27 березня відзначається Всесвітній або Міжнародний день театру.
В сучасний швидкоплинний час люди почали забувати про одне з
найкращих місць відпочинку – театр. Це слово дуже давнє, таке ж давнє, як і
перші театри, що розташовувалися просто неба. Пізніше вони розміщувалися у
закритих приміщеннях. До нас це слово прийшло з грецької мови, а з 18 століття
– з французької і означало «дивлюся».
В сучасній мові під словом «театр» ми розуміємо і «вид мистецтв»,
і «приміщення, де відбуваються вистави».
Як і більшість видів мистецтва, театр з’явився для того, щоб
розповідати про життя.
Хто з вас, діти, хоч раз побував у театрі, той пам’ятає цю подію
як щось яскраве, незабутнє, справді святкове. Чи не так?
А хто ще не був театральним глядачем, той, звичайно ж, мріє про
це. І його мрія неодмінно здійсниться. Театр – надзвичайно цікаве видовище.
Актори, розігруючи на сцені п’єсу, відтворюють різні важливі події, які
відбуваються і в реальному людському житті. Для цього вони відповідно
гримуються та вдягають спеціальні театральні костюми. Сцена, до речі, теж має в
кожному спектаклі своє вбрання. Воно називається декорацією.
У театральних виставах використовують і слово, й музику, й
танець… Це неабияк пожвавлює дійство.
Театральна вистава не просто розвага. Театр – це мистецтво, що
закликає людину замислюватись над життям, робити свій вибір між добром і злом. А ще театр вчить любити прекрасне.
Саме тому він виник кілька тисячоліть тому й існує до наших
днів. На всіх континентах, в усіх, без винятку, країнах світу.
Сьогодні навіть важко уявити, які різні бувають театри.
Театр
масок
У цьому театрі актори виступають тільки в масках. Яскраво
вбрані, вони танцюють під музику і маски міняють.
Театр
тіней
У театрі тіней ляльки розігрують виставу за тонкою завісою. З
глибини сцени на них спрямоване світло, тож глядач бачить дійство самих тіней.
Театр
на воді
Вистави цього театру відбуваються просто на озері. Ляльками,
закріпленими на довгих палицях, керують актори-ляльківники, що ховаються за
ширмою на березі.
Вертеп
У вертепі – маленькому ящичку – ляльками, закріпленими на
дротиках, рухає вертепник. Вертепні вистави мають біблійний зміст, і їх
показують у Різдвяні свята. Наші сусіди теж мають подібні театри:у поляків це –
шопка, у румун – віфлеєм, у білорусів – батлейка.
Цікавий і театр пантоміми. У ньому вистави йдуть без слів.
Актори показують героїв виразними рухами тіла та жестами. А ще – виразом обличчя.
А от у театрі маріонеток на сцені водночас і
ляльки, й актори. Проте головні тут ляльки. До їхніх голів, рук та ніг прив’язано
нитки. Актор смикає за ці нитки – і лялька-маріонетка рухається.
Надзвичайно гарні вистави можна побачити в оперному
театрі та в театрі балету.
В оперному театрі актори свої ролі не промовляють, а співають у
супроводі великого оркестру.
А балет – це спектакль, у якому думки й почуття героїв
передаються через танець. До оперних та балетних вистав писали музику
найславетніші композитори світу.
За хорошу гру глядачі нагороджують виконавців аплодисментами. У
давніх римлян «аплоудерс» означало «притупувати ногами і приплескувати руками»
під час танцю, в такт музиці. До нас слово прийшло через французьку мову і
сприймається як подяка за хороше виконання.
Бібліотекар Юлія Сидоренко пропонує вам, школярі, прочитати
книги з історії театру, видання про видатних
театральних діячів та книги
відомих письменників Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Нечуя-Левицького, Івана
Карпенка-Карого, Михайла Старицького, Івана Франка, Лесі Українки, Миколи
Куліша, Жана-Батиста Мольєра, за творами
яких поставлені вистави на театральних сценах.
Читати далі »
