Душі людської доброта

0 коммент.
13 серпня 2017 року члену Національної спілки письменників України, заслуженому вчителю України, лауреату міської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, члену Золотого фонду Білої Церкви Петру Іларіоновичу Розвозчику виповнюється 60!

До ювілею видатного земляка в бібліотеці-філії№3 відбувся День інформації «Душі людської доброта», який розпочався відкриттям книжкової виставки «Таланти рідного краю». 



Працівники книгозбірні для своїх користувачів підготували цікаву годину літературного портрета «Вітаємо ювіляра».






Читачі бібліотеки із задоволенням переглянули виставку бібліографічного покажчика «Літературна муза 
Петра Розвозчика».




Упродовж дня відвідувачі бібліотеки мали змогу передивлятися ювілейну прес-мозаїку «Громадянин, поет і педагог», познайомитися з літературними надбаннями письменника, доторкнутися до поетичної творчості.

Ліричний літній поетичний етюд «Літо вкрило зоряним рястом пісні солов’їв» не залишив байдужим жодного з користувачів: ні людей поважного віку, ні юних допитливих книголюбів.



Групова бібліографічна консультація «Вчасно. Цікаво. Корисно» сприятиме навичкам самостійного пошуку необхідної інформації за допомогою краєзнавчого каталогу.
День інформації був насиченим і цікавим.


Пов’язане зображенняТож, шановний Петре Іларіоновичу, нових Вам звершень, нових досягнень, творчого натхнення і довгих плідних років на педагогічній та науковій ниві, у поетичній творчості!

Читати далі »

Літо, сонце, книга, канікули!

0 коммент.

 Літні дні це пора відпочинку і розваг. Ні дня без книги: її читають вдома, беруть із собою на море та в гори. Корисно і цікаво провести своє дозвілля дітям допомагають працівники нашої книгозбірні.


4 серпня у бібліотеці пройшов літературний серфінг «Літо, сонце, книга, канікули!».


Різноманітність сюжетів, жанрів, форматів: поезія і проза, справжні та вигадані історії. 

Діти познайомилися з книгами, сповненими краси, чарівності, таємниць, захоплюючих мандрівок і нових пригод. 


Школярі намалювали персонажів своїх улюблених творів, 



взяли участь у вікторині «З якої казки»,


 читали «Хвацькі вірші» Григорія Фальковича і знову впевнилися, що читання – це пізнання.










Читати далі »

Свята мироносиця

0 коммент.
Результат пошуку зображень за запитом "марія магдалина"4 серпня християни східного обряду вшановують Святу мироносицю рівноапостольну  Марію Магдалину, котра народилася у сирійському місті Магдали. Марія йшла, плачучи, за Господом на Голгофу, стала свідком розп’яття та поховання Сина Божого.
До сходу сонця в день Воскресіння Марія принесла миро, щоб покрити ним тіло нашого Спасителя. (Але гробниця виявилась порожньою). Вона першою побачила Воскреслого Господа і розмовляла з Ним.
Після Вознесіння Ісуса Христа Марія Магдалина перебувала з Його Пресвятою Матір’ю й апостолами в Єрусалимі, а потім проповідувала Боже Слово у Римі та інших містах. Згодом перебралася до м.Ефеса, де і померла. У V столітті мощі рівноапостольної перенесли до Константинополя.
Результат пошуку зображень за запитом "марія магдалина і червоне яйце"Саме з Марією Магдалиною пов’язують християнську традицію дарувати крашанки на Великдень. Адже, за апокрифічними переказами, вона піднесла червону крашанку Тиберію і вказала на Пилата, як винуватця хресної смерті Ісуса.
У нашому древньому місті є цікава архітектурна пам’ятка – церква Святої Марії Магдалини, яка є єдиною культовою спорудою, зведеною за межами історичного центру Білої Церкви. Вона була споруджена в 1843 році на кошти Владислава Ксаверійовича Браницького. 
Результат пошуку зображень за запитом "біла церква церква марії магдалини"Будівля храму зведена у класичному стилі, однокупольна, в плані хрестоподібна, чотиристовпна. Дзвіниця прибудована прямо до церкви. Вхід оформлений портиком. Архітектор та художники, які розписували церкву невідомі.

З 1934 до 1942 року церква була закрита. В 1942 році, в період гітлерівської окупації, богослужіння було відновлено і відтоді тут постійно діючий православний храм. В 90-х роках ХХ століття поряд із церквою збудовано каплицю, а у 2001 році почали зводити великий жіночий монастир. 

Читати далі »

На Іллі новий хліб на столі

0 коммент.
Результат пошуку зображень за запитом "2 серпня святого іллі"2 серпня церкви східного обряду вшановують одного з найбільших пророків Старого Завіту – Іллю. Він народився у Палестині за дев’ять століть до Різдва Христового. Ще замолоду присвятив себе служінню Богові, оселившись у безлюдній пустелі і ведучи аскетичне життя. За свою відданість Господу і праведність пророк живим потрапив на небо (відправився туди вогняною колісницею).
В українській народній традиції Святий Ілля асоціюється з образом язичницького бога Перуна. Легенда розповідає, що колись чорти перестали коритися Богові. Всевишній розгнівався й наказав Святому Іллі покарати нечисть. І досі він сумлінно виконує Божі настанови – ганяється по небі за бісами, гримить та пускає блискавки на рогатих.
Саме після Іллі розпочинаються так звані «горобині ночі» - з грозами.

Пов’язане зображенняВірили: під час стихії не варто підпускати до себе собак і котів, у яких може вселитися нечиста сила, що переховується від Іллі. У такий період перед образами неодмінно запалюють стрітенську свічку. А коли вже блискавка влучила у дім, то за старих часів навіть не пробували гасити пожежу. Якщо хату підпалив сам Ілля – людина безсила…

Цього свята намагалися не працювати, бо «Ілля у полі копи лічить». Завадити йому – спопелить ті снопи.

Читати далі »

Свята моя Київська Русь

0 коммент.
Щороку в Україні на державному рівні відзначається православне свято – День хрещення Київської Русі-України.
Запровадження християнства – це велика подія в історії Київської Русі, яка не тільки суттєво вплинула на всі сфери тогочасного суспільного життя, а й надовго визначила характерні особливості вітчизняної моделі історичного розвитку.
28 липня у нашій бібліотеці відбувся інформ-акорд «Свята моя Київська Русь». До уваги відвідувачів було представлено книжкову виставку «Року Божого 988…». З огляду літератури «Дежаву зміцнює віра» присутні дізнались про історію свята, яке існує не так давно, з 2008 року, хоча і прославляє собою подію, що трапилася багато століть назад.

Під час віртуальної історичної подорожі «Як була хрещена Русь» користувачі мали змогу повернутися до своїх витоків, аби усвідомити, яку велику роль відіграло прийняття християнства в духовному житті нашого народу.



Юні книголюби переглянули книги про Великого князя київського Володимира, який зробив державницький вибір – закріпив на українських землях християнство.

Читати далі »

Краса православ'я в образі святому

0 коммент.
Для участі в урочистих заходах з нагоди Дня хрещення Русі до Києва прибудуть 11 чудотворних ікон Пресвятої Богородиці з усієї України: "Спас Нерукотворний", "Володимирська-Десятинна", "Призри на смирення", "Київська-Барська", "Радомишльська", "Боянська", "Почаївська", "Зимненська", "Святогірська", "Касперівська" та "Охтирська".

Ікона Пресвятої Богородиці «Призри на смирення»
Вперше ікона  Божої Матері «Призри на смирення» згадується у Псковському літописі у 1420 році. Стародавній образ «Призри на смирення» не дійшов до наших днів. Проте один із списків стародавньої ікони у Київському Свято-Введенському чоловічому монастирі у серпні 1993 року дивним чином відобразився на склі. Це скло прикривало ікону, але не торкалося її.
Київські вчені, провівши дослідження, дійшли висновку, що зображення є неруковорним, та не змогли дати наукового пояснення диву, що сталося.
Наказом Священного Синоду Української Православної Церкви від 22 листопада 1995 року святий образ Божої Матері «Призри на смирення» був визнаний чудотворним.

Боянська ікона Пресвятої Богородиці
Боянська ікона Божої Матері написана олією на дошці (55′ 77 см), і є типовою одигітрією. На зображенні маленький Ісус, одягнутий у білий хітон та світло-брунатний гіматій (накидку), тримає ліву руку на державі а правою – благословляє. Боже Дитя сидить на лівій руці Богородиці, одягнутої в чорний хітон з червоною накидкою (із позолоченою оздобою) на голові, яка правою рукою притримує Його стопу.
Святиню було написано 1991-го року для іконостасу відновленої Боянської парафіяльної церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Перше чудо явилося 18 грудня 1993 року, під час богослужіння у храмі напередодні свята Миколая Чудотворця. Присутні християни стали свідками того як очі Богородиці наповнились сльозами, що стікали іконою.
Вже того ж року було зафіксовано ще два факти чудес, пов’язаних з Боянською іконою Богородиці – зцілення онкохворих юнака Георгія з Хмельницької області та православного священика Ігоря з Польщі.

Радомишльська (Іверська) ікона Божої Матері
У 1993 році благочестива сім’я лікарів півроку безкоштовно доглядала за хворою. На знак подяки їм на Різдво Христове подарували поліграфічну ікону Іверської Божої Матері. Після повернення із відпустки родина побачила, що ікона, наче бісером, вкрита краплинками. Найбільші краплини були на ніжці Спасителя і на руці Богородиці. Господарі обережно зняли одну крапельку ватою. Рідина одразу ж перетворилась на білі кристали.
Про це повідомили настоятеля Свято-Миколаївського храму о. Євгенія. Перед мироточивою іконою стали щодня читати акафіст Божій Матері. Краплини ще  більше вкрили образ, він став трохи світлішим. Правлячий архієрей владика Віссаріон, єпископ Овруцький і Коростенський, благословив перенести ікону хресною ходою до Свято-Миколаївського храму Радомишля.

Ікона Божої Матері “Київська-Барська”
Ікона Божої Матері «Київська-Барська», що знаходиться в Хрестовоздвиженській церкві Києво-Печерської Лаври, явила одне з найдивовижніших чудес нашого часу.
У 1970 році київський священик о. Тимофій Шайдуров купив будинок у двох віруючих жінок. На горищі цього будинку зберігалися старі церковні речі. Колишні власниці будинку дозволили все непридатне викинути, за винятком шматка мішковини, на якому, як вони повідомили, була ікона, яка стерлася від часу.
Отець Тимофій слідів ікони на старому шматку мішковини не виявив, але щоб не допустити помилки, завіз схимниці Ананії, яка жила в районі Караваєвих дач столиці. Матушка доручила своїй послушниці Таїсії пустити полотно в річку за течією. Біля річки на послушницю звернув увагу міліціонер і, щоб уникнути спокус, вона повернулася з тканиною в келію. Щось не давало їй розлучитися з полотном, і вона продовжувала його зберігати.
У 1972 році Таїсія прийняла чернецтво з ім’ям Гавріїла. У тому ж році на свято Успіння, на полотні чітко проявилися два хрести: вгорі полотна і трохи нижче – збоку. Незабаром виявилося, що хрести ці були зображені на коронах Богоматері та Немовляти-Христа. Протягом року на полотні повністю проявилися всі деталі ікони.
Спочатку зображення було чорно-білим, а пізніше, на Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, почало ставати кольоровим. Останньою проявилася сорочка Дитини. Коли ікона була в стадії відновлення, запросили реставратора-іконописця, але він, глянувши на це чудо, відмовився втручатися.

Ікона “Спас Нерукотворний”
20 липня 1997 року, в недільний день, при звершенні Божественної Літургії, дивним чином обновився старовинний образ «Спас Нерукотворний», який знаходиться в храмі святих страстотерпців Бориса і Гліба, що в жіночому Борисоглібському монастирі с. Водяне Харківської (нині – Ізюмської) єпархії.
Потемнілий від пожежі під час Великої Вітчизняної війни, Лик Спасителя прояснився, і від нього в храмі поширилися пахощі. При цьому деякими людьми, що молилися, через відкриті Царські врата спостерігалося коротке яскраве золотисте сяйво.

«Володимирська-Десятинна» ікона Богородиці
Ікона Пресвятої Богородиці Володимирська-Десятинна була написана в 1998 році в американському місті Берклі художником і викладачем іконопису Олександром Хароном. Спочатку ікона використовувалася як зразок для студентів по іконопису. У подальшому її привезли в Україну. У 2006 році було звершено пасхальне богослужіння на місці першого кафедрального храму періоду Київської Русі – собору Пресвятої Богородиці “Десятинного”, після чого ікона отримала назву “Десятинна”. Ікону перенесли в новостворений храм. Тоді вперше двоє парафіян розповіли, що бачили саму Пресвяту Богородицю.

Ікона Божої Матері “Зимненська”
Як свідчить літопис, її приніс на Волинь хреститель Русі благовірний князь Володимир, віддавши в благословення своєму сину – волинському князю Всеволоду.
У 1724 році село Зимно придбав ревний католик, волинський староста Михайло Чацький. Він наказав переобладнати храм на костьол – з п’яти куполів залишити два. Потім присвоїв церковні багатства, розорив усипальницю і зняв прикраси з Зимненської ікони.
Знущаючись над образом, він вигукнув: «Що ж, православна святиня чудотворна, так і не змогла ти врятувати свій православний монастир!».
Після таких слів нечестивець осліп, а через три роки помер.
Покарання уразило весь рід Чацьких – його спадкоємці чоловічої статі за три роки до смерті втрачали зір.
Під час Першої світової війни ікону вивезли в Житомир. І тільки в 1995 році її хресним ходом перенесли в рідну обитель – у Святогорський жіночий монастир, що біля Володимира-Волинського, Волинської області.
Розповідають, що напередодні прибуття ікони в Зимно паломники бачили в монастирі опівночі вогняний стовп над церквою Святої  Трійці і чули з храму спів «Херувимської». Вирішивши, що в церкві правиться служба, вони пішли туди, але виявилося, що храм закритий.

Почаївська ікона Пресвятої Богородиці
Почаївська ікона Божої Матері відома з 1550 року. Ще у 1559 році митрополит Неофіт з Греції подарував її Анні Гойській за те, що вона надала йому притулок. У будинку поміщиці ікона знаходилася 30 років, а потім вона стала випромінювати світло. Сліпий від народження Філіп, брат Анни, помолився перед іконою і прозрів. Після цього чудотворну ікону перенесли в Почаївський монастир.
Анна померла у 1644 році, а після її смерті всі навколишні землі дісталися її племінникові. Він ненавидів Православ’я, тому пограбував монастир і вкрав ікону. Після цього його і його дружину вразила жорстока хвороба, і зцілилося подружжя лише після того, як повернули чудотворний образ в монастир.

Охтирський образ Божої Матері
Охтирський образ Божої Матері був явлений у 18-му столітті. Його знайшов священик Покровської церкви містечка Охтирка, що на Сумщині, – Василь Данилів. Перевіряючи нову косу, він вийшов на город біля церкви. Не встигнувши підняти косу, він побачив осліплююче світло, що сходило від ікони Божої Матері, що лежала в траві. Три роки образ стояв вдома у священика, а потім Богородиця з’явилася отцю Василю уві сні і наказала помити ікону, зняти з неї пил. У другому сні вона звеліла не виливати воду після миття, а зцілювати нею людей. З тих пір від ікони відбуваються зцілення.

Святогірський образ Богородиці
У дореволюційні роки у Святогірському чоловічому монастирі були шановані дві Святогірські ікони Божої Матері: одна – стародавня, що не збереглася до наших днів; інша – один з її списків, що знаходиться в даний час в обителі.
Давня чудотворна ікона була однією з тих небагатьох ікон, які вціліли від розграбування Святогорського монастиря в 1787 році. З давніх часів вона вважалася чудотворною і, свого часу, деякі жителі міста Слов’янська отримали від неї зцілення. Була прикрашена срібло-позолоченою ризою з дорогоцінним камінням. Після закриття монастиря в 1922 році місце знаходження ікони залишається невідомим.
Написання нинішньої Святогірської ікони Божої Матері переказ відносить до XIX століття. Одному афонському старцю, який приїхав у Святі Гори незабаром після відкриття монастиря в 1844 році, дуже сподобалася Святогірська обитель. Переймаючись про те, що він нічого не може пожертвувати, афонський чернець в дар обителі написав цю ікону. Образ довгий час знаходився в Іоанно-Предтеченському печерному храмі і був благодатно збережений не тільки від вогкості, але і від пожежі.
У 1918 році, коли ікону переносили з села в село і хресний хід розташувався на нічліг в селі Байрачек, більшовики вночі напали на будинок, вбили ієромонахів Модеста і Іринарха, ієродиякона Феодота і прихистивших їх господаря будинку з дочкою. П’ять тіл лягли біля підніжжя ікони, що стояла в калюжі крові.
За радянських часів Святогірський образ Божої Матері був дивом збережений благочестивими людьми. У вересні 1992 року ікону хресним ходом перенесли в Святогірський монастир.

Касперівська ікона Божої Матері
Цей образ – найвідоміша християнська святиня півдня України. Вона є значущим символом Божої любові для парафіян Одеси, Миколаєва, Херсона та Криму. Наразі чудотворна ікона постійно знаходиться в Свято-Успенському кафедральному соборі міста Одеси.
Написана олійними фарбами на полотні, прикріпленому до дошки, Касперівська ікона прибула на терени України з родиною серба з Трансільванії, ім’я якого історія не зберегла. Сталося це всередині XVIII століття. Святий образ був родинною реліквією, що передавалася від покоління до покоління. У 1809 році власницею ікони стала херсонська поміщиця Іуліанія Касперова. У житті благочестивої жінки в 1840 році настав кризовий період, і вона подовгу проводила час перед іконою, розповідаючи про свої негаразди та звертаючись до Богородиці зі щирою молитвою. Саме тоді й сталося перше чудо – чудо оновлення: потьмянілий старовинний образ роз’яснився, й стало чітко видно кожну рису Богородиці та Божого Немовляти.
Планується, що 27 липня ікони візьмуть участь в молебні на Володимирській гірці, який очолить Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій.



Читати далі »

Запрошуємо до читання

0 коммент.
Результат пошуку зображень за запитом "фото «Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка» Антонії Цвід"У романі-трилогії «Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка» Антонії Цвід, який щойно побачив світ, авторка взялася реконструювати всю палітру життя нашого Пророка – від його з’яви на світ Божий до відходу в засвіти…

Результат пошуку зображень за запитом "фото «Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка» Антонії Цвід"Її Шевченко сучасний, без сухозліток попередніх прочитань, без трактатів шевченкознавців, хоча документально вивірений. Він здатен завоювати захоплення, як завоював серце авторки і серця багатьох людей, які його люблять”. На її думку, “ця трилогія має бути якомога більше тиражована і доступна в усіх українських бібліотеках. В інформаційний простір відбувся гарний вкид про особисте життя Тараса Шевченка, який буде несподіванкою для багатьох. І перша принада цієї книжки — що багато людей зацікавляться нею, паралельно перечитуючи твори Шевченка, шукаючи підтвердження чи заперечення розповіді авторки”. Письменниця також наголосила: “Цей тритомник супроводжується надзвичайно ґрунтовною передмовою сучасного шевченкознавця Сергія Гальченка, котрий познайомився з роботою Антонії Цвід іще на стадії рукопису, тому всі персоналії в романі вивірені документально, вони означені деталями, листами, спогадами, датами, що робить саме існування, поведінку персонажів достовірними.

Результат пошуку зображень за запитом "фото «Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка» Антонії Цвід"Все життя Т. Шевченка нагадує трилогію: до заслання, під час заслання, після заслання. І всі ці періоди в трикнижжі відображені різними історичними подіями, персонажами, зокрема й образами жінок. “Образ генія я подаю через призму стосунків із жінками… Я дозволила йому в своєму романі дихати на повні груди, постати живою людиною. І головна інтрига зав’язується навколо художника і його муз, насамперед це його кохана — Амалія Європеус, німкеня за походженням, саме вона і стала прототипом таких найвідоміших його акварелей, як “Жінка в ліжку”, “Марія”, “Натурниця” — розповіла письменниця, додавши, що в романі присутні й інші щемливі історії кохання.

Книга матиме і опонентів, і гарячих прихильників, але сьогодні — це окремішнє слово в художній літературі (не в літературознавстві) про наших видатних осіб. А тут ідеться про Генія, який у кожного свій, але ми любимо не пам’ятник, ми любимо справжнього Т. Шевченка. 

Читати далі »

Року Божого 988-го...

0 коммент.
Дорогі книголюби, шанувальники Бібліопросторів!
Відзначення 1029-річчя Хрещення Русі в нашій книгозбірні розпочалося  презентацією книжкової виставки 
«Року Божого 988-го…», де представлена 
науково-популярна та художня література.
Прийняття християнства мало вирішальне історичне та
 цивілізаційне значення для розвитку культури і 
державності України, стало фундаментом, 
на якому сформувалися наші духовні цінності.

Завітайте до нашої бібліотеки 
і ви доторкнетеся до дерева пам’яті історії.

Читати далі »

У світі відзначають День китів і дельфінів

0 коммент.
Результат пошуку зображень за запитом "всесвітній день китів"23 липня по всьому світу відбуваються заходи на честь Всесвітнього дня китів і дельфінів. Пам'ятна дата відзначається з 1986 року, коли Міжнародна китобійна комісія ввела заборону на китовий промисел. Полювання на китів, а також торгівля китовим м'ясом були поширені щонайменше 200 років. Зараз цей промисел заборонений. Однак китове м'ясо досі подають у деяких ресторанах Японії. За даними WWF, на сьогоднішній день в світі налічується близько 80 видів китів і дельфінів. Незважаючи на вжиті екологами заходи, деякі підвиди досі знаходяться під загрозою зникнення.
В наших, українських морях зустрічаються зубаті кити, їх можна побачити й у Чорному, і в Азовському морях. Це дельфіни афаліна й білобочка, а також азовка (морська свиня).  Всі вони занесені до Червоної книги України і перебувають під охороною.



Читати далі »

Лицар української ідеї

1 коммент.
21 липня 2017 року виповнюється 110 років з дня народження визначного діяча національно-визвольного руху, вченого-археолога, блискучого поета Олега Кандиби-Ольжича – людини, яка є героєм і символом української нації.

Результат пошуку зображень за запитом "фото олександр олесь"Він ­­­- син поета Олександра Олеся (Кандиби), автора рядків "Сміються, плачуть солов'ї". Були вони зі збіднілого шляхетського роду (нащадки козацького полковницького роду Кандиб), в їхньому гербі голуб сидить на короні.
Олег навчився читати на третьому році життя, а п'ятилітнім написав п'єсу з козацьких часів. Віршувати також почав рано.
Його перші поетичні спроби свідчать про вразливе серце. У дитинстві він колекціонував пташине пір'я. А пізніше, в оповіданні "Рудько (Життєпис одного півня)", писав: "Ми менше знаємо про те, що відбувається в душі у півня, ніж той півень знає про нашу душу".
Результат пошуку зображень за запитом "фото олег ольжич"Олег знав дев'ять мов, грав на фортеп'яно та скрипці. Був високий і сором'язливий. Дівчата дуже цікавились ним — але не закохувалися.
Ольжич узявся довести батькові, що УНР-Україна — зовсім не "дурна корова". У його віршах буяв культ сили. Хоч сам він фізично сильним не був і покладався на силу духу. Є в нього прикметний вірш 1935 року, де поет бачить себе семиголовим Змієм, що гине в бою за царівну:
Не вступлюсь! Туди, на бій розпучливий,
Безголовим впасти під коня!
Сім голів я маю, надокучливий,
Та єдине серце маю я.

О. Ольжич за професією – археолог, спеціаліст із кераміки  і наймолодший професор у Європі. 
Пов’язане зображення На Ольжича полювало і гестапо, і служба безпеки бандерівців, і енкаведисти. Саме в цей час, перебуваючи в підпіллі, він вирішив одружитися. Знайшов на Турківщині, в Карпатах, православну церкву в селі Яблінка Вижня й обвінчався там 2 серпня 1943 року з Катериною (Калинкою) Білецькою, професорською донькою, яку знав ще з її дитинства. Вони з Катериною заприсяглися не повідомляти про своє вінчання нікому до кінця війни. Після одруження бачилися таємно, жили порізно. Удавали незнайомих між собою, коли доводилося разом зустрітися на людях.
Гестапо арештувало Ольжича у Львові 25 травня 1944 року, в домі на вулиці Личаківській, 32 (там є тепер меморіальна дошка). Його кинули до концтабору Заксенхаузен. Там Ольжич помер під час допитів. Через місяць, дізнавшись про це, у Празі помер його батько Олександр Олесь. А ще за кілька днів у Катерини народився син, якого теж назвали Олегом.




Читати далі »