Море в кишені

 

Привіт, Читачу! Запрошую тебе туди, де шарудять сторінками. Туди, де в рядки спресовані глибокі почуття, яскраві баталії, історія людства реальна й почасти вигадана. Я заглядаю тобі через плече, коли ти перегортаєш книжку чи журнал. Я – бібліотечна Розумниця Сова. Я не спроможна подорожувати. Тому ніколи не була на морі. Але мені здається, що я його знаю. Про синю безодню написано безліч книг, у яких море просто живе. Море, стиснуте до компактних розмірів. Море, яке можна покласти в сумку, або навіть в кишеню й завжди носити з собою.

Рафаель Саббатіні «Одіссея капітана Блада»

Привабливість життя пірата насамперед полягає у незалежності від законів суспільства. Побувавши на війні, якій не співчував, і на каторзі, яку не заслужив, головний герой приєднується до піратської вольниці.

Але життя пірата мінливе, як море. Можна полювати за здобиччю на просторах Карибського басейну, а потрапити в пастку до англійських судів. Можна плисти до безпечної Тортуги з багатою здобиччю й потрапити в найжорстокіший шторм. Тому кожен день пірат проживає як останній. Яскраво, не обмежуючи себе ні в чому.  У цьому непередбачуваному й жорстокому морі важко залишатися незворушним, як скеля, і в життєвих принципах, і в коханні – але саме такий головний персонаж. І багатьох дівчат змушує мрійливо зітхнути флібустьєр честі Пітер Блад.

Джек Лондон «Морський вовк»

Книги про море – це найчастіше книги про людей із залізним стрижнем у характері. Але що робити людині, якій цей стрижень був потрібний як сліпому дзеркало? Життя літературного критика плинуло цілком нормально. І до моря стосунку загалом не мало. І надалі не мало б, якби не потрапив він через аварію корабля під владу деспотичного капітана Ларсена…

Олександр Грін «Червоні вітрила»

«Та, що біжить по хвилям»

Герої Гріна не сумніваються в можливості Дива, а люди, що їх оточують, розгубили дитячу відкритість неможливому. І постійно намагаються втягти персонажів до свого світу, світу без чудес. Начебто заявляють: «Ми розчарувалися – розчаруйся й ти».

На час прочитання ти, читачу, перетворишся на персонажа книги, тому всі ці глузування дістануться не Ассоль і Томасові Грею, а тобі. Коли в романах-міражах Світ Чудес перемагає, диво залишається й у твоєму житті. Диво, що перетворює світ.

Костянтин Бадигін «Корсари Івана Грозного»

Чи багато людей знають про те, що пірати були не тільки в Карибському басейні, що у водах Балтійського моря успішно грабували шведські кораблі ескадра Корстена Роде?

Коли слух уловлює слово «пірат», уява малює відчайдушного шибеника із шаблею в руці, а слово «купець» викликає асоціації з кругленьким дядечком у дорогих хутрах та коштовному камінні. А як упорається бідолашна уява зі словом «купець-пірат»? Адже герой книги «Корсари Івана Грозного» був тим і іншим.

Утім, не лише про відважного пірата ця книга. Читач знайомиться з російськими поморами й корабелами. Проникає в боярські інтриги при дворі й спостерігає за самим царем Іваном Грозним. Звичаї ХV1 століття описані без прикрас, тому волосся на голові іноді злегка ворушиться.

Дмитро Лухманов «Життя моряка»

Автор, капітан дальнього плавання, вирішив без зайвої скромності розповісти не про чужі подвиги й гріхи, а про своє життя на флоті. Це справді «живі» книги. Ось головний герой (він же автор) – молодий матросик. Два роки на пароплавах і вітрильниках. Не завжди розумів про що говорять товариші по кораблю на дозвіллі, тому що це були іноземні судна. Але команди розумів відмінно – який матрос не знає морської термінології? Це повість «Солоний вітер».

Ось «Штурман далекого плавання». Лухманов борознить усі водні простори: від Далекого Сходу до Чорного моря.

Якщо вже хочеться набратися вражень про життя моряка, довідатися про деталі, відчути характер цих чоловіків, готових відірвати свої ноги від твердої й надійної землі на місяці й роки, то кращої книги не знайдеш.

Ален Бомбар «За бортом із власної волі»

Будучи лікарем у приморській лікарні, Ален Бомбар якось замислився над тим, чому більшість жертв аварій корабля, які опиняються в морі, помирають у перші три дні. Він вивчає проблеми виживання в екстремальних ситуаціях, знайомиться зі звітами про людей, урятованих на морі або ж знайдених загиблими.

Владислав Крапивін «Острови і капітани»

Як хлопчик Толик із сухопутного Новотуринська стосується моря? Чому треба було ховати книгу в книгу, а не просто написати про Крузенштерна? Річ у метафорі: автор вважає, що люди – вони як острови: далекі одне від одного, незрозумілі. І для того, щоб по-справжньому розібратися у складностях людських характерів і доль, треба зважитися на подорож. У метафоричному значенні слова.