Ернест Хемінгуей: легенда ХХ століття

 

Ернест Міллер Хемінгуей – американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури. Письменник здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням. Багато з його творів вважаються класикою американської та світової літератури і сьогодні.

 Ернест Хемінгуей був вельми непростою особистістю, а життя його було сповнене пригод, у яких він і шукав своє натхнення. Часом у його книгах складно відрізнити правду від вигадки, але дослідники біографії Хемінгуея зазвичай сходяться на думці, що він завуальовано подавав реальні події в обгортці з придуманих ним деталей. 

 Ернест Міллер Хемінгуей (21 липня 1899 – 2 липня 1961) – один з найважливіших американських письменників, журналіст, автор багатьох романів та оповідань.

Він був частиною так званого «загубленого покоління» – групи відомих американських письменників, іммігрантів, які жили в Парижі та інших європейських країнах у період від кінця Першої світової війни до початку Великої депресії.

Його простий і насичений письменницький стиль суттєво вплинув на розвиток художньої літератури ХХ століття, а його авантюрний спосіб життя та громадський імідж викликали захоплення у наступних поколінь. Ернест Хемінгуей написав значну частину своїх робіт в період з середини 1920-х по середину 1950-х років. Три його романи, чотири збірки оповідань та три науково-популярні твори були опубліковані посмертно. Зараз багато його романів вважаються класикою американської літератури.

Зі своєю щільно написаною прозою, він був майстерним оповідачем й блискучим письменником. Хемінгуей не любив емоційність. Він вважав, що вживати її у тексті легко і недоцільно. Сам письменник наголошував: «…Я знаю лише те, що бачив». А бачив він чимало, його життя було бурхливим, сповненим небезпек і трагедій, його пригод вистачило б на кілька людських життів. Факти свідчать: під час Першої світової війни Ернест Хемінгуей був тяжко поранений, із його тіла вийняли близько двохсот залізних уламків. Упродовж свого життя він двічі потрапляв у автомобільні катастрофи й двічі - у авіакатастрофи, в які потрапив, поки був на сафарі в Африці. Неодноразово газети різних країн, дезорієнтовані недостовірною інформацією, друкували некрологи. Хемінгуей страждав від своїх травм і депресій до самої смерті.

Внаслідок пережитого на війні, стресів в особистому житті та творчу кризу в Хемінгуея загострилися психічні хвороби. Чергове його звернення до лікарів стало для письменника фатальним. Лікарняні процедури позбавили його пам’яті.
 Вийшовши з клініки, Хемінгуей прожив лише кілька днів. 2 липня 1961 року, він застрелився зі своєї улюбленої рушниці не залишивши записки. Батько його, до речі, пішов із життя точно таким же способом.

На могилі Хемінгуея написано: "Найбільше в житті він любив осінь. Жовті теплі осінні листочки, що пливуть по річці на спинах форелі, а зверху синє безвітряне небо. Тепер він буде частиною всього цього назавжди"

Виставка, присвячена творчості американського письменника, лауреата Нобелівської премії Ернеста Хемінгуея, експонується в читальній залі бібліотеки