16 лютого – 185 років з дня народження Миколи Лєскова

«Мене в літературі вважають «орловцем», але в Орлі я тільки народився і прожив дитячі роки, а потім у 1849 році переїхав до Києва. Це місто впродовж десяти років було моєю життєвою школою. Оті десять років, що багато значили для мене, остаточно сформували мій характер», – відверто написав Микола Лєсков, якого заслужено вважають «найбільш російським серед усіх російських».

Найімовірніше, талант письменника став би нікому не відомою «пропащою силою», якби не Україна й українці. Переломною подією у житті Лєскова став приїзд до Орла пана Опанаса – українського етнографа і фольклориста Афанасія Марковича, засланого до цього губернського міста Росії за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві. Талановитий випускник київського університету відіграв вирішальну роль не лише в долі місцевої 

безприданниці Марії Вілінської, яка, ставши дружиною Марковича, згодом увійшла в історію літератури під іменем письменниці Марко Вовчок. За свідченням сучасників, Микола Лєсков настільки подружився із майже на десять років старшим за нього засланцем, що ходив за паном Опанасом буквально слідом. Вже маститим митцем автор легендарного оповідання «Лівша» напише, що зобов’язаний Марковичу «всім своїм спрямуванням і пристрастю до літератури».

Саме розповіді старшого друга про Київ спонукали Лєскова у кінці 1849 року перебратися до міста на Дніпрі, про яке біограф письменника син Андрій стверджував: «Париж після Петербурга, як і Петербург після Києва, не вразили його так, як вразив Київ після Орла, Кром, Собакіна (населені пункти, де до того жив Лєсков)». Не менш захоплені відгуки містять твори самого митця, в яких постає в усій красі «чудный, странный, невероятный, невозможный, живописный златоверхий Киев». Навіть уже на схилі років митець вважав, що «Україні немає рівного куточка в Росії».
                                                                    

   

          

Читати далі »

Напився талої води

Веселий півничок сьогодні –

Надворі Стрітення Господнє

І відпускають холоди.

Стрітення Господнє один із 12 головних церковних свят. Тлумачать його значення миряни, як перехідний міст, коли зимовий обрядовий цикл поступається місцем весінньому. У цей день прийнято пекти жайворонків на талій воді. Саме вони повинні були раніше всіх закликати весну.

Чудовий і простий рецепт булочок-"жайворонків" пропонує новий номер газети «Домовой», яку з нетерпінням дочекалися наші користувачі:

Для опари – 1 ст. води, 0,5 ст. муки, 3 ч.л. цукру, 10г сухих дріжджів.

Для тіста – ¼ ст. цукру, 1 ч.л. солі, 3 ст. л. муки, 5 ст. л. олії.

У теплій воді розводимо дріжджі, додаємо цукор, муку. Усе ретельно перемішуємо і ставимо у тепле місце, щоб опара збільшилася у 2 рази. Коли опара готова додаємо цукор, сіль, олію і муку. Все вимішуємо.

На дощечку насипаємо муку, на яку  викладаємо тісто і добре його вимішуємо. Накриваємо тісто рушником і залишаємо підходити. Потім ріжемо на невеличкі шматочки, які розкочуємо  у валики. Кожен валик зав’язуємо у вузол: одному кінцю валика надаємо форму голівки, робимо клювик, двома родзинками робимо очі, а інший кінець валика надрізаємо так ножем, щоб зробити хвостик. Притрушуємо «жайворонків» цукром і ставимо у духовку.

Читати далі »

15 лютого - 27-ма річниця з дня виводу радянських військ з Афганістану. У чилальній залі нашої книгозбірні для широкого загалу користувачів працівники бібліотеки підготували інформ-досье "Афганістан: чия у тім вина".

Час відділяє від нас події, історія нашаровує нові звершення, плинність буття робить їх другорядними. Україна має нових героїв, наших сучасників, які захищають її цілісність у зоні АТО.

Сьогодні мало хто відразу відповість, яка річниця минула з дня виводу радянських військ з Афганістану. Та де б не відбувалися конфлікти і війни, людина-воїн завжди привертає погляд сучасників, навіть якщо це далека історія.

Читати далі »

Любов це:

Освідчення поезією серця

Стань для мене єдиним

У широкому сенсі...

На життя, не годину - 

Поселися у серці...

І душею, і тілом - 

Як задумав Всевишній,

Щоби знати хотіла

Лиш тебе, з-поміж інших...

...Не словами, любов'ю - 

Підкори підсвідомість.

Ну, а я познайомлю 

Тебе з щастям, натомість...

                                    Аня Тет

                              

                                                                                             

Почуття до землі, 

на якій народився і живеш

Любов у нас до Батьківщини

Іде із серця глибини.

Ми - патріоти України,

Її ми дочки і сини.

Тут народились ми й живемо,

Тут щастя випало рости.

Палку любов в серцях несемо

Ми українці - я і ти!

               Надія Красоткіна

Відношення до своєї роботи та людей, які нас оточують

Це ті, заради кого ми живемо

Читати далі »

   

                  

    Кохання - одне з найсильніших і найпрекрасніших людських почуттів. Заради нього і завдяки йому людина стає кращою, сильнішою, хоробрішою. В той же час, вона по-дитячому наївна і вразлива, іноді смішна, але завжди щира.
    В усі віки усі народи оспівували кохання. Література наскрізь пройнята цією темою. Твори про кохання близькі нам, ми впізнаємо в них свою історію чи свої переживання. 

Переконалися в цьому й члени клубу "Надія", які завітали до нашої книгозбірні напередодні Дня святого Валентина.

Бібліотекарі розповіли присутнім історію свята, ознайомили з прозовими творами  викладки  "Це від любові сонячно стає...",




декламували поезію сучасних українських митців - Ліни Костенко, Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Ані Тен, Василя Чумака.




Цікавим та практичним став огляд періодичних видань, у яких міститься матеріал про валентинки від квіткового царства,   кулінарні рецепти, поробки до свята.

Віртуальна подорож продемонструвала найромантичніші місця й пам'ятники закоханим планети та України.

На згадку бібліотекарі подарували всім клубістам 

сердечка-валентинки з цитатами віршів про кохання.

Читати далі »

Уцеркóвлена,

 як рілля дощем,
на Росí стоїш, як на вустах молитва…

Костянтин Мордатенко

  

На берегах річки Рось розкинулось прекрасне, оповите легендами місто з багатьма архітектурними та історичними пам'ятками. Воно зачаровує своєю неповторністю, спокоєм та притаманним йому романтичним настроєм. Це – наша мала батьківщина – місто Біла Церква.

Учні  9-А класу БЗШ №15 (класовод Ірина Стаднюк) завітали в бібліотеку на годину пізнань і відкриттів «Біла Церква: від витоків до сучасності».

 Їм випала гарна нагода згадати історію міста, людей, які розбудували та зробили вагомий внесок в його розвиток, віртуально відвідати цікаві куточки минулого й сучасного. 

Разом визначили «7 чудес Білої Церкви», зрівнюючи результат із опитуванням журналістів газети «Тема». 

А бібліоквест «Сучасні пам’ятники» показав, що наше місто вміє вразити не тільки своїх гостей, а й нас, білоцерківчан.

Тож, мандруючи чудовим містом Біла Церква, відкривайте для себе щось нове, несподіване,  пізнавальне!

Читати далі »

Друзі!

Давайте проводити свій вільний час не тільки в гаджетах і соцмережах, а у дружній компанії за філіжанкою кави з новим лютневим номером журналу «Вокруг света», який ви з великим задоволенням прочитаєте, бо у вік Інтернету і рідерів книга, надрукована на папері, стає цінністю. А хороша бібліотека – скарбницею. Саме цей номер журналу розповідає про дванадцять вражаючих бібліотек світу.

Поспішайте!

Читати далі »

10 лютого - День домовика.

Ніколи не забувайте про іменини домовика, які припадають у ніч з 10 на 11 лютого. Якщо у цей день ви не поставили йому частування, він образиться, і не буде допомагати цілий рік. Щоб уникнути такого, можете провести наступний ритуал: візьміть чисту білу скатертину і застеліть ввечері стіл, краще на кухні, адже зазвичай домовик живе саме там. На скатертину поставте гостинці: склянку води, булочку або шматочок свіжого білого хліба, сільничку із сіллю і блюдце із цукром. З домашніми домовтеся, щоб до ранку на кухню ніхто не заходив, а то можуть злякати гостя. Потім підійдіть до столу і, дивлячись у правий кут кухні, тричі скажіть: «Дядечко-домовичок, господарю-батенько! Тобі хліб-сіль, а мені (своє ім’я) у цьому будинку щастя, здоров’я, лад і любов».

Потім ідіть, не озираючись. Усе, що вам потрібно, дізнаєтесь вві сні. Домовик – це дух, він може проникнути в сновидіння і повідомити господарям своє ім’я. А що треба буде робити далі, він знає сам. Однак турбувати його можна лише в разі крайньої необхідності, а не з простої цікавості.

Домовик, з яким люди добре і за правилами спілкуються, може попередити господарів про прийдешні лиха або важливі зміни в житті. Зазвичай невидимий, а тільки чутний домовик стогне і плаче перед бідою, якщо навалюється і тисне людину – до змін, причому вже невідворотних, а з’являється і стає видимим – до нещастя.

Про невидимого мешканця свого будинку завжди відзивайтеся з пошаною і повагою.  Не дозволяйте собі сваритися з його ім’ям, щоб не образити. Називайте шанобливо: «господар», «дідусь», «годувальник», «сам» або ласкаво – «сусідонько» і «барабашка».

Якщо ваше житло досі ніхто не оберігає, у вас є нагода це змінити, поселивши у себе книги про домовичка.

  

   

 

Домовичок-оберіг ви можете створити своїми руками. У цьому вам допоможе журнал «Handmade» №9 за 2014 рік, у якому міститься майстер-клас по виготовленню маленького господаря.

Читати далі »

Сьогодні до нашої бібліотеки на абетку толерантності «Творить добро душі потреба» завітали читачі-учні 3-В класу БЗШ № 15 (класовод Галина Чувпіліна).

Дітям читали оповідання Василя Сухомлинського про добро, співчуття, розуміння. Вони складали словосполучення зі словом «добро». На прикладі українських народних казок учні визначали риси характеру, які допомогли їх героям підтримувати гарні стосунки між собою.

Була проведена гра «Знайди себе», на якій школярі збудували особливий дім. В його фундамент вони заклали здібності людини, здоров’я та життя в чистому довкіллі. Стіни виклали з «цеглинок» – рис характеру і довели доцільність кожної.

Цікавою виявився ігровий «Рюкзачок»: діти вибирали людські чесноти, які потрібно взяти в життєву дорогу. Негативні риси характеру склали в мішечок для сміття.

Кожен присутній в кінці заходу сказав один одному добре слово та подарував усмішку.

Читати далі »

9 лютого весь світ святкує Міжнародний день піци.

Неаполь офіційно вважають батьківщиною піци. Саме тут 1890 року з’явилася страва з тіста, моцарели, томату та базиліка у кольорах італійського прапору. Назвали її «Маргарита» на честь королеви Савоя, монаршої особи родом з Неаполю. 

       

Багато країн розробили свої національні варіанти піци. Так у Індії до неї додають маринований імбир, фарш із баранини і соєвий сир. У Японії  їдять піцу з вуграми й кальмарами, у Пакистані – з гострим карі. Мешканці Коста-Ріки віддають перевагу піці з кокосами, а бразильці – піці із зеленим горошком.

А ось українці мають свої рецепти: швидкі і прості, а так смачно можуть нагодувати всю родину. В цьому нашим читачам гарно допомагає добірка періодичних видань, які вміщують кулінарні рецепти: «Добра кухня», «Добрые советы», «Единственная», «Жіночий порадник», «Кулинария», «Люблю готовить!», «Рецепти господині», «Смачно!»,  «Хозяйке на заметку».

Піца на сковорідці від нашої колеги – Наталії Добровольської

5 столових ложок муки

2 столові  ложки майонезу

2 столові ложки сметани

1 яйце

сіль

Начинка на ваш смак. Піцу можна випікати і у духовці.

Спробуйте зробити цю смакоту і ви.

Читати далі »

Сердечно вітаємо «БібліоВсесвіт», блог бібліотеки сімейного читання Білоцерківської міської ЦБС, який увійшов у перелік корисних посилань бібліотечних блогів, як дієва допомога колегам. Про це свідчить журнал «Шкільна бібліотека» №1, 2016, сторінка 25.

ДИВУЙТЕ!

НАДИХАЙТЕ!

СПІЛКУЙТЕСЯ!

ОБ’ЄДНУЙТЕ!

ТВОРІТЬ!

ДІЛІТЬСЯ!

ВРАЖАЙТЕ!

МРІЙТЕ!

Читати далі »

6 лютого День ангела святкують Оксани.

Вітаємо усіх Оксан, Ксеній, Ксюш – з Днем ангела!

Особливо нашу шановну і дорогу завідувачку Ксенію Петрівну!

Знов на землю, біло вбрану,
Сніг легенький пролітає,
Це в мороз зима Оксану
З іменинами вітає!

Та відому мудрість здавна
Говорили добрі люди,
Що яка в цей день Оксана,
То й весна такою буде!

Тож, Оксанко, Ксеню, Ксюшо!
Приготуй усмішку ясну!
Подаруй в зимову стужу
Запашну весну прекрасну!!!

Читати далі »