Назвали лауреатів Шевченківської премії

0 коммент.
Пов’язане зображенняУ номінації "Література" Шевченківську премію цьогоріч отримає поетеса 86-річна Емма Андієвська. Відзначили її збірки віршів "Міста-валети", "Бездзиґарний час", "Шухлядні краєвиди", "Маратонський біг" і "Щодення: перископи".
Андієвська майже все життя прожила за кордоном, але її творчість є абсолютно українською. Вона народилася в Донецьку в російськомовній родині. Українську вперше почула 6-річною, після переїзду сім'ї до Вишгорода на Київщині. Відтоді вважала її рідною.

Результат пошуку зображень за запитом "фото книги міста-валети емма андієвська"  Результат пошуку зображень за запитом "фото книги емма андієвська щодення:перископи"

Батько Емми був хіміком. На початку війни його розстріляли працівники НКВС. 1943-го сім'я Андієвської разом із відступаючими з Києва нацистами емігрувала до Німеччини. Першу збірку поетеса видала 1951-го в Мюнхені. Вона потрапила в руки професора й літературознавця Володимира Державіна (1947–1951 років викладав в Українському вільному університеті в Мюнхені). Прочитавши вірші, сказав: "Тепер можу помирати спокійно, коли в України є така поетеса".

Пов’язане зображення  Результат пошуку зображень за запитом "фото книги міста-валети емма андієвська"

Емма Андієвська малює картини, пише казки й романи. Але найбільш промовистими є її вірші. Її поезія має відточений стиль. Створює образи, які можна тлумачити по-різному. Через це недосвідченим читачам вірші Андієвської сприймати важко.

Конкурентами на отримання премії були поети Сергій Татчин, Віктор Терен, прозаїк Володимир Рафєєнко. Всі вони — автори хороших текстів, але не дотягують до вагової категорії Емми Андієвської.

Читати далі »

Сім тижнів Великого посту

0 коммент.
Результат пошуку зображень за запитом "фото великий піст"Окремі дні та тижні Великого посту мають свої назви, глибоку символіку, сповнені певними обрядовими діями і навіть пересторогами…
Перший тиждень називається Збірним, за другим і третім назви не закріпилися, четвертий Середопісним, п’ятий Похвальним, шостий Вербним (Квітним), сьомий Білим.
Починається Великий піст Жилавим понеділком. У цей день не варили їжі і взагалі намагалися нічого не їсти, від чого “тягло жили”. Все ж у Жилавий понеділок дехто випікав прісні коржі на воді, які називали жиляниками, бо їх було важко жувати. У народі цей день мав ще одну назву Полоскозуб. За звичаєм, “щоб гадюка не вкусила” та щоб у роті не залишилось і крихти скоромного, його полоскали горілкою. Ні-ні, не пили! Тільки полоскали! Господині, наприклад, набирали її кришкою від того горщика, у якому варили кашу, бо тоді “на пшениці не буде золи”. Утвердилася і така назва Чистий понеділок. Адже господині нічого не готували, тому весь посуд залишався чистим. А для приготування пісних страв (і саме у Великий піст) тримали окремий посуд.

Результат пошуку зображень за запитом "фото хліб і мед"У першу суботу посту святили у церкві хліб, мед тощо. Існує звичай замовляти у цей день панахиду за упокій померлих родичів – “давати мисочку”. На молитву не можна спізнюватися!
Збірна неділя перша неділя Великого посту. Дівчата виконували цього дня магічні дії: варили кашу з маком і закопували її у землю, щоб “відвернути нещастя”.
Четвертий тиждень Середохресний, коли “піст ламається навпіл”. Середохресною є й середа, а завершує його Хрестопоклінна неділя. У Середохрестя господині сіяли капусту, помідори й мак (щоправда, тепер він під забороною). Вважалося, якщо розсаду засіяти у Середопістя, то вона не буде боятися морозу.
Похвальний п’ятий тиждень Великого посту. У суботу на цьому тижні, як вважали наші предки, працювати не можна, бо це свято Похвали Пресвятій Богородиці. Дозволялося тільки сіяти розсаду.

Пов’язане зображенняШоста субота Вербна, або Лазарева, на честь воскресіння Ісусом Христом праведного Лазаря. Можемо її вважати святом дітей. Адже малеча йде заготовляти вербові галузки. Кому дістанеться найбільша той буде щасливим!
У неділю на Вербному тижні святять вербу. Коли закінчилась церковна служба і священик окропив водою вербове гілля, люди поспішають додому, щоб виконати магічні ритуали. Наші пращури вважали вербу священним деревом. Тому її галузки ставили за іконами, садили у полі, вперше у сезоні виганяли свяченою вербою корів на пасовисько, бо тоді “відьма не буде їх доїти”. Та, насамперед, ще під церквою “шмагали” один одного вербою:
– Не я б’ю, верба б’є;
За тиждень Великдень!
Спаси, Боже, сохрани,
Щоб здоровими були! –
звучали нагадування і щирі, теплі побажання.

Пов’язане зображенняУ дні Білого тижня (останній тиждень Великого посту) годилося все прибрати у домі, на подвір’ї, побілити хату. Впоратися з цим слід до Чистого четверга. А у Чистий четвер стригли дітей, прали білизну, одягалися у все чисте і поспішали до храму на відправу Страстей Христових.
П’ятниця присвячувалася виносу плащаниці у церкві. Якихось важких фізичних робіт, зазвичай, не виконували.
У Великодню суботу пекли паски, готували крашанки, розписували останні писанки, і всі з нетерпінням чекали неділі Великодня.



Читати далі »
0 коммент.
Триває завантаження зображення...

Шановні старшокласники!
Проект «Інтеграція через діалог»
/Програма освітньої, психологічної, інтеграційної допомоги дітям, які постраждали від збройного конфлікту на Сході України та анексії Криму/ представляє арт-виставку
«Те, про що важко сказати».


Це фотографії ваших ровесників з різних регіонів України. Світлини відображають почуття і переживання ваших однолітків
у різних життєвих ситуаціях.
Запрошуємо вас переглянути кожну
з цих фотографій.


Виставка експонується в бібліотеці-філії№3
за адресою: вул. Польова, 96.
Чекаємо!


Читати далі »

Невідомі сторінки чужої війни

0 коммент.

15 лютого День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. З нагоди цієї календарної дати працівники книгозбірні №3 для юнацької аудиторії БВЗШ№1 та учнів середньої ланки БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» підготували історичний щоденник «Невідомі сторінки чужої війни».


Афганська війна належить до тих подій ХХ століття, які не знайшли свого повного і об’єктивного висвітлення, лишилися «білими плямами» новітньої історії. Брудна, чужа, неоголошена… Вона принесла смерть, інвалідність, одягла в жалобу тисячі материнських сердець. У неї свої холодні очі, свій рахунок, своя безжалісна статистика.


15 лютого 29-та річниця виведення радянських військ з території Афганістану. Сьогоднішня зустріч з школярами – данина пам’яті всім, хто був причетний до трагічної й героїчної Афганської війни.


Бібліотекарі розповіли учням про шокуючі факти афганських подій, про тих, хто поліг в чужій країні або помер від одержаних ран, контузій і психологічних травм уже вдома. 


Працівники бібліотеки підготували книжкову виставку «Афганський вітер», зробили її коментований огляд. Школярі переглянули відеокліп «Не жди мене (Афганістан)» та документальний фільм «80-а розвідрота».


Для всякої мислячої людини завжди буде існувати два Афганістана – Афганістан війни і Афганістан людей, котрі були на тій війні.

Читати далі »

Зустріч зими і літа

0 коммент.
Церковне свято Стрітення Господнього (15 лютого) належить до найвеличніших. Стрітення є сороковим днем після народження Ісуса Христа. У цей день Діва Марія принесла немовля в Єрусалимський храм на посвяту. Там новонароджений Ісус вперше зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною, які одразу ж впізнали у малюкові нового Месію.

Результат пошуку зображень за запитом "стрітення"

Старцеві Симонеону було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя. Побачивши Ісуса, він одразу ж заявив, що цей малюк – син Божий, спаситель людського роду. Його слова підтвердила пророчиця Анна.
Стрітення офіційно почали відзначати у Візантійській імперії у 542 році за правління імператора Юстиніана. Свято символізує зустріч людства з немовлям Ісусом, зустріч Старого і Нового Завітів, а в народі також вважається, що в цей день зима зустрічається з весною. Саме слово "Стрітення" у старослов’янській мові означає "зустріч" або ж "радість".
Стрітення називали ще Громницями, або Зимобором.

Пов’язане зображення

На Стрітення у церквах особливим чином святять воду і свічки. Стрітенська вода вважається такою ж сильною і цілющою, як і водохресна. Нею можна поїти хворих дітей, окропляти нові речі.
Якщо на Стрітення з дахів звисали бурульки – їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і вберегти від злого ока і відьмацьких чар. Нею освячували воїнів перед битвою, господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики в початку сезону.

Пов’язане зображення

А Стрітенські свічки називали "громичними", бо їх запалювали під час грози, щоб уберегти будинок від біди. Освячену Стрітенську свічку запалювали, коли над домом гуляє страшна негода, коли виникали труднощі при пологах, коли у селі пожежа або катаклізм, коли людину схопить "чорна хвороба" (епілепсія), коли людина помирала (аби спокійніше перейти їй у світ інший).

Результат пошуку зображень за запитом "стрітення"

За православними традиціями, цього дня не можна сваритися, адже так люди притягують в оселі неприємності.
Також не радили на Стрітення вирушати у далеку мандрівку. Через мінливу погоду у цей період мандрівника могли спіткати різні неприємності, тож люди колись остерігались далекої дороги. Існувало навіть прислів’я: "На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся".
Це день вважається прогностичним. Народні прикмети стверджують:
На Стрітення ясно і тихо – очікуйте доброго врожаю зернових та багато меду.
Іній на деревах – вродять картопля і гречка.
Якщо на Стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл трави напасеться.
На Стрітення капає зі стріхи – не буде з літа потіхи.

Читати далі »

Мелодії сердець

0 коммент.
14 лютого – День святого Валентина. Це дуже давнє і прекрасне свято щирої любові та дружби, яке відзначають у всьому світі. Спеціальні вітальні листівки-валентинки у вигляді сердечок, повітряні кульки-сердечки, знаки уваги, квіти, іграшки та солодощі – все це з любов’ю і ніжністю готують і дарують тим, кого люблять усім серцем.
Для широкого загалу користувачів працівники книгозбірні №3 в читальній залі створили креативну виставку-валентинку «Мелодії сердець». На ній листівки, зроблені власноруч, паперові звірятка, виготовлені із сердечок, золоте дерево кохання.


«Прийшла любов непрохана й неждана» – така назва виставкаи поезій про кохання. Бібліотекарі представили на ній книги лауреатів Шевченківської премії та твори білоцерківських письменників. Працівники бібліотеки зробили оригінальні книжкові закладки-сердечка, які ніби запрошують до прочитання поезій.


На зустріч з прекрасним ліричним словом до книгозбірні завітала юнацька аудиторія БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК». Старшокласники прослухали цікаву інформацію про традиції святкування дня закоханих у різних країнах світу.


А потім почали читати вірші… Ліричні твори вразили школярів щирістю образів, які оповідають про радісні і гіркі миттєвості кохання.





«Коханню всі віки підвласні» – цей крилатий вислів давно всім відомий… Із привітальними сердечками-валентинками прийшли до філії №3 учні 3-А класу разом з класоводом Людмилою Саранчук.



Казки і сьогодні стали бібліотекарям у нагоді. Спляча красуня, Попелюшка, Рапунцель, Білосніжка, Красуня і Чудовисько, принцеси у стоптаних черевичках, Русалонька. Юні книголюби оповідали, що добрі герої цих казок через щире серце змінювали інших, перемагали злі чари, змушували ставати лагідними і ніжними, навчали товаришувати. Бо кожна з цих казкових історій зігріта любов’ю.



А чи можливе свято без ігор? Безперечно, що ні. «Знайдіть десять розбіжностей», «Упізнай по черевичку», «Комплімент»



 – так змагалися юні Ромео і Джульєтти в День всіх закоханих.







Читати далі »

Масляна, Масляна, яка ти красна!

0 коммент.


Свято Масляної. В 2018 році Масляна починається 12 лютого і триває до 18 лютого.
З його нагоди 13  лютого бібліотекарі завітали до учнів  6-Б  класу (класний керівник Світлана Полінога),




 7-Б класу (класний керівник Оксана Щербина),


 6-В класу (класний керівник Олена Головань)

 
БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» з народознавчим етюдом «Масляна, Масляна, яка ти красна!».
Вони розповіли, що останній тиждень перед Великим постом в Україні називають Масляною.


Щедра традиція, що супроводжувала Масляну, уособлювала  магію родючості, а масляничний розгул був відгомоном давніх весняних шлюбів. Люди колись говорили: «Масляна, Масляна, яка ти мила – якби ж тебе сім неділь, а посту одна».
А зародилося свято в стародавній слов’янській язичницькій культурі. Люди здавна на Масляну випікали млинці, як символ сонця. Наші предки вірили: танцями,піснями та різними заклинаннями можна прогнати та накликати весну. Розпочинається нове коло в природі. У давніх народів, зокрема українців, новий рік починався весною.
 У сиву давнину це свято було пов’язане з поклонінням небесним світилам та вшануванню предків.
У перший день святкового тижня – «зустрічний» понеділок – селяни робили  із соломи опудало Масляної, на четвер припадала середина веселощів. А «прощальної»  неділі було прийнято проводжати Масляну, що уособлювала собою зиму. Опудало масляної спалювали, вітаючи народження весни.
Весело сьогодні у школярів.  Хлопці з азартом грали у гру «Влучити сніжкою».

 Дівчатка поділилися рецептами млинців.

Працівники бібліотеки провели майстер- клас по прикрашанню млинцевого пирога «Сонячний Ярило» (міфологічний Ярило – божество весняного сонця). 











Його не просто прикрасили, а і їли. Справді смакота!



Усі ми, діти й дорослі, звісно ж любимо свято проводів зими.





Читати далі »