з десяти книг.

Відень – Львів – Карпати – потойбіччя... Це – маршрут подорожі Карла-Йозефа Цумбруннена, австрійського фотохудожника, услід якому рухається сюжет роману. Химерний калейдоскоп із архетипів гуцульського фольклору, богемно-артистичних історій, мафіозної гризні, а над усім – трагічний образ поета Богдана-Ігоря Антонича з його віщими віршами. Однак головною героїнею багатошарового, мов гірський рельєф, роману є власне Україна на зламі ХХ-ХХI століть.

Це спроби погляду у співіснування культурних просторів: метафізика ландшафтів; людина в дорозі; Центральна Європа як єдність і унікальність; постімперське шукання ідентичності. Три розділи – "Вступ до географії", "Парк Культури", "Про час і метод" – пропонують три різні виміри окресленої проблематики – культурно-історичний, міфопоетичний та індивідуально-екзистенційний.

 Уміщені тут тексти, раніше розпорошені в численних українських та зарубіжних збірниках і періодичних виданнях, не завжди доступних для вітчизняного читача, протягом 1999-2006 років виходили друком на шпальтах часописів «Дзеркало тижня», «Критика», «Потяг 76», «Столичные новости», «Gazeta Wyborcza», а також в антологіях «Europaexpress: Ein literarisches Reisebuch» (Eichbom Berlin, 2001; есей «Справжня історія однієї Європи») і «Ich bin nicht innerlich: Annäherungen an Gottfried Benn» (Klett-Kotta, 2003; есей «Готфрид Бенн, спроба абетки»).

«Коханці Юстиції» – паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об’єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію. Родинно-побутові і політичні вбивства, зґвалтування і грабунки, розбещення малолітніх і загадкове відокремлення голови, ідейні зради і зради заради ідеї, закладені різним дияволам душі й не завжди справедливі, але часто жахливі покарання. Чого ще треба, щоб читач відчув себе благим і з насолодою усвідомив свою моральну перевагу над нещасними коханцями примхливої Юстиції? Та вже за старою доброю традицією – й над автором, якому спало на думку увічнити таких пропащих істот.

Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою, автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, з якими йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди. Розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом становлять автобіографічний атлас світу письменника. Крім "посібника з геопоетики і космополітики" об’єктивних характеристик Києва і Львова, Москви і Варшави, Нью-Йорка і Єнакієвого. Але в ньому напевно можна знайти художньо важливіші речі: атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. А також миттєві спостереження і глибші рефлексії, ліричність і смуток, іронію і сарказм – тобто усе те, завдяки чому наше спілкування зі світом набуває ознак інтимності. 

Роман оповідає про один день з життя студента літературного інституту в Москві Отто фон Ф. Хоча в романі не вказано точний період дії, проте за деталями можна встановити, що дія відбувається влітку 1991. Роман насичений гротескними і сюрреалістичними деталями, фантасмагоріями, на основі величезної кількості чуток, що супроводжували розпад імперії (на кшталт триметрових пацюків у московському метро чи підземного міста під Москвою, де засідають і бенкетують владці) і водночас реалістичними деталями того ж періоду (величезні черги і такі ж величезні, стотисячні мітинги). Велика частина роману присвячена мефістофельському образу КДБ.

У запропонованій читачам книзі вміщено яскраві поетичні, прозові та есеїстичні тексти письменника раннього періоду творчості, які не тільки заворожують і вражають оригінальністю і вишуканістю, а й дозволяють якнайкраще зрозуміти феномен Юрія Андруховича в сучасній літературі.

У романі здійснено спробу радикального виходу за межі традиційного «українського крейдяного кола» – гротеск, іронія, містика й еротика, а також перманентні забави з мовою на тлі авантюрно-детективної історії в «місті привидів» Венеції – стали тією живою сумішшю, що спричинила читацький успіх.

Оповідка про початок 90-х і такий собі український варіант бразильського карнавалу – Свято Веселого Духа, на яке потрапила компанія українських поетів. Перший роман Юрія Андруховича «Рекреації» уже давно зайняв почесне місце в пантеоні сучасної української літератури. У ньому якнайяскравіше розкрився потяг автора до гротеску і фантасмагорії.

Під час свого перебування у Берліні в 2005-2006 роках Юрій Андрухович почав писати роман, який потім нібито знищив сам. В цей час для інтерв'ю до нього навідався журналіст Еґон Альт, якому письменник протягом семи днів розповідав про різні періоди свого життя. Пізніше Андрухович нібито отримав поштою записи всіх цих розмов і звістку, що журналіст загинув у автокатастрофі. Письменник взявся за розшифрування цих розмов, які й увійшли до книги.

ТСН-ки – це колонки, із якими Юрій Андрухович раз на тиждень виступає на сайті tsn.ua «Телевізійної служби новин» Каналу «1+1». Починаючи з грудня 2010 року, він опублікував їх уже близько двох сотень. До вашої уваги – своєрідне вибране з цих щотижневих записів, розташованих у суворо хронологічній послідовності. Готуючи цю збірку, автор свідомо не вносив змістових коректив, але вважав за доцільне вказати точну дату кожної публікації. Дати тут є не тільки каркасом, але й значною мірою орієнтиром.

Meнe з дитинcтвa пpитягaють pyїни‚ мiг би я пoвтоpити cлiдoм зa Дaнилoм Kiшeм. Meнe з дитинcтвa пpитягaють pyїни‚ цeй ocoбливий cлiд‚ ocoбливий caд кoлишньoro бyття. Я нe xoчy пoяcнювaти цьoro якимиcь aж нaдтo мeтaфiзичними чи poмaнтичними cxильнocтями. Moжe‚ пpичинoю тyт ycьoro лишe зaпax‚ a нiякий нe Geist. Гнилyвaтa вoпcicть, cyцiльнa тpeпeтнa фiзioлoгiя. Cтapi cтiни‚ тpyxлявi бaлки‚ нaпiвзiтлiлi peчi мaють cвoє влacнe‚ тiльки їм влacтивe диxaння – мoжe‚ я тoкcикoмaн?