Сьогодні Всесвітній день авіації та космонавтики. Відзначається за рішенням Міжнародної авіаційної федерації. 12 квітня 1961 року радянський громадянин Юрій Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше у світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши еру пілотуємих космічних польотів. Цього ж дня світова громадськість відзначає і Міжнародний день польоту людини в космос. Святкування з нагоди 55-ї річниці першого польоту людини в космос відбудуться сьогодні в центральних закладах Організації Об’єднаних Націй.

 А в Україні сьогодні професійне свято тих, хто є дотичним до космонавтики – День працівників ракетно-космічної галузі України. Свого часу українські науковці зробили величезний внесок у розвиток радянської космонавтики, що дозволило СРСР бути провідною космічною державою. Численні українські наукові установи, конструкторські бюро, промислові підприємства були причетні до багатьох найважливіших космічних перемог – від перших польотів у космос до створення й запуску космічного ракетного комплексу «Енергія-Буран».

Донедавна Україна входила в топ-п’ятірку країн за кількістю космічних запусків, але нині, переважно через брак коштів, втрачає раніше завойовані позиції. Наразі пріоритетним напрямком української космонавтики є міжнародна співпраця, участь у реалізації амбітних міжнародних проектів. Проблемами космосу в Україні займається Державне космічне агентство, до сфери управління якого входять понад тридцять промислових підприємств, науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро різних форм власності, в яких працюють майже 27 тис. фахівців.

Працівники нашої книгозбірні для масового користувача підготували прес-інформ «Космічні сили України», який ознайомив читачів зі станом космічної галузі в Україні, українськими науковцями, які безпосередньо причетні до освоєння космічного простору, космічними програмами, у яких бере участь Україна та космонавтами-співвітчизниками.

Читати далі »

Кон адасаво ром?

Ев мануш сыр мануша.

      Хто такий циган? 

   Чоловік, як всі люди.

8 квітня 1971 року у Лондоні відбувся перший Всесвітній конгрес ромів. В процесі проведення конгресу було створено Міжнародний союз циган та були прийняті національні символи: прапор і гімн, заснований на ромську народну пісню "Джелем, джелем" ("Їхав я, їхав"). Тут же було прийнято рішення про заснування Міжнародного дня ромів.

Метою проведення цього свята є збереження унікальної культурної спадщини циганського народу.

Всього в світі налічується близько 1 млн. циган. Вони проживають у всіх країнах світу.

Цигани (самоназва - рома, що перекладається з ромської як "людина") - належать до індо-арійської групи індоєвропейської сім'ї. Їх предки залишили Індію наприкінці першого тисячоліття нашої ери й осіли на Півдні Азії та в Єгипті, а згодом розселилися світом. Цигани - це багатоликий і різноманітний народ. Це нація, розкидана по всьому світу, чиї представники належать до різних релігійних конфесій і навіть говорять різними мовами.

На територіюУкраїни роми прийшли з придунайських степів у Х1V столітті. Традиційними їх заняттями були ремесла : ковальство, столярство, лоткарство, конярство і мандрівна торгівля. Інші джерела їх заробітку: музика, співи і танці, а також ворожіння.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року чисельність представників ромської національності в Україні складає понад 50 тис. осіб. А неурядові ромські організації дають набагато більшу цифру - майже 300 тис. Сьогодні 70% українських циган - міські жителі. Найбільше їх проживає у Закарпатській області.

Культура ромів дуже різноманітна і багата. Циганська музика надихала знаменитих композиторів: С.Рахманінова, Ф.Ліста, Ф.Шуберта, Й.Брамса.

Цигани - герої багатьох творів світової класики: Есмеральда ("Собор Паризької богоматері" В.Гюго), Кармен (однойменна новела П.Меріме), Земфіра ("Цигани" О.Пушкіна), Будулай ("Циган" А.Калініна).

Вплинула ромська культура на музику й літературу України. Циган - один з традиційних персонажів української вертепної драми. Циганські мотиви зустрічаються у творах М.Старицького, С.Руданського, І.Франка, Л.Костенко, Т.Братченко та ін.

8 квітня 2013 року Президентом України був підписаний указ про схвалення Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини в суспільне життя України, зберігаючи етнокультурну унікальність даного народу, що на сьогодні є значущим питанням.

Година цікавих повідомлень та прес-експрес 

"8 квітня - день ромів" допоможе краще пізнати життя циганів, які є складовою етнокультурної мозаїки України. Бібліотекарі познайомили учнів 7-А класу БЗШ№15 з історією ромського народу, їхньою символікою, законами та традиціями. Захід супроводжувався циганськими мелодіями. У виконанні сестричок Сари та Софійки звучали вірші та пісня їхньою рідною мовою.

Читати далі »

З 4 по 7 квітня триває 53-й Болонський книжковий ярмарок для дітей, в якому беруть участь 1200 учасників з 70 країн світу. Основна тема – «Підзаряди свою уяву». Відбуваються сотні літературних та мистецьких заходів.

У перший день ярмарку назвали переможців Премії ім. Ганса Крістіана Андерсена. Ним став китайський письменник Као Венксуан та ілюстраторка Ротраут Сузанну Бернер з Німеччини.

Као Венксуан народився у 1954 році, відомий передусім як дитячий письменник. Він віце-президент Асоціації Авторів Пекину, викладач Пекинського університету. Його романи: «Старі стіни», «Коза не їсть траву», «Дім трави», «Птах», «Червоний черепичний дах», «Тонкий рис», «Ківш гарбуза».

Ротраут Сузанну Бернер – німецька художниця, яка стала популярною завдяки серії книг про зайця Карлхена та книгам про «Містечко» та його життя у різні пори року.

Сьогодні Болонський книжковий ярмарок для дітей орієнтується не тільки на книги, але й на цифрові гаджети для дітей. Тут було відкрито окремий цифровий павільйон – місце, де видавці, діти, дорослі відвідувачі, студенти, художники та автори можуть познайомитись з технічними новинками відомих брендів.

   

8-10 квітня відбудеться вікенд для юних читачів.  Відвідувачам запропонують екскурсію виставкою ілюстрацій, майстер-класи, зустрічі з авторами книг та автограф-сесії.

Серед українських учасників цьогорічного Болонського книжкового ярмарку для дітей були Видавництво Старого Лева, видавництво «Астра», «Пегас», «Ранок», «Фонтан Казок».

Читати далі »

Наша книгозбірня продовжує працювати в рамках проекту «Інтеграція через діалог» з дітьми, які постраждали від воєнних дій на Сході України та анексії Криму.

7 квітня бібліотекарі подарували учням 3-Б класу БЗШ№15 (класовод Наталія Гальченко) чудову ідею виготовлення великодньої оберегової торбинки «Вуханець», в яку можна покласти крашанку або писанку. 

Такий зайчик прикрасить святковий пасхальний стіл і може стати гарним подарунком рідним і друзям.

Чекаємо всіх бажаючих відвідати майстер-класи, які проходитимуть у нашій книгозбірні. Маємо ще багато цікавих ідей та творчих задумів.

Читати далі »

7 квітня християни східного обряду відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це свято із впровадженням християнства глибоко ввійшло в народний календар.

Благовіщення Пресвятої Богородиці – велике дванадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Християни східного обряду відзначають Благовіщення 7 квітня, західного – 25 березня.

В цей день архангел Гавриїл провістив діві Марії, що вона непорочно зачне від Cвятого Духа і народить Сина Божого – Ісуса Христа.

Чимало язичницьких традицій продовжують співіснувати разом із цим християнським святом. Для язичників це була третя зустріч весни, коли вона остаточно перемагала зиму. Вважалося, що цього дня небеса благословляють землю на врожай, і відтоді вже можна розпочинати сільськогосподарські роботи. Адже відкривається небо – і лелеки прилітають із вирію, відкривається земля – і виповзають різноманітні плазуни.

Також на Благовіщення відпускали на волю пташок, а пасічники починали займатися вуликами. За народними віруваннями, знайдений на Благовіщення первоцвіт віщує шлюб цього року. А знайдений пролісок – щастя. Якщо ж людина вмиється водою із цим проліском, то додасть собі краси.

Українські народні звичаї суворо забороняють працювати на Благовіщення. Це пов'язано із глибоким містицизмом і древніми уявленнями про Матір-Землю. Вважалося, що навіть пташки в цей день не в'ють гнізда. Дівчатам навіть не дозволялося розчісуватися в цей день – вважалося, що так коротшає життя.

До вечора сім’ї збиралися на найближчому млині і мріяли про майбутнє, міркували який буде врожай, що краще посіяти, як зміниться їхнє життя. Такі збори були обумовлені і тим, що на Благовіщення заборонялося запалювати вогонь. Тому, щоб не сидіти вдома в темряві, люди збиралися в установленому місці.

З Благовіщенням!

Нехай воно принесе мир вашому дому,

а Господь благословить всю вашу родину!

Читати далі »

Сьогодні до читальної зали на правову вікторину «Казки з точки зору права» завітали учні 1-А класу БЗШ №15 (класовод Саранчук Людмила). Казкова вікторина мала правові зупинки.

 Перша з них – «Знаємо свої права». На ній бібліотекарі ознайомили школярів з правами дітей, які записані в Конвенції ООН про права дитини.

Друга мала назву «Захистимо права казкових героїв», на якій юні книголюби в ролях зачитували уривки з казок: «Коза-дереза», «Троє поросяток», «Колобок», «Вовк і семеро козенят», «Кривенька качечка», «Попелюшка» Ш. Перро. Діти визначали які права персонажів були порушені.

Зупинка третя – «Виконуємо свої обов’язки». На ній маленькі правознавці активно розповідали сюжети казок, герої яких не дотримуються своїх обов’язків.

Цікавою для малечі стала книжкова виставка з відповідною назвою, цікавою настільки, що на ній не залишилось жодної книжечки.

Читати далі »

Існує так званий «принцип жолудя», згідно з яким з жолудя може вирости «тільки дуб», а не береза або яблуня. У кожному з нас від самого народження закладені свої таланти, які слід намагатися розвинути. Таланти, яких у нас немає – це те саме, що зводити картковий будиночок на болоті. Якщо ви припините просити від дуба апельсинів і почнете розвивати його як дуб, то одержите величезне потужне дерево, яким усі милуватимуться.

«Чи вважаєш ти себе талановитим?». Найчастіше відповідають: «Ні. Я звичайний», «Я – як усі», «У мене немає жодних талантів». На жаль, багато дітей зазвичай не вірять у свої власні сили, а невпевненість пригнічує найменші паростки таланту. І якщо ви маєте особисті захоплення, створюєте чудові речі своїми руками – обов’язково діліться ними. 

Ось так, як Самусенко Софія. Захоплення її матусі бісероплетінням зачарувало і дівчинку. Тому сьогодні у нашій книгозбірні на виставці бісерних фантазій представлені і Сонині роботи. Можливо в майбутньому це її хобі переросте в професію.

Багато цікавих персональних дитячих виставок відбулося в малій виставковій залі «Арт-простори 96»: ошибана, квілінг, аніме, оригамі, пластилінові мініатюри, саморобки комп’ютерної гри, вишивка.

Тож творіть!

Читати далі »

Відомий усім Дуремар із казки Олексія Толстого «Золотий ключик» також був цілком реальною людиною і полюбляв дивувати різноманітними медичними вигадками. Свого героя письменник створив за подобою французького лікаря Жака Булемарда, активного шанувальника лікування п’явками, який жив у Москві в 1890-х роках.

Російська богема любила запрошувати дивакуватого старого до своїх салонів, де той показував на собі досліди із цими дивними істотами. П’явок лікар ловив руками на болотах, надягаючи довгий балахон, який захищав його від комарів. Російські діти, спостерігаючи за таким «полюванням», дражнили старого Дуремаром, спотворюючи французьке прізвище лікаря.

А ось в образі «доброго доктора Айболита» Корній Чуковський увічнив свого друга, литовського лікаря Цемаха Шабада. Після закінчення медичного факультету Московського університету доктор Шабад добровільно вирушив до столичних нетрів, щоб допомагати бездомним, а потім переїхав до Поволжя, де боровся з епідемією холери.

Повернувшись до Вільнюса, він безкоштовно лікував бідняків, годував дітей зі злиденних родин і навіть допомагав хворим тваринам, яких йому приносили з вулиці.

Одного разу Шабад познайомився з маленькою дівчинкою з бідної родини, якій поставив діагноз «систематичне недоїдання». Щоб швидше вилікувати маленьку пацієнтку, жалісливий лікар приніс їй білу булку й гарячий бульйон. Одужавши, дівчинка на знак подяки подарувала йому свого улюбленого кота.

У Вільнюсі лікарю Шабаду встановлено бронзовий пам'ятник.

Читати далі »

Євге́н Мих́айлович Конова́лець — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів, перший голова ОУН.

«Спокійний, врівноважений він справляв враження людини з характером. Його оцінка ситуації і загальний підхід до справи свідчили про щирий патріотизм і волю боротися за свободу України»­ – так описав лідера ОУН Євгена Коновальця у своїх спогадах видатний український діяч Ісаак Прохорович Мазепа (книга «Україна в огні й бурі революції 1917-1921).

Постать Євгена Коновальця, поруч з Симоном Петлюрою, увійшла в нашу історію, дійсність, боротьбу, прямо у кров нашої політичної думки й революційної дії, як неповторна. Говорити про Євгена Коновальця - це говорити про формацію Січових Стрільців, про об'єднання низки націоналістичних груп в одну УВО, про ОУН.

Цього року відмічають125 років від дня народження Євгена Коновальця. Він народився 14 червня в селі Зашків на Львівщині. Походив зі змішаної українсько-польської родини – його мати була полькою.
        З початком Першої світової війни Коновалець, який на той час був студентом юридичного факультету Львівського університету, був мобілізований до австрійської армії. У наступному році потрапив до полону, який відбував у Росії в таборі на Волзі під Царициним (нині це Волгоград).
        Потім у 1917 році очолював створену у Києві формацію Січових Стрільців, яка була і куренем, і полком, і дивізією, і корпусом. А згодом в еміграції створив ОУН. Він більше відомий, як один із засновників та перший лідер цієї організації.

 В українській державі, український народ опинився перед загрозою втратити власну національну ідентичність. Це та загроза, з якою боровся Євген Коновалець.

Справа, за яку загинув Євген Коновалець, ще не стала дійсністю. Шлях до осягнення мети, в ім'я якої він загинув, ще довгий і нелегкий. Сьогодні, після двох етапів: етапу Симона Петлюри – збройної боротьби за державність, етапу Євгена Коновальця – революційно-підпільної боротьби – українство опинилася на третьому етапі боротьби вже в самостійній Україні. Це боротьба за людські й національні права того народу, який виборов цю державу. І ця боротьба триватиме.

„У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю" – ці слова полковника Коновальця є дороговказом для більшості українців.
     З іменем Євгена Коновальця, 1-го Голови ОУН (1929-1938), пов'язане й наше місто. В кінці серпня 1918 року Коновалець отримав від П.Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком у Білій Церкві. В честь полковника Коновальця названа одна із вулиць нашого міста. 

     Історичну довідку "Сила волі. Євген Коновалець" доповнила

 книжкова викладка "Повернення із забуття".

Читати далі »

З давніх часів відсутність супу на обід вважалося свідченням неблагополуччя в сім'ї. Лікарі призначали супи під час застуди та грипу, супам приписують загальнозміцнюючу і профілактичну дію для ряду захворювань.

Вчені говорять про те, що найдавніший суп варили з м'яса бегемота близько 6 тис. років до н.е. А перші супи, приготовані за більш-менш сучасними рецептами, з'явилися приблизно в І столітті до н.е. в Азії.

У давньокитайської кулінарній книзі віком 4700 років один з розділів був присвячений саме супам. А в Спарті, як пишуть дослідники, зі свинини, крові та оцту готували суп з неприємним смаком – «Чорний бульйон». Він вважався корисним для чоловіків. 

У середні віки в Європі під час військових походів солдати вмочали шматочки хліба у вино – це страва теж вважалося супом.

У поезії XII-XIII століть оспівуються супи-пюре, супи зі свинячого сала, з овочів, круп, а так само мигдалю і оливкового масла.

У кожного народу є свій фірмовий суп. У іспанців це, наприклад, суп гаспачо, який придумали погоничі мулів, потім стали вживати в їжу вже всі іспанці, а потім його популярність охопила і весь світ.

Те ж саме можна сказати про буйабес – рибний суп прованських рибалок з французького Марселя, який тепер вважається одним з вишуканістю страв. 

У Німеччині варять айнтопф – густі супи, в які додають сардельки, ковбаски, квасоля, овочі і часто багато іншого, що знайдеться в арсеналі господині.

Ніжний смачний гарний цибулевий суп національне французьке блюдо гідне принцес. Готується цибулевий суп дуже швидко, всього за 15 хвилин. Цибулевий суп – з одного боку дуже просте і бюджетне блюдо, а з іншого вишукане, що подається у дорогих ресторанах в різних країнах.

З різноманіття способів приготування перевагу віддають супу за рецептом Олександра Дюма-батька. В своїй книзі «Великий кулінарний словник» письменник повідав про те, як готувати смачний цибулевий суп. Це блюдо подається в поєднанні з білими грінками, приготованими на вершковому маслі. А готується суп на основі молока, ріпчастої цибулі з додаванням сиру, вершків і жовтків.

Склад: 5 великих цибулин, 2 ст. л. вершкового масла, 1,5 л. молока, 3 сирих яєчних жовтка, 0,5 ст. 10% вершків, 3 ст. л. твердого сиру, канський перець на кінчику ножа, сіль за смаком.

Рецепт: Почистити цибулю, дрібно подрібнити, припустити у каструлі з вершковим маслом до м’якості, але не давати засмажитися. Залити молоко, закип’ятити, зробити слабкий вогонь і проварити 3-4 хв. Протерти масу через сито або скористатися блендером, закип’ятити ще раз, додавши сіль. Сир натерти на дрібній тертушці. Змішати жовтки, вершки і тертий сир, заправити цією сумішшю, додати перець і ще раз перемішати. Підсмажити на вершковому маслі шматочки білого хлібу з обох сторін.  Розлити суп по тарілках, подавати з грінками. Смачного!!!

Рукопис «Словника» залишився незакінченим – Дюма розбив параліч. Письменника тривожило питання про цінність його творчості. Він не був упевнений, що через 100 років комусь будуть цікаві походеньки королеви Марго чи мушкетерів. А ось кухня – справа інша, людина хоче їсти кожного дня.

Читати далі »