«Хіба таке можливе»? – подумає кожен із вас, читачі. А от виходить, що можливе, адже народився він і досі живе у книжці.

 Отож понад сто років тому – а було це в Італії – один бідак надумав змайструвати  деревян’у ляльку, яка «вміла б танцювати, декламувати і перекидатися через голову» . Тоді він зміг би мандрувати по всій країні й, виступаючи з нею, заробляти собі на хліб. Не гаючись, той чоловік узяв дерев’яний цурпалок і заходився майструвати: вирізьбив обличчя, очі. Але як же він здивувався, коли очі раптом закліпали. Відтак уже й зовсім ошелешив його вирізьблений ніс, який несподівано почав рости.

 І тут кожен із вас може радісно вигукнути:

 Та це ж  Буратіно тата Карла!..

І ви не помилитеся, бо театральна лялька італійською мовою  – «буратіно».

Тільки ж змайстрував ляльку не тато Карло, а такий же, як і він,  бідак , Джеппетто, назвавши її Піноккіо. Очевидно, свою ляльку Джеппетто зробив із соснового цурпалка, через те й назвав її Піноккіо, оскільки італійською мовою сосна  – «піно».

Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко  радить прочитати повість - казку «Пригоди Піноккіо» італійського письменника Карла Коллоді.

 У місті Флоренції, в сім’ї Лоренціні 24 листопада 1826 року народився хлопчик,  якого назвали Карлом.  Із юних літ Карло Лоренціні брав участь у національно - визвольній боротьбі – добровольцем бився проти австрійських окупантів, під час революції 1848 року видавав патріотичні газети. Прибравши вигадане ім’я Коллоді ( від назви села, з якого походила його мати), він підписував цим псевдонімом свої нариси,  публіцистичні статті, а  згодом – комічні сценки й оповідання. Видавав  письменник також і сатиричний часопис «Ліхтар». 1877 року він взявся писати твори для дітей і невдовзі опублікував повість «Джаннеттіно».

1881 року римський часопис «Газета для дітей» почав друкувати «Історію одного буратіно». Це була повість-казка про хлопчика - ляльку на ім’я Піноккіо. Автором повісті був Карло Коллоді. Він хотів завершити свій твір тим епізодом , коли Піноккіо повісили на дубі  розбійники. Проте діти так полюбили веселого і жвавого шалапута, що палко запротестували проти його страти. Тож  авторові довелося через три місяці в тому ж  часописі друкувати нові пригоди Піноккіо. На прохання читачів Коллоді оживив Піноккіо, повернувся до роману і дописав його. У новій версії Піноккіо не загинув, а натомість перетворився з дерев'яної маріонетки на справжнього хлопця. У 1883 р. «Пригоди Піноккіо» вийшли окремою книжкою і зразу стала однією з найпопулярніших книжок Італії і світу.  Твір  перекладений багатьма європейськими  мовами.

То ж приємного вам читання і співпереживання неймовірних пригод дерев’яного хлопчика, що живе на світі вже понад сто років.

Читати далі »

Бібліотекар  філії №3  Сидоренко Юлія  знайомить з  новими дитячими журналами.

В  журналі №6  «В гостях у казки» можна прочитати пізнавальну казку з красивими ілюстраціями Олени Прок « Таємниці мурашника».  На його сторінках є  розвивальні вправи і завдання, настільна гра «Мурашки». В рубриці «Домашня майстерня» розповідається як виготовити  поробки в техніці  квілінг.  В рубриці «Юні кулінари» вмішені  рецепти, які можна приготувати з мамою.

Літній салатик

Щоб салатик був незвичним, можна гарно його оформити. Зробити з різнокольорових помідорів і редиски метелика, із зелені та консервованої кукурудзи – квіточки. Або  викласти овочі у формі папуги чи оленя. Подати із соусом або будь-якою іншою заправою.

Мухомори

1 помідор, 2 варених яйця, майонез,  листя салату або зелень петрушки для прикрашання.

Яйця зварити, остудити, очистити та зрізати основу й вершечок. Стиглий і тугий помідор розрізати навпіл, зробити з половинок шапинки грибів. Прикрасити шапинки цяточками з майонезу. Оформити страву зеленим листям салату або гілочками петрушки.

В журналі №6 «Малятко»  надруковані казки Миколи Трублаїні «Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку», Лесі Кічури «Старенький трамвай», Ольги Зубер «Як звірята дощику раділи», вірші Андрія М’ястківського, Лідії Повх, Марії  Пономаренко, Юлії Драгун, Катерини Мусієнко, Володимира Верховеня, Лесі Українки.  А веселі вірші Ольги Реви «Мишки», «Песик», « Коза»  розвеселять малечу.

Рекомендую   вам, діти, вивчити вірш напам’ять і коли буває сумно декламувати його своїм друзям.

Коза
                          Ходила коза у театр на балет.

                              Розчулилась дуже і з’їла букет,

                 А ще пожувала фіранки,

                        І три театральні програмки.

                                      Погризла портрет і якийсь реквізит,

                           Балет у кози викликав апетит.

                                 Жалілася потім, пускала сльозу…

                              Тепер у театр не пускають козу!

Читати далі »

Бібліотекар № 3 Юлія Сидоренко знайомить з біографією і творчістю відомої  американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу.  

Народилася Гаррієт Бічер  14 червня 1811 року в маленькому містечку Лічфілді (штат Коннектікут), де її батько був приходським священником.  Як  і інші діти Лемана Бічера, виховувалася у  християнській вірі й моралі, якої свято дотримувалася протягом усього життя. Пізніше Гаррієт разом з родиною перебралася до Цинцинатті,  де вони з сестрою заснували «Західний жіночий інститут», навчали дівчаток і навіть  самі писали для них підручники. У 1836 році Гаррієт Бічер одружилася з доктором богослов’я Стоу. Ставши матір’ю, виховувала синів, писала оповідання, які друкувала в  газетах і часописах. Заодно з чоловіком і братом Генрі, що також був священником, всім серцем переживала всі перипетії боротьби з рабством.  Писменниця Гаррієт Бічер-Стоу  була знайома з колишніми рабами, їхнім життям. Вона  почала писати оповідання про життя негрів, що згодом лягли в основу роману про чудову, чесну і благородну людину, негра дядька Тома, його життя.

 У1851 р. твір  було надруковано в газеті, а в 1852 р. він вийшов окремою книжкою. Роман потряс Америку: він став першим реальним відображенням в американській літературі трагічного життя  чорношкірих рабів.

«Хатина дядька Тома» – найкращий роман американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу, який приніс їй світову славу.

Роман «Хатина дядька Тома» перекладено багатьма мовами. Українською його вперше видано 1918 року.

  Гаррієт Бічер-Стоу прожила довге життя, написала книжки: «Травнева квітка», «Ключ до «Хатини дядька Тома», «Дред, повість про Прокляте болото».

Читати далі »

Щодня у світі  в людей народжуються сотні тисяч немовлят. У той самий час починають  своє життя мільярди дитинчат тварин.  Але не всі вони народжуються так само, як діти людей.

 Більшість ссавців, наприклад  орангутани, виношують дитинчат у животі, після народження годують їх своїм молоком. Орангутани проводять більшу частину дня, розгойдуючись на гілках дерев тропічного лісу. До чотирьох місяців дитинчата тримаються біля своїх матусь.

 Білі ведмежата народжуються у барлогах під снігом. Змалку вони мають довге хутро із густим підшерстям, щоб не замерзнути. Навіть на ступнях лап у них є хутро.  Ведмежата живуть разом зі своєю мамою до двох з половиною років.  Білі ведмеді – найбільші наземні хижаки. Дитинчата ласують молоком матусь, що допомагає їм швидко розвиватися та зберігати тепло навіть у суворій Арктиці. Білі ведмеді полюють на тюленів і можуть відчути їх на відстані до одного кілометра.

Мати –тигриця  два роки вчить своїх дитинчат полювати й виживати в дикій природі. Якщо раптом тигренята у віці шести місяців залишаються без батьків, вони мають використати усі свої природні здібності, щоб вижити. Тигри належать до родини котячих і є найбільшими у світі котами. Вони мешкають в Азії. Тигри можуть народити до шести дитинчат, але  зазвичай мають двох або трьох.  У віці 18 місяців молоді тигри починають полювати самостійно. Вони залишають своїх матусь і шукають собі власну територію для проживання.

Червоний лосось мешкає у водах Північного Льодовитого й Тихого океанів. Перші  три роки життя лосось перебуває в озерах, а потім прямує до океану.  В океані риби набувають сріблястого забарвлення з  чорними цятками, але коли повертаються у прісноводні озера для нересту, їхнє тіло червоніє, а голова стає зеленою.

 Щоб дізнатися більше та відкрити для себе історії із життя  сурикатів, жабок,  морських коників та інших істот бібліотекар  філії  №3  Юлія Сидоренко радить прочитати книги :«Відпоповід чомучкам: Про тварин», «Із життя тварин», «Секрети тваринного світу», «Ці дивовижні тварини», «У світі тварин», Ігоря Акимушкіна «З вечора до ранку», Джеральда Даррела «Балакучий пакунок», Кріса Пакхема «Дивовижні дитинчата тварин».

Читати далі »

Володимир Нікітенко – письменник, сценарист, продюсер. Народився в Луганській області у 1977 році. За освітою – філолог. У різні часи працював учителем, вихователем, ведучим на радіо, сценаристом, телевізійником.

У 2012-ому заснував студію анімації «Good Deeds Animation», що виготовляє серіали та повнометражні мультфільми.

Першу книжку «210 добрих справ» написав і видав у 2013 році. Ця історія лягла в основу мультсеріалу «210 добрих справ», що вийде на телеекрани восени 2020-го.

Володимир вважає час найціннішим ресурсом людини, і цій темі також присвячені його друга й третя книжки – «Нікчеми» та «Крадій Спогадів» (видавництво «ДІПА», 2019).

  

«Я – несправжній письменник, ця функція є швидше супутньою, – розповідає БараБуці Володимир Нікітенко. – Всі історії спершу задумувалися як сценарії до анімаційних фільмів, тому книги – це наче “страховка” на випадок, що з якихось причин вони можуть не з’явитися на екранах. А ще – суттєва підтримка вже екранізованим історіям. Врешті, треба дати можливість людям сказати: “А книга – краще!..”»

Читати далі »

  

 Веселі пригодницькі повісті про друзів «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера», « Найкращий намет», повість- казку «Голодний, злий  і дуже небезпечний», казкову повість «Вікентій Прерозумний» та оповідання «Вабик», «Про козу», «Санчата», «Нахаба» Ярослава Стельмаха радить прочитати бібліотекар філії № 3 Юлія Сидоренко.

 Народився Ярослав  Михайлович Стельмах 30 листопада 1949 року в Києві.

Ріс  дитиною обдарованою, з різнобічними інтересами. З дитинства захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. Займався плаванням, потім гімнастикою, а з боксу і боротьби здобув навіть спортивні розряди. Грав на  фортепіано, любив гітару.

Дуже важливим чинником було україномовне оточення,  неповторна мова батька Михайла  Стельмаха, класика української літератури. Маленький Ярослав  ( як  і багато дітей інших письменників) навчався у чудовій  українській школі, в минулому –  гімназії Павла Галагана.

З малих років Ярослав почав вивчати англійську мову і, варто сказати, не без успіху. Після закінчення середньої школи вчився в Київському інституті іноземних мов, потім в аспірантурі, працював викладачем у вищих навчальних закладах, перекладачем.

Незважаючи на відчутні успіхи в галузі  художньго перекладу, несподівано навіть для самого себе Я. Стельмах почав писати твори для дітей. У 1975 році вийшла його перша книжка  – збірка оповідань «Манок». Потім були повісті.  А за книгу  «Голодний, злий і дуже небезпечний»  автору присуджено літературну премію імені Лесі Українки 2001 року.

Ярослав Стельмах відомий у літературі і як драматург.

Ярослав  Михайлович удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецт України».

Кого зацікавили книги Ярослава Стельмаха  після закінчення карантину завітайте до нашої бібліотеки для  ознайомлення з творами автора.

Читати далі »

7 червня християни відзначають одне з найбільших свят – День Святої Трійці. Це свято має багато традицій та є знаковим для вірян, адже, за біблійними оповідями, саме на Зелені свята на апостолів зійшли вогненні язики Святого Духа, і вони почали проповідувати на різних мовах світу. Відтак Трійця вважається днем створення християнської церкви, тому віряни обмінюються привітаннями.

В житті по-різному буває
Не завжди квіти, радість, спів.
Та все ж нехай вас обминають
Незгоди, гордість, сум і гнів.
Ростіть дітей на славу людям
І будьте щирі на добро
Вам все віддасться, все в вас буде:
Кохання, спокій і тепло.

Колектив бібліотеки-філії№3 щиро вітає своїх користувачів і колег з Днем Зіслання Святого Духа, Днем Святої Трійці, Зеленою неділею, Зеленими святами, П’ятидесятницею!

Читати далі »

8 червня щороку відзначається Всесвітній день океанів (англ. World Oceans Day) – Всесвітній день боротьби за збереження біорізноманіття мешканців морських глибин і стабільну екологічну ситуацію в океанах.

Світовий океан – одна з найбільших загадок нашої планети. Землю правильніше було б назвати планетою Океан, тому що саме він займає переважну частину земної поверхні. Світовий океан – унікальний витвір природи, колиска життя на Землі, джерело різноманітних ресурсів.

Натхненні новиною про швидке послаблення карантинних заходів і настанням тепла, багато українців почали планувати літню відпустку. Можливо, не всім вдасться цього року здійснити свої мрії. Тож пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку книг із запахом моря, 
які наповнить вас позитивними емоціями.

  

  

  

  

  

  

  

  

Приємного читання!

Читати далі »

Бібліотекар філії №3  Юлія Сидоренко знайомить з історією виникнення свята Трійці.

На  десятий день після Вонесіння Христа, коли  апостоли молилися в  храмі, раптово почувся з неба шум, і над головою кожного з’явився вогнений язик. Це був Святий Дух, який навчив апостолів розмовляти різними мовами, і вони почали  проповідувати багатьом людям у храмі на грецькій, арабській, іудейській, перській та інших мовах. Це було велике диво, і свято стали називати Трійцею як символ єдиного Бога: Отця, Сина і Святого Духа.

Українська  назва Святої Трійці – Зелені свята. Троїцька обрядовість завершувала весняний та починала літній календарний цикл. Напередодні Зеленої неділі подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням  – зеленими гілками різних дерев. Підлогу в хаті встеляли запашними травами. У Зелену неділю, на Трійцю, після служби Божої йдуть у гості. Серед святкових страв обов’язково подають яєчню – бо з Великодня яйця є не лише продуктом харчування, а й ритуальною стравою.

 В книзі братів  Капранових  «Веселих свят» вміщено рецепт «Яєчня гуцульська».

Візьми склянку сметани, додай до неї склянку густих вершків, 4 яйця та півсклянки кукурудзяного борошна. Добряче вимішай та вилий на розігріту сковороду, змащену маслом. Закрий кришкою та зменши вогонь. Як підсмажиться  –  посип петрушкою і святкуй на здоров’я!

 На мою думку для  покращення смаку страви додати сіль, суміш  мелених перців, зелений часник, кріп.

Читати далі »

У 1972 році у Стокгольмі відбулася Всесвітня конференція із захисту довкілля, на якій були присутні повноважні представники 113 держав. Учасники конференції ухвалили рішення щодо щорічного проведення Всесвітнього дня охорони довкілля 5 червня.

Офіційно Всесвітній день охорони довкілля був заснований Генеральною асамблеєю ООН на її 27-й сесії 15 грудня 1972 року. Також була заснована нова організація в системі ООН — Програма ООН по навколишньому середовищу, під егідою якої з тих пір і відзначається всім світовим співтовариством щорічно День охорони довкілля.

 На сьогоднішні день йдеться про єдність людини і природи, про екологічні катастрофи, які сталися і які  можуть статися, якщо люди не виправлять своїх помилок.

Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко пропонує прочитати книги:  «Екологія: Я пізнаю світ», «Загадки природи», «Про живу природу», « Світ навколо нас», «Велика ілюстрована енциклопедія тварин», М. Коляди «Таємниці рослинного світу. Дивовижні факти з життя рослин», А. Степури «Популярна енциклопедія. Світ тварин п’яти континентів». Ці книги покликані пробудити та розвинути  інтерес до природи  та оточуючого світу.

Кожній  людині планети Земля слід оволодіти набором екологічних знань і способів діяльності, для того щоб її поведінка була екологічно осмисленою.

Читати далі »

В історії української культури кінця ХІХ – початку ХХ століття творчість Миколи Вороного посідає помітне місце. Він був талановитим поетом і критиком, істориком і діячем українського театру, знавцем світової драматургії, перекладачем, журналістом і актором. Немає, мабуть дитини, котра б не знала прекрасного вірша «Сніжинки», якого написав для маленьких Микола Кіндратович Вороний.

Білесенькі сніжиночки,

Вродились ми з води;

Легенькі, як пушиночки,

Спустилися сюди.

Ми хмарою носилися

Від подиху зими,

І весело крутилися

Метелецею ми.

Тепер ми хочем спатоньки,

Як дітоньки малі.

І липнемо до матінки -

До рідної землі. 

 Матуся наша рідная

Холодна і суха,

Бо дуже змерзла  бідная

Вона без кожуха.

Отож її нагріємо,

Устелимо сніжком.

Мов ковдрою, накриємо

Легесеньким пушком.

Нехай зимою  злючою

Вона спочине в сні,

Щоб зеленню пахучою

Прибратись навесні.

 Щоб з ниви колосистої

Був добрий урожай, -

То й долі променистої

зазнає рідний край!

Народився поет 24 листопада 1871 року на Катеринославщині. Через півроку після народження хлопчика сім’я переїжджає на Слобожанщину, де на околицях Харкова в напівсільському-напівміському оточенні пройшло його дитинство. Національний дух у родині підтримував не батько, а дід Павло Денисович, старезний і міцний дідуган, який доживши до сторічного віку, розмовляв виключно українською мовою. В характері майбутнього поета водночас поєднувались бунтівлива вдача і твереза розважливість. Причини очевидні: його прапрадід по батькові був гайдамакою, а прапрадід по матері П. Колачинський був ректором Києво-Могилянської академії.

Після закінчення початкової школи підліток навчався спочатку в Харківському, а потім у Ростовському реальних училищах. За участь у таємних гуртках був виключений із училища із забороною навчатися у будь-якому  закладі Росії.

Молодий поет їде до Відня, де протягом певного часу навчається у Віденському університеті, згодом  повертається до Львова, де продовжує університетську освіту на філософському факультеті. Саме на цей час припадає його зближення з Іваном Франком.  Працює в журналі «Житіє і слово».

У1911 році, коли Микола Вороний проживав у Києві, вийшла його перша збірка поезій «Ліричні поезії». 1920 року знову опинився в еміграції. Але жити на чужині для нього було нестерпно, і після шестирічної розлуки з батьківщиною він знову повертається у рідний край.  1929 року вийшла остання прижиттєва книжка поета.

Творчість Миколи Вороного довгі роки була заборонена, а ім’я -   призабуте. Лише в другій половині 80-х років його творчий доробок  нарешті остаточно повертається українській літературі, а відтак  – і українському народові. 
Після закінчення карантину бібліотекар філії №3 Сидоренко Юлія запрошує відвідати нашу бібліотеку і взяти книги для читання різних письменників, а також твори Миколи Вороного. 

Читати далі »

 Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко пропонує вашій увазі ознайомитися з біографією письменника Євгена Гребінки.

Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого 1812 року в сім’ї дрібного поміщика – відставного гусарського офіцера – на хуторі Убіжище  поблизу Пирятина на Полтавщині.

На рідному хуторі Гребінка мав можливість ознайомитися з життям народу, з його побутом і звичаями, з багатющими скарбами усного фольклору. Буйну уяву хлопця живили, зокрема, численні захоплюючі розповіді няньки-кріпачки, про що пізніше, вже  перебуваючи в Петербурзі, він неодноразово згадував з глибокою вдячністю…

Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів. Влітку 1825 року Гребінка їде з батьком до Ніжина і складає екзамени до гімназії вищих наук…

Роки перебування у Ніжинській гімназії не були для Гребінки марними. Він збагатився знаннями, життєвим досвідом, з її стін  виніс любов до літератури і пристрасну жагу до творчості…

Гребінка закінчив гімназію влітку 1831 року…

Після нетривалого перебування на військовій службі жив у батьківському маєтку. 1834 року  переїхав до Петербурга, працював чиновником, викладав у різних навчальних закладах. Упорядкував і видав літературний альманах «Ластівка» (1841).

Помер Гребінка 15 грудня 1848 року у Петербурзі.

Гребінка увійшов в історію літератури як поет і прозаїк.  Значну популярність здобули його байки. Великий інтерес становлять його романтичні поезії, побудовані на основі майстерного переосмислення народнопоетичних мотивів  («Човен», «Українська мелодія»).

Човен

Заграло, запінилось синєє море,

І буйнії вітри по морю шумлять,

І хвиля гуляє, мов чорнії гори

Одна за другою біжать.

Як темная нічка, насупились хмари,

В тих хмарах, мов голос небесної кари,

За громом громи гуркотять.

Іграє і піниться синєє море.

Хтось човен на море пустив,

Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,

Од берега геть покотив;

Качається, бідний, один без весельця.

Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця!

Чого він під бурю поплив!

Ущухнуло море, і хвилі вляглися;

Пустують по піні мавки;

Оп’ять забіліли, оп’ять простяглися

По морю кругом байдаки;

Де ж човен дівався, де плавле мій милий?

Мабуть, він не плавле, бо онде по хвилі

Біліють із його тріски.

Як човнові море, для мене світ білий

Ізмалку здавався страшним;

Да як заховаться? Не можна ж вік цілий

Пробути з собою одним.

Прощай, мій покою, пускаюсь у море!

І, може, недоля і лютеє горе

Пограються з човном моїм.

Читати далі »

Новий місяць починається з гарних думок та добрих справ. А чи можна цікавий літній відпочинок уявити без книжки? «Книга немов сад, який можна носити в кишені» – каже китайське прислів’я. У книжковій  країні можуть статися найфантастичніші речі, і всі вони починаються з бажання читати.

Бібліотекар філії №3  Сидоренко Юлія радить вам,  дітлахи, прочитати веселу книжку Еріха Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена» і  в майбутньому підготуватися до уроку зарубіжної літератури. В основу фантастичних «Пригод  барона  Мюнхгаузена» покладено оповідання справжнього  барона Мюнхгаузена, який жив у 18-му столітті в  Німеччині. Він був військовим, який служив у Росії і воював з турками.

Повернувшись до свого маєтку в Німеччині, Мюнхгаузен незабаром уславився там як дотепний оповідач,  вигадник найнеймовірніших пригод.

Невідомо, чи  сам він записав свої розповіді, чи зробив це хтось інший, але 1781 року деякі з них були надруковано.

1785 року німецький письменник Е. Распе опрацював ці оповідання і видав їх.

Згодом до них додали фантастичні оповідання інших письменників, але автором книжки вважається Е. Распе.  Оповіді на сьогоднішній день не втратили гумору, дотепності, непогамовного оптимізму та самоіронії головного героя і надалі утверджують  визначальну в житті Мюнхгаузена мудрість: «Найголовніше в наших, людських, справах – міцний дух».

Читати далі »

Бібліотека все ще на карантині. Та коли двері для своїх відвідувачів відкриються, на вас, діти, очікує книжковий сюрприз! На поличках чекають своїх читачів нові книги! Цікаві пригоди, детективи, фантастичні світи обов’язково сподобаються вам!

Читати далі »