Модна читанка

0 коммент.
Похожее изображениеУ телесезоні осінь 2017 – зима 2018  років багатосерійний фільм «Школа», виробництва «1+1», став найбільш рейтинговим серіалом на українському телебаченні. Мільйони глядачів стежили за його героями, поділяючи їхні переживання й перші закоханості, співчуваючи труднощам.

Картинки по запросу фото книга купріян ольга щоденник лоли

Для справжніх фанатів «Школи» - книжка-приквел «Щоденник Лоли», написана відомою дитячою письменницею Ольгою Купріян – розповість передісторію першого сезону серіалу.
Через які випробування пройшла Лола на шляху до своє популярності? Чим переймається 15-річна дівчина, втративши коханого й опинившись через нього у дуже складній ситуації? Чому відома блогерка так не любить школу? Дізнатися про потаємне життя Лоли можна з її секретного щоденника.


Картинки по запросу фото книга купріян ольга щоденник лолиВідвертий, провокативний – «Щоденник Лоли» написаний у кращих традиціях сучасної літератури для підлітків. Книжка розкриває проблематику, з якою стикаються старші школярі, проговорює низку важливих тем, допомагаючи читачеві знайти вихід з аналогічних ситуацій.
Інтерв’ю з письменницею Ольгою Купріяновою про написання «Щоденника Лоли» можна прочитати в журналі «Однокласник» №10 (2018) у рубриці «Модна читанка».

Читати далі »

Несвоєчасний бард

0 коммент.
Похожее изображениеОлександр Аркадійович Галич (Гінзбург) народився в місті Катеринославі (нині Дніпро) 19 жовтня 1918 року в сім’ї службовців. Він прожив з батьками на вулиці Старокозацькій перші два роки життя. Потім сім’я виїхала до Севастополя, а 1923 року до Москви, де Олександр Гінзбург жив аж до еміграції з Радянського Союзу. Багатогранний талант О.Галича виявився спочатку в драматургії. За його п’єсами йшли вистави в багатьох театрах Радянського Союзу. Любителям кіно, безумовно, відомі фільми «Вірні друзі», «На семи вітрах», «Дайте книгу скарг» і «Та, що біжить по хвилях», сценарії для яких написав Олександр Галич. 
Кар’єру радянського драматурга він поставив під удар своєю протестною творчістю поета-пісняра. Галич став основоположником жанру сатиричної політичної пісні, відкрито критикуючи спосіб життя радянської еліти і переслідування інакодумців, що неминуче призвело до конфлікту з владою. За це Олександр Галич був практично вигнаний з країни  1974 року. 
Похожее изображениеПершим його притулком за кордоном стала Норвегія, потім він переїхав до Мюнхена, де працював на радіостанції «Свобода». Останні роки життя Галич мешкав у Парижі, де і загинув 15 грудня 1977 року за загадкових обставин. Його поховали на чужині у передмісті Парижа на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа.

Прилетает по ночам ворон,
Он бессонницы моей кормчий.
Если даже я ору ором,
Не становится мой ор громче.

Он едва на пять шагов слышен,
Но и это, говорят, слишком.
Но и это, словно дар свыше,
Быть на целых пять шагов слышным! 

На будинку, де народився й проживав у 1918-1920 Гінзбург, (м. Дніпро, вул. Старокозацька, 74), 7 грудня 2016 року було встановлено меморіальну дошку. Тоді ж уперше відбувся гала-концерт І фестивалю авторської пісні «Хмари».
До 100-річчя народження митця у Дніпрі було проведено триденний ІІІ фестиваль авторської пісні «Хмари» (участь у ньому взяли виконавці з України, Білорусі, Чехії, Ізраїлю та США), концерт «Великий секрет» та літературний вечір «Станція Галич. Літературні мостки».

Читати далі »

Вітаємо!

0 коммент.
Колектив бібліотеки-філії№3
щиро вітає
Дарину Юрчик,


яка посіла третє місце
у молодшій віковій категорії
міськрайонного конкурсу виконавців творів
Бориса Олійника «Стою на землі»
та сердечно дякує за участь
Вікторію Діхтяренко.


Бажаємо міцного здоров’я, успіхів
у навчанні, творчого натхнення,

нових здобутків та перемог!

Читати далі »

У доброму намистечку

0 коммент.


17 жовтня  з учнями 6-Б класу (класний керівник Наталія Бадзюх) БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК»  пройшла етногодина «У доброму намистечку». Діти дізналися про найбільш розповсюджену прикрасу — намисто та його різновиди: дукачі, ґердани, салбу, зграду.
Багато повір‘їв є про нього – воно і оберіг, і символ здоров’я та дівочої вроди.
За намистом можна було легко визначити соціальний статус жінки. Чим більші намистини  і чим більше разків у нашийній прикрасі, тим заможнішою була панянка.
Паничі –
Дукачів,
А поповичі з міста
Навезли намиста… 
Т. Шевченко 
Найпоширенішим в усій Україні було коралове намисто, а найпопулярнішим кольором  був червоний, який символізував любов та невичерпну енергію.
Майстер-клас «Горобинові коралі» проведений бібліотекарем Юлією Сидоренко дуже всім сподобався, бо виготовили школярі прикрасу зі справжніх ягідок.






Дівчатка  відразу одягли на себе намисто, що стало їх улюбленим, а хлопчики подарують його мамам, бабусям, сестричкам.
І горять, немов жарини,
З горобини намистини.


                                                                              

Читати далі »
0 коммент.


Результат пошуку зображень за запитом "фото стуса"

2018 – Рік Василя Стуса
  Цього року ми вшановуємо пам’ять Героя України, поета, дисидента та правозахисника Василя Стуса. Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця.
  6 січня 2018 року виповнилося б 80 років Василю Стусу - людині, що стала символом Українського Опору другої половини ХХ століття, ключовою постаттю духовного життя доби.
  Гранична чесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса - поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив яскраве, героїчне життя, а й зумів піднести людину до рівня її долі та покликання у слові. Звідси підвищений інтерес до його віршів - “образків доби”, в котру йому судилося жити. Рідкісна, унікальна неподільність поезії і долі. Поет залишався собі вірним до кінця! Василь Стус навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує.  Його поезія залунала в Україні, її почули, в неї вслухаються. Схиляються перед ним і поза Україною ті, кому випало читати його твори або довідатися про його долю й боротьбу. 
  До уваги відвідувачів в читальній залі нашої філії діє викладка літератури «З його біографії народжувалися біографії його героїв».



6.01.1938 У сім’ї Семена Дем’яновича та Їлини Яківни Стусів народилася четверта дитина – Василь Стус
1940 З села Рахнівки Вінницької обл. родина поета переїздить до м. Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічних заводів міста.
1944-1945 Навчання в середній школі № 75 м. Сталіно.
1954-1959 Навчання у Сталінському педагогічному інституті із спеціальності «Українська мова та література».
15.08-15.10.1959 Вчителював у Таужнянській середній школі Гайворонського району Кіровоградської області.
11.1959-11.1961 Служба у лавах радянської армії
7.12.1961-16.011963 Вчитель української мови та літератури у середній школі № 23 м. Горлівки Донецької області.
15-23.03.1963  Підземний плитовий шахти «Октябрьская» м. Донецька.
26.03-26.10.1963  літературний редактор газети «Социалистический Донбасс» м. Донецька.
Від 1.11.1963 Аспірант Інституту літератури АНУРСР ім. Т,Г,Шевченка із спеціальності «Теорія літератури». Переїзд до до Києва.
1964 Василь Стус здає до видавництва «Молодь» першу збірку своїх віршів, що має назву «Круговерть».
4.09.1965 Виступ протесту в київському кінотеатрі «Україна» з приводу репресій проти української інтелігенції.
04.09.1965 На прем’єрному перегляді фільму С.Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" в Києві взяв участь в акції протесту проти арештів шістдесятників
20.09.1965 Відрахований з аспірантури за «за систематичне порушення норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу», тобто за виступ у кінотеатрі «Україна»
28.09.-23.11.1965 Робота у будівельній бригаді, а згодом кочегаром в Українському науково-дослідному інституті садівництва у Феофанії під Києвом.
10.12.1965 Одруження з Валентиною Попелюх.
14.01-1.06.1966 Спершу молодший, невдовзі – старший науковий співробітник Центрального державного історичного архіву УРСР.»Звільнений за власним бажанням – за безсовісними, здається, наполяганнями тов. Зубкова з Інституту літератури» (Автобіографія В.Стуса від 23.07.1966р.)
Від 17.09.1966 до арешту     Старший інженер відділу технічної інформації пректно-конструкторського бюро Міністерства промисловості і будівельних матеріалів Києва, а потому – старший інженер пректно-технологічного об’єднання.
1970 У брюссельському видавництві «Зимові дерева» вийшла з друку друга збірка поета «Зимові дерева». В.Стус підготував і видав у самвидаві свою третю експериментальну книгу віршів – «Веселий цвинтар».
12.01.1972 Перший арешт поета
7.09.1972 Суд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до 5-ти років ув’язнення та 3-х років заслання
1972 Під час перебування в камері попереднього ув’язнення Київського КДБ поет створює свою четверту книгу – «Час творчості /Dichtenszeit», що складена з оригінальних віршів та перекладів з віршів Гете. Оригінальні твори стали основою майбутньої книги всього життя Стуса – «Палімпсести».
1972-01.1977 Відбуття покарання в таборах у Мордовії.
11.1975-02.1976 Перебування у спеціалізованій ленінградській лікарні з приводу операції на   шлунку.
Від 5.03.1977 Заслання у селищі ім. Матросова Тенькінського району Магаданської області
1978 Поета прийнято до PEN-клубу
Серпень 1979 Повернення до Києва.
Початок жовтня 1979 Вступ до Української Гельсінської групи.
7.10.1979 За Стусом встановлено адміністративний нагляд.
Упродовж 1971-80рр. В.Стус остаточно підготував до друку кілька варіантів збірки «Палімпсести».
22.10.1979-11.01.1980  Робота формувальником II-го розряду ливарного цеху на заводі ім.. Паризької комуни.
Від 1.02.1980 Робота в цеху №5 українського промислового об’єднання «Укрвзуттєпром» фабрики взуття «Спорт» намажчиком затяжної кромки на конвеєрі.
14.05.1980 Другий арешт
Кінець вересня 1980 Поета засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання.
Від 11.1980 Відбуття покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Чуковського району Пермської області.
Весна 1981 Останнє побачення з рідними.
1982     Рік камери-одиночки.
Упродовж 1980-1985 В.Стус написав останню збірку своїх віршів «Птах душі». Рукопис книги повернути з архівів та справ КДБ-МВС не вдається до цього часу.
Ніч з 3 на 4.09.1985  Смерть Василя Стуса у карцері табору ВС-389/36.
1985 Г.Бьолль за книгу «Палімпсести» висував Стуса на здобуття Нобелівської премії.
1986 Збірка «Палімпсести» вийшла у видавництві «Сучасність»
17-19.11.1989 Перевезення на київську землю праху Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.
1991 За збірку вибраних поезій «Дорога болю» Василеві Стусові присуджено Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка(посмертно)
25.12.1997 Указ Президента України  Л. Кучми Про нагородження відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня поета Василя Стуса(посмертно)



Читати далі »

Козацтву бути!

0 коммент.
Картинки по запросу павло скоропадський16 жовтня 1918 року на з'їзді Вільного козацтва у Чигирині делегати від 5 українських губерній і Кубані обрали отаманом Вільного козацтва генерала Павла Скоропадського. Цього ж дня він видав «Указ про відродження козацтва», в яке було записано близько 150 тисяч сімей.
Зокрема в указі наголошувалось: «Для зміцнення сили держави Української нашої відродити козацтво по всіх місцях його історичного існування на Україні, покладаючись в основі його відродження на ті козацько-лицарські традиції, що донесла нам історія наша з доби минулої боротьби козацької України за свою волю».

Як відомо з історичних джерел, питання про відродження козацтва постало одразу після проголошення Скоропадського гетьманом України. Вже у перших його законодавчих актах – «Грамоті до всього українського народу» та «Законах про тимчасовий державний устрій України», окремо виділяється така категорія громадян як козаки.

Читати далі »

Святкуємо 14 жовтня

0 коммент.



14 жовтня в Україні святкують День Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, День захисників України, День створення УПА.
З 8 по 12 жовтня працівники книгозбірні для користувачів різних вікових категорій підготували ряд заходів, використовуючи різноманітні форми роботи. У читальній залі бібліотеки широкому загалу відвідувачів представлена викладка періодичних видань «За свободу України полягли її сини». Користувачі мережі-інтернет мали змогу переглянути віртуальну виставку «Назавжди воїни і патріоти».


   11 жовтня для учнів 8-х класів БНВО «ЗОШ №15 ДЮСОК» до Дня захисника України відбувся репортаж-огляд періодичних видань. Бібліотекарі розповіли юним громадянам про воїнів АТО, які мешкають у їхньому мікрорайоні. Усі вони боронили територіальну цілісність України.



   12 жовтня дев’ятикласники БНВО «ЗОШ №15 ДЮСОК» ознайомилися з книжковою виставкою «Ще не вмерла козацька слава», прослухали її коментований огляд,  переглянули буктрейлер за книгою Тараса Каляндрука «Загадки козацьких характерників».


   Для учнів 6-А БНВО «ЗОШ «15 ДЮСОК» бібліотекар Юлія Сидоренко підготувала і провела урок-дослідження «Україна – земля козаків». З великою цікавістю присутні на заході прослухали інформацію про запорізьких козаків, їхню військову культуру, бойове мистецтво, традиції та звичаї, віру і духовне життя.


   Учнів 3-4-х класів БНВО «ЗОШ №15 ДЮСОК» бібліотекарі ознайомили з чудовою книгою Олександра Виженка «Історія запорізьких козаків для веселих дітлахів». На основі українських народних пісень, дум, казок, легенд, бувальщин та небилиць в цікавій та дохідливій формі автор розповідає про життя і побут українського козацтва.




   А ще на маленьких книголюбів чекала несподіванка! 12 жовтня у книгозбірні відбулася прем’єра лялькового театру! Ідея його створення виникла у колективу бібліотеки давно. Задум реалізували! Наймолодшим працівники книгозбірні показали виставу « Про хлопчика Нечитайлика та дівчинку Мудрунку». Ця нова для нас форма роботи допоможе привернути увагу користувачів-дітей до читання, спонукатиме після захоплюючого сценічного дійства звернутися до книги, зануритися в її зміст.







   Зі святом Покрови колектив бібліотеки-філії та її читачів завітали депутати Білоцерківської міської ради Вадим Кошель, Таїсія Олійник, Сергій та Олександр Яременки. Вони подарували комплект дитячих книг Лариси Ніцой.


    Ми сильні, коли разом! Ми сильні, коли боремося! Ми сильні, коли віримо!




Читати далі »

Дівчатка, такі дівчатка

0 коммент.
Картинки по запросу фото роботи гапчинська

Сьогодні за ініціативи ООН у світі відзначається Міжнародний день дівчаток. Мета цього Дня досить серйозна – привернути увагу світової громадськості до соціальних проблем і нерівності, з якими зіштовхуються дівчатка в усьому світі, пов’язаних безпосередньо з їхньою приналежністю до жіночої статі.
За даними ООН, сьогодні у світі проживає понад мільярд дівчаток.

Десять чудових якостей, які роблять дівчаток у всьому світі особливими.

Життєлюбні
Картинки по запросу фото роботи гапчинськаТак, усі дівчатка абсолютно щасливі від того, що живуть, творять, дихають і люблять. Вони вміють насолоджуватися кожною миттю. А коли їм стає сумно, вони просто посміхаються собі, світу, оточуючим людям і з гордо піднятою головою йдуть далі.





Чуйність
Похожее изображениеСправжня дівчинка ніколи не пройде повз голодного кошеняти чи дитини, яка плаче. Вона поділиться улюбленою шоколадкою, булочкою або іграшкою.







Краса
Похожее изображениеДівчатка найкрасивіші! Вони вміють гіпнотизувати поглядом, обеззброювати посмішкою і підкорювати серця однією фразою. У них є щось магнетичне і це змушує мільйони чоловічих сердець битися частіше!






Таланти
Похожее изображениеЗа красивими очима і посмішкою завжди ховається багатий внутрішній світ. Дівчата вміють шити, в'язати, танцювати, малювати картини, писати книги, створювати сайти, вести блоги і багато іншого. Одним словом, вони дуже талановиті!




Терплячість
Картинки по запросу фото роботи гапчинськаПогодьтеся, адже ця якість властива всім дівчаткам без винятку. У більшості випадків тренування терпіння допомагає стати сильнішими, розумнішими і знайти своє місце під сонцем.






Щедрість
Картинки по запросу фото роботи гапчинськаДівоча душа щедра! Вона роздає поцілунки, посилає позитивні флюїди оточуючим, а ще не скупиться на найніжніші і красиві почуття. І, звичайно, дівчинка з радістю поділиться із вами шматочком тістечка або косметикою.





Турбота
Картинки по запросу фото роботи гапчинськаВід природи всі дівчатка хочуть про когось піклуватися. Вони це вміють і майже ніколи не передають куті меду. Хіба, що в тих випадках, коли дуже сильно когось люблять.






Креативність
Картинки по запросу фото роботи гапчинськаІноді вона межує із безумством, але для гарного результату це цілком прийнятно. Зате кожна дівчинка знає мільйон і один спосіб створення святкового макіяжу за 5 хвилин.






Сміливість
Картинки по запросу фото гапчинська алісаУ цьому дівчатка нічим не поступаються хлопчикам! Так, вони часто зізнаються у власних страхах, але потім просто беруть і роблять. Без зайвих слів, але іноді з істерикою.






Віра
Картинки по запросу фото роботи гапчинськаА ще дівчатка завжди в щось вірять. У те, що скоро настане мир у всьому світі, що єдинороги існують, що зубна фея допомагає діткам, коли у них випадають молочні зуби, що кожна людина наділена талантом і умінням любити...





Підсумовуючи, можна сказати лише одне: дівчатка, ви особливі, найкрасивіші, розумні, милі, рішучі і неймовірні. Зі святом!



Читати далі »

Чарівні слова

0 коммент.


 З метою виховання доброзичливого ставлення один до одного та поваги до оточуючих  людей 11 жовтня бібліотекар Юлія Сидоренко провела пізнавальну годину «Чарівні слова»  у групах «Ягідка» та»Білочка» ДНЗ №29 Барвінок» .


Малята , слухаючи казки, аналізували свої вчинки  та вчинки літературних героїв.

Гралися у гру   «Ввічливі слова» за книжечкою Ірини Сонечко, розвиваючи мислення.

Чарвівні  слова сьогодні  створили всім радісний настрій.
Нехай добрий ранок
триває до вечора!




Читати далі »

"І заніміє поруч слово..."

0 коммент.
Картинки по запросу фото римарук ігор

«Римарук – маршал поетичної метафори. Я не зустрічав українських поетів, а їх у нас є, і є кілька дуже добрих, які би так гармонійно поєднували метафоричність і ком позиційність твору». (Літературний критик Євген Баран)
Десять років тому, 3 жовтня 2008-го, несподівано відійшов у Вічність Ігор Римарук – один зі знакових українських поетів другої половини ХХ століття.
Він був одним із небагатьох українських поетів, про якого можна було сказати "поет від Бога". Але так само можна сказати, що вся його творчість була своєрідною дорогою до Бога, дорогою складною й подекуди просто нестерпною. Улюблені Божі сини завжди мають непрості взаємини з Отцем. Поезія для Римарука була постійним "витіканням душі", яку треба було віддати без залишку це був його життєвий борг.
Його вірші мали в собі щось від молитов, хоч у визначеному ще в 1980-ті роки поділі української поезії на "сповідальників" і "метафористів" його найчастіше залічували до других. Однак, за всієї густоти й насиченості Ігоревої поезії, вона була максимально доступною та прозорою, як сповідь. Важко знайти більш християнського поета в сучасній українській поезії. Кожен поет носій бодай маленького шматочка істини. А в Римарука ця істина була особливо гіркою та болісною.

Картинки по запросу фото римарук ігор


Коли світанок давні вірші
сховає, мов листи за мисник,
а віщі вірші – ще давніші –
у голові моїй замісить,
тоді повільно і свавільно
шаленство зійде, наче тісто...

І де на світі божевільня,
в якій мені не буде тісно?!

Коли вечірнє сонце згасне,
бо вже натомиться палати
як сосна, дерево невласне,
тоді в кімнату чи палату
ти зайдеш, ніби випадково,
по голові дурній погладиш...

І заніміє поруч слово
мій духівник і мій наглядач.

Читати далі »