Дерев’яний хлопчик, що живе на світі вже понад сто років

 «Хіба таке можливе»? – подумає кожен із вас, читачі. А от виходить, що можливе, адже народився він і досі живе у книжці.

 Отож понад сто років тому – а було це в Італії – один бідак надумав змайструвати  деревян’у ляльку, яка «вміла б танцювати, декламувати і перекидатися через голову» . Тоді він зміг би мандрувати по всій країні й, виступаючи з нею, заробляти собі на хліб. Не гаючись, той чоловік узяв дерев’яний цурпалок і заходився майструвати: вирізьбив обличчя, очі. Але як же він здивувався, коли очі раптом закліпали. Відтак уже й зовсім ошелешив його вирізьблений ніс, який несподівано почав рости.

 І тут кожен із вас може радісно вигукнути:

 Та це ж  Буратіно тата Карла!..

І ви не помилитеся, бо театральна лялька італійською мовою  – «буратіно».

Тільки ж змайстрував ляльку не тато Карло, а такий же, як і він,  бідак , Джеппетто, назвавши її Піноккіо. Очевидно, свою ляльку Джеппетто зробив із соснового цурпалка, через те й назвав її Піноккіо, оскільки італійською мовою сосна  – «піно».

Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко  радить прочитати повість - казку «Пригоди Піноккіо» італійського письменника Карла Коллоді.

 У місті Флоренції, в сім’ї Лоренціні 24 листопада 1826 року народився хлопчик,  якого назвали Карлом.  Із юних літ Карло Лоренціні брав участь у національно - визвольній боротьбі – добровольцем бився проти австрійських окупантів, під час революції 1848 року видавав патріотичні газети. Прибравши вигадане ім’я Коллоді ( від назви села, з якого походила його мати), він підписував цим псевдонімом свої нариси,  публіцистичні статті, а  згодом – комічні сценки й оповідання. Видавав  письменник також і сатиричний часопис «Ліхтар». 1877 року він взявся писати твори для дітей і невдовзі опублікував повість «Джаннеттіно».

1881 року римський часопис «Газета для дітей» почав друкувати «Історію одного буратіно». Це була повість-казка про хлопчика - ляльку на ім’я Піноккіо. Автором повісті був Карло Коллоді. Він хотів завершити свій твір тим епізодом , коли Піноккіо повісили на дубі  розбійники. Проте діти так полюбили веселого і жвавого шалапута, що палко запротестували проти його страти. Тож  авторові довелося через три місяці в тому ж  часописі друкувати нові пригоди Піноккіо. На прохання читачів Коллоді оживив Піноккіо, повернувся до роману і дописав його. У новій версії Піноккіо не загинув, а натомість перетворився з дерев'яної маріонетки на справжнього хлопця. У 1883 р. «Пригоди Піноккіо» вийшли окремою книжкою і зразу стала однією з найпопулярніших книжок Італії і світу.  Твір  перекладений багатьма європейськими  мовами.

То ж приємного вам читання і співпереживання неймовірних пригод дерев’яного хлопчика, що живе на світі вже понад сто років.