Страшне перо не в гусака

 

Народився Олег Чорногуз 15 квітня 1936 року в селі Іванів Калинівського району Вінницької області. Отже, на Поділлі.

Сам  гуморист і сатирик перший карб у своїй творчій біографії робить на поемі, яку він  написав ще у школі, наслідуючи «Енеїду» Івана Котляревського. І на  першій сатиричній стінгазеті під промовистою назвою «Стріла», яку  школяр Олег заснував і, ясна річ, до якої сам і писав. Не можна оминати його віршованих фейлетонів. Передовсім того першого, надісланого до обласної газети «Вінницька правда». Та якщо згадати першу книжку «Моральна підтримка», то доведеться говорити про її автора не стільки як про сатирика, а як про обдарованого прозаїка, який зі щирою емоційною чутливістю образно відтворює сприйняття дитиною її рідного краю, людських взаємин і перших моральних уроків цього складного світу дорослих.

Олег Чорногуз дещо скандально змушений був  полишити рідне село і в Івано-Франківську закінчувати середню школу. Він вступає до військового училища в по вінця заповнених чорнявими дівчатами Чернівцях. Дослужився до єфрейтора. «Але зрозумів, що не дослужусь до генерала, пішов у письменники». І, як  виявилося, не прогадав.

Олег Чорногуз закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (1959—1964).

1961—1963 — завідувач відділу листів Погребищенської райгазети.

1963—1964 — завідувач відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

1964—1983 — старший фейлетоніст, завідувач відділу фейлетонів журналу «Перець».

1983—1986 — завідувач редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

З 1986—1987 — головний редактор журналу «Перець».

Бібліотекар Юлія Сидоренко пропонує вам,  діти, прочитати книжки – «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака».

Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу. 

Що ж, погодимося з нашим геніальним сатириком: не тільки жваве перо в нашого сучасного автора, але й гостре.