Щорічно, 11 квітня світ відзначає Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Саме в цей день в 1945 році в’язні Бухенвальда підняли повстання проти нацистів та вибороли свою свободу й отримали шанс на життя.

Перший концтабір у Німеччині був створений поблизу Дахау в березні 1933 року. До початку Другої світової війни в тюрмах і концтаборах Німеччини перебувало 300 тис. німецьких, австрійських і чеських антифашистів. У наступні роки гітлерівська Німеччина на території окупованих нею європейських країн створила гігантську мережу концентраційних таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей.

Централізована система фашистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, в першу чергу слов’янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в’язнів в якості робочої сили. Концентраційні табори оснащувалися душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів йшла безперервним і прискореним темпом, де ув’язнені жили не більше трьох – шести місяців: там розповсюджувався наказ про «умертвіння роботою».

Концтабір Бухенвальд був побудований поблизу міста Веймара і почав функціонувати 19 липня 1937 року. За 8 років близько 239 тис. осіб були в’язнями Бухенвальда. Всього ж в Бухенвальді замучено 56 тис. ув’язнених 18 національностей. Особливо багато ув’язнених загинуло у філії Бухенвальда Дора, де в підземних приміщеннях виготовлялися ракетні установки «Фау». Табір був розташований поблизу міста Нордхаузен в Німеччині.

11 квітня 1945 року в’язні Бухенвальда, дізнавшись про підхід союзних військ, успішно здійснили збройне повстання, обеззброїли і захопили в полон більше 800 есесівців і солдатів охорони, взяли в свої руки керівництво табором. Тільки через дві доби американські війська, які знаходилися поблизу, дісталися табору. Здійснивши повстання, в’язні Бухенвальда врятувалися від знищення, так як гітлерівська влада напередодні віддали наказ про фізичне винищення усіх ув’язнених.

Крім Бухенвальда і Дора існували й інші концтабори: Освенцім, Майданек, Маутхаузен, Штутгоф, Заксенхаузен, Треблінка. З 18 млн. громадян країн Європи, що пройшли через табори різного призначення, в тому числі і концентраційні табори, було знищено понад 11 млн чоловік. Система концтаборів у Німеччині була ліквідована разом з розгромом гітлеризму, засуджена вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. 

   

   

   

   

Читати далі »

Професія поліцейський – це одна з найбільш важливих, відповідальних і навіть небезпечних професій в світі. Поліцейський – це громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та жетон з індивідуальним особистим номером.

Представники цієї професії стежать за порядком на вулицях, патрулюючи територію і затримуючи людей, які порушують закон, виїжджають на місця злочинів. Правоохоронець, керуючись чинним законодавством, в окремих випадках може увійти в будь-яке приміщення (житлова квартира або комерційна організація), використовувати приватний або громадський транспорт, застосовувати вогнепальну зброю, гумовий кийок та іншу спеціальну амуніцію. Природно, тільки якщо того вимагає ситуація і ця необхідність обумовлена законом.

Для того, щоб стати таким працівником поліції, потрібно мати міцне здоров'я, сміливість, витривалість і, головне, завжди бути готовим допомогти. Крім того потрібно отримати спеціальну освіту. Цим займаються спеціальні школи.

Високі вимоги пред’являються до юридичної грамотності. Поліцейський, керуючись законами і виступаючи від імені держави, обов’язково повинен знати їх і вміти давати правильне трактування.

Освіту поліцейського можна отримати: Національна академія внутрішніх справ України, м. Київ; філіал І.Франківськ; Харківський Національний університет внутрішніх справ України ім. Ярослава Мудрого; Львівський державний університет внутрішніх справ України, м.Львів;  Одеський державний університет внутрішніх справ, м.Одеса; Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м.Дніпро.

   

   

    

  

  

Читати далі »

Ви теж помітили, що в навколишньому світі щось змінилося? Чомусь розсіялися сердиті хмари, пригріло яскраве сонечко.  Це прийшов другий місяць весни!

Багато змін відбулося в природі.  Учням 1-х класів ГПД ( вчитель  Ірина  Атанасова) БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» на природничому калейдоскопі бібліотекарі філії №3 цікаво  розповіли про те, що з настанням перших теплих днів борсуки, ховрахи, їжаки, кажани прокидаються від зимової сплячки. Вовки, лисиці та зайці о цій порі  знаходять собі пару і починають облаштовувати житло, щоб незабаром народити малят. А в бурих ведмедів малюки вже народилися ще наприкінці зими і тепер вибираються разом із матерями зі своїх затишних барлогів. Радіючи весні, повертаються з вирію на батьківщину перелітні птахи.

Під час заходу діти, розділившись на дві команди «Лісовичок» та «Екопрофесор», демонстрували свої знання відгадуючи загадки про птахів, звірів і дерева. Згадували прислів’я, приказки, літературні казки про природу.

Діти склали оповідання «Весняний ліс», де вони розповіли про свої враження від прогулянок та переглянули  мультфільм «Як ми весну зустрічали».

Мета заходу – допомогти дітям змінити своє ставлення до навколишнього світу.

Немає нічого більш винахідливого, ніж природа і тому, уявивши нашу планету без квітів та пташиного співу, ніхто з дітей не був байдужим!

Читати далі »

У квітні розпочинається справжня весна. З цим місяцем пов’язано багато прикмет.

На Мотрони (9 квітня) завершується приліт ранніх птахів.

На свято Марка (11 квітня) іде дощ, то й на камені овес зійде.

Якщо на Івана Ліствичника (12 квітня) припиняється тяга в печі, то очікуйте сильного похолодання і навіть снігу.

21 квітня, на свято Руфа, прокидаються змії. Це свідчить про завершення холодів.

З’явився сокорух у клена та інших дерев – очікуйте тепла.

Туман стелиться по воді – на ясний день; піднімається догори – до непогоди.

Горобці сидять похнюплені – незабаром задощить.

Вітер дме вночі – вдень будуть опади.

В який бік лягає тварина спиною – звідти дутиме вітер.

Якщо весна маловітряна, то літо видасться сухим.

Кожух став гнучким і м’яким – сподівайтеся тепла й опадів.

Проліски дивляться на світ веселими блакитними очима – буде хороша погода, бо перед опадами квітки никнуть.

Читати далі »

Івна Світличний - літературознавець, мовознавець, критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960-1970-тих років.

Шевченківська премія 1994 року (посмертно) за збірку поезій, поетичних перекладів і літературно-критичних статей «Серце для куль і для рим».

Народився 20 вересня 1929 року у с. Половинкине Старобільського району Луганської області.

Освіта: філологічний факультет Харківського університету (1947-1952 рр.), аспірантура Інституту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР (у О.І.Білецького дисертація з естетики).

Життєпис: Працював відповідальним секретарем журналу «Радянське літературознавство», завідувачем відділу критики журналу «Дніпро» (1955 р.). З 1957 року – молодший науковий працівник Інституту літератури, а з 1963 року – науковий працівник Інституту філософії АН УРСР. У 1960-х роках Іван Світличний був фактичним організатором культурного та наукового життя творчої молоді.

Уперше Івана Світличного було заарештовано 1 вересня 1965 року за звинуваченням у антирадянській агітації і пропаганді. 30 квітня 1966 року Івана Світличного через брак доказів було випущено. „Доброокий“ – так Василь Стус назвав Івана Світличного у вірші, написаному після першого арешту Світличного влітку 1965 року. А в листах до сестри і дружини Світличного додавав: „Все кращого в мені – це Іван. Усе кращого в багатьох інших – від Івана. Він роздарував себе про проскурах. Виняткова роль, виняткова самопожертва – без тіні докору“.

12 січня 1972 року Світличного заарештували вдруге й звинуватили за тією ж статтею. На закритому судовому процесі винесено вирок: 12 років позбавлення волі (7 років концтаборів суворого режиму у селищах Всесвятське й Кучино Пермської області і 5 років заслання у селищі Усть-Кан Горно-Алтайської області). Мав незаперечний моральний авторитет серед політв'язнів, став душею табірного руху Опору – його називали «табірною совістю». Незважаючи на незадовільний стан здоров’я (хвороба нирок, рецидиви туберкульозу, постійний головний біль, носові кровотечі, інсульт, клінічна смерть, підозра на рак хребта, частковий параліч) термін відбув повністю. Звільнили 23 січня 1983 року, продовжувати колишню творчу і громадську діяльність не дозволив стан здоров’я.

Помер 25 жовтня 1992 року, похований у Києві на Байковому цвинтарі. 20 вересня країна відзначатиме його 90-річчя.

(Спогади рідних про Івана Олексійовича можна прочитати: Міщенко І. Пам’ять про Світличних виходить із сірої зони / Іванка Міщенко // Уряд. кур’єр. – 2019. – 6 квіт. – С.7.)

  

  

  

  

Читати далі »

На п’ятничну гостину до бібліотеки, як зазвичай, завітали учні 3-4 класів ГПД БНВО «ЗОШ №15 – ДЮСОК». Сьогодні для них фахівці книгозбірні підготували інформацію про те, як власноруч зробити яскраву аплікацію до Великодня.

Діти з захопленням взялися до роботи. Їхні вправні ручки за допомогою бібліотекарів створили поробку.

Читати далі »

                       

Сліди

Сліди, сліди… Накреслені, накапані,

Натоптані, надовбані, чужі –

Сліди на грунті та сліди на камені,

Сліди на серці та сліди в душі…

Невпевнені, рішучі, наполохані,

Оглушливі, німі – страшні сліди!

Слова і сторінки археології

З минулого до нас, від нас – туди.

Назад як тіні, і вперед як тіні,

Мов чорні промені, ідуть сліди,

Бурхливості життя і животіння,

Зажерливості, злоби, сліпоти.

Нащадки!

Ви – плавці дзвінкої повені –

Ви будете знаходити не раз,

Вивчати їх – сліди оцементовані,

Читати їх – читати час і нас.

Я вірю, що знайти тоді удасться вам

Не тільки пил обпалених століть,

А поверх сліду чобота солдатського –

Дитячої ноги нетлінний слід.

                              Михайло Чхан 

Читати далі »

4 квітня для учнів 3-Б класу (класовод Людмила Бараненко) БНВО «ЗОШ №15- ДЮСОК» пройшов бібліофреш «Народна мудрість про здоров’я». Як же зберегти здоров’я? Чи можна вплинути на його стан? Звичайно можна!

Бібліотекар Юлія Сидоренко дала поради дітям як дотримуватися режиму дня, раціонально харчуватися, займатися фізкультурою та спортом, загартовуватися.

Відповідаючи на питання вікторини «Як зберегти своє здоров’я?» учні розділилися на дві команди  і влаштували справжні інтелектуальні перегони.

Разом з бібліотекарем школярі познайомилися з вітамінами та тими корисними продуктами, в яких вони знаходяться. Гарбуз, капусту, бобові, зародки злаків, м’ясо, молоко їли наші прадіди і були здоровими.

Учні  відгадували  загадки  про овочі та фрукти.
Відомо, що сміх подовжує життя. На «Веселому експресі» хороший настрій школярикам створили веселинки Г. Бойка, Д. Білоуса, В. Чиркова.

Безумовно, здоров’я – це найцінніший дарунок природи, однак про нього треба дбати.

Читати далі »

В рамках відзначення 100-річчя Української революції 1917 -21 рр. у бібліотеці проводяться заходи, спрямовані на виховання та формування почуття патріотизму.

3-го квітня в читальній залі оформлено тематичну експозицію «Патріотична абетка: 10 «фронтменів» Української революції».

Всі бажаючі мають можливість переглянути викладку і глибше пізнати історію України даного періоду.

Читати далі »

У березні у світі традиційно вшановують книжки і письменників, підсумовують літературні конкурси, організовують читання і різноманітні акції, щоб спонукати молодь до читання. Цей публічний або інтимний процес набуття знань – чинник розвитку людства, в основі якого творча діяльність особистості. Інші види мистецтва успішно конкурують із читанням, але книжка у впливі на мислення не має рівних, вона інтелектуальний та емоційний чинник пізнання людини і соціуму.

Соціологи констатують: понад половина українців упродовж року не брали до рук жодної книжки і не відвідували ні бібліотеки, ні книгарні.

За дослідженням «Книжки купити, скачати та читати. На якому місці література в житті українців» Центр Разумкова на запит «Читомо» 2018-го виявив, що книжки за затребуваністю в інтересах на п’ятій позиції. 11% потенційних читачів спиняє ціна. Але не тому жодної книжки не купили за рік 60%. Дві третини не мають потреби читати. Не читає ніколи 36%. Лише 2% читає щорічно більш як 50 книжок. Тільки 8% читає щодня. 15% беруть книжки в бібліотеках. 38% збирають власну бібліотеку.

Чи варто наголошувати, що заохотити дорослих до читання – випробування характеру. В Україні з тих, хто користується книжками не для інтер’єру, а за призначенням, лише кожен п’ятий читає дітям кілька разів щодня, а кожен сьомий — ніколи. Найбільше читають студенти, домогосподарки та пенсіонери. Найзатребуваніша книжка у великих містах серед осіб з вищою освітою: 50% читають годину на добу. Російською читають 37% і 15% – українською, в малих містах – 25% українською і 26% російською. У селах – 38% українською і 17% російською. До речі, 67% населення України вважають українську рідною, але тільки 47% користуються нею в побуті.

Читання формує свідомість, світогляд і тип мислення. Світ із 1980-х занепокоєний падінням попиту на книжку і шукає нові форми популяризації читання. У Токіо відкрили готель – книжкову шафу-капсулу на 60 номерів у розважальному районі: матрац, лампа і книжки. Удень – 4 долари за годину. В Ізраїлі найдавніша мережа книжкових магазинів рекламує літературу з гаслом «Правильна книжка завжди складе вам компанію». У ПАР сервіс за індивідуальним запитом книжки має девіз: «Читай, будь цікавим» та «Ти – це цікава книжка». У Бразилії, де споживач у середньому читає дві книжки за рік, видавці заохочують співвітчизників, вкладаючи в книжки чипи для поїздок у метро.

І насамкінець: за статистикою, до українсько-російської війни найменше бібліо­тек на душу населення було в Луганській та Донецькій областях. Тож думайте, читайте…

(Читати статтю повністю: Пилипенко Г.-Г. Поетове «Думайте, читайте» поза часом / Георгій-Григорій Пилипенко // Уряд. кур’єр. – 2019. – 30 берез. – С.6.)

Читати далі »

Першоквітневий день здавна асоціюється у нас із Днем сміху, який відзначається в усьому світі. Одна з версій щодо виникнення цього свята відсилає нас до середньовічної Франції, яка до 1582 р. жила за Юліанським календарем. Цікаво, що Новий рік тоді відзначали навесні, в період з 25.03 по 1.04. Про перехід країни на Григоріанський календар з Новим роком 1 січня у ті «доінтернетівські» часи не всі довідалися вчасно, тож дехто продовжував святкувати по-старому, викликаючи кпини й глузування з боку освічених громадян. Із цього, власне, й почалися першоквітневі жарти.

Цікаво, що саме цього дня 1967 р. в СРСР відбулася прем’єра комедії Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика», при перегляді якої, мабуть, жодному глядачеві не вдавалося залишитися похмурим і не всміхнутися.

Тим часом в Одесі День сміху відзначають традиційною Гумориною, яка 2019 р., за словами організаторів, буде присвячена 100-річчю Одеської кіностудії. Чи не найпопулярніший захід в рамках фестивалю – карнавальна хода центром міста.

Вітання від переможця конкурсу «Усмішки Глазового»-2019 Ільчука Данііла:

Читати далі »

1 квітня – 210 років з дня народження Миколи Гоголя. Національний геній, романтик і лірик, релігійний мислитель, який узяв на себе непосильну місію – «всіх навернути на євангельську путь» і «поставити на дорогу правди і закону», гуморист і містик, письменник, що відкрив світові Україну й воскресив у людській пам’яті лицарство Запорозької Січі – такий постає із своїх творів Микола Васильович Гоголь.

Феномен Гоголя починається з його загадкової таємничої, якоїсь аж метафізичної душі, чаклунської, ґіпотетичної вдачі, в якій найхимерніше поєдналися риси характеру його непересічних предків. Сам Гоголь був переконаний, що його рід заснував якийсь козак-характерник – без цього метафоричного образу так чи інакше не обходиться жоден з гоголівських творів.

Микола Васильович – один із найскладніших письменкиків світу. Його стиль (скдадні метафори, притчі, іронічні алеґорії, блискучі порівняння, слова-новотвори) – найдивовижніший та найсвоєрідніший з-поміж найвідоміших майстрів слова. Читаючи фразу Гоголя, треба бачити її прихований сенс, “незримі, невидимі світові сльози”.

Читати далі »