Василь Васильович Чухліб народився 19 липня 1941 року в селі Лебедівці на Чернігівщині в учительській сім’ї. Середню школу закінчив у місті Острі. Саме в цей час районна газета опублікувала перший вірш хлопця, а після закінчення школи його запросили на роботу до редакції  цієї газети. Пропрацювавши там кілька років, вступив на мовно-літературний факультет Київського педагогічного інституту. Деякий час працював учителем.

Бібліотекар Юлія Сидоренко познайомила дітей з життєвим і творчим шляхом Василя Чухліба.

Перше оповідання було надруковане в журналі «Малятко» 1973 року, а перша книжка для дітей «Хто  встає раніше» – 1976 року.

Відтоді він не полишав працю в літературі для дітей, виступаючи з новими збірками оповідань та казок.

Лауреат літературної премії імені Лесі Українки 1996 року.

Героями його казок є ведмедик Клиш-Клиш і павучок Канапчик, лисичка Мальвіна і зайчик Гасанець, цап Бородань і сорока Чара, джмелики Кіндратики і бурундучок Смугастик, мишка Намистина і качка Чомга, їжачок Топка і Сонячний Зайчик,  а також інші жителі Землі, Неба, Лісу та Річки. Вони живуть своїм казковим життям у Калиновій світлиці і Золотавому бору, Суничній галявині й Роменовому лузі, Старій діброві й Бобровому селищі, Синь-озері та на Зеленому стадіоні. Автор поєднує традиційні художні прийоми народної казки з оригінальними авторськими знахідками. Письменник наділяє тварин людською мовою, почуттями, характером і поведінкою, зберігаючи при цьому й те, що притаманне природі тварин. Цікаві сюжети казок, мальовничі подробиці, виразний діалог, тонкий гумор – все це приваблює маленького читача.

 

Письменник уникає повчального тону, даючи дітям можливість самим осмислити мораль творів. Більшість новел В. Чухліба є автобіографічними. Образи їхніх персонажів – Василька й Михайлика, Тарасика й Тетянки, Дениска й Варочки, Степанка і Марійки, Оксеника і Галинки, Славка і Валерки, Арсеника й Іванка – змальовані письменником з особливою любов’ю. Вони непосидючі, кмітливі й допитливі, з цікавістю пізнають світ, вчаться дружити й допомагати старшим. Любляча мама, працьовитий батько, мудрі й життєрадісні дідусь та бабуся – це те середовище, в якому дітям затишно. Малятам розкриваються таємниці природи, багато невідомих фактів зі світу рослин і тварин. Письменник запрошує дітей пильніше поглянути навколо себе та навчає їх любити свою малу батьківщину – бути в лісі, лузі чи на річці не пасивними спостерігачами, а добрими помічниками всьому живому.

 Діти намалювали  малюнки  до творів  Василя Чухліба.

Читати далі »

 

Книжковий фонд бібліотеки-філії №3 поповнився новою цікавою літературою. Це нова поетична збірка учасника АТО, молодого, але уже зрілого і знаного поета, члена Національної спілки письменників України Андрія Кириченка «Гільзи у кишені». У книзі вірші про побачене і пережите офіцером Збройних Сил України в зоні АТО, пейзажна та інтимна лірика.

Також серед новинок – книги Галини Гай. Це збірка поезій «У Вічність яблуком впаде» та художньо-документальна повість «Мій час, моя вода», побудована на фактичному матеріалі з нашої недавньої історії, – нова грань творчого обдарування майстрині слова як вдумливого, талановитого прозаїка.

Зацікавлять відвідувачів «Треті ..» та «Четверті Олександрійські читання» під редакцією Наталії Бойко.

Поціновувачам творчості поета-гумориста, прозаїка Віктора Євтушенка пропонуємо книгу «Тисяча і один жарт». Адресується всім, хто любить щирий український гумор!

Для тих, хто цікавиться, хоче знати і примножити традиції та звичаї козацтва Запорозького – книга Петра Саноцького «Козацтво Запорозьке на білоцерківщині».

Дехто з користувачів вже встигли ознайомитися з цими книгами. Вони поділилися враженнями від прочитаного та запронували їх своїм друзям.

 

Читати далі »

 

Не тільки в церковній, а й у народній традиції день пам’яті верховних апостолів Петра і Павла є великим святом. Напередодні селяни білили хати, прибирали, прикрашали рушниками стіни. Вранці обов’язково ідуть до церкви, а повернувшись – частуються мандриками з пшеничного тіста та сиру.

З цими іменами пов’язано чимало апокрифів. В одному мовиться: апостол Петро, подорожуючи світом, вирішив перепочити під деревом. Поклавши поряд наповнену мандриками торбинку, солодко заснув. Сюди підкралася зозуля і схопила один «пиріжок». Тільки почала їсти, відразу вдавилася. Тому часто кажуть, що в середині липня зозуля перестає кувати, бо мандриком вдавилася.

Шанували Петра І Павла і як покровителів жнив, особливо на півдні України, де тієї пори починали жати. У деяких етнографічних регіонах Петрів день вважається святом рибалок.

На Петра і Павла, як Купальської ночі, також збирали лікарські трави. Водночас було поширеним повір’я про особливість сонця цієї доби, яке наче великодньої пори, виграє надзвичайними фарбами.

Більше про це свято ви можете дізнатися, відвідавши нашу бібліотеку. Ми будемо раді вам допомогти.

Читати далі »

 

Всесвітній день шоколаду – свято  відзначається щорічно 11 липня.

Бібліотекар Юлія Сидоренко розповіла  дітям про те, що

батьківщиною Всесвітнього дня шоколаду вважається Франція. Саме французи в 1995 році поклали початок цього свята. Це молоде свято досить швидко здобуло популярність і, крім Франції, широко відзначається в Німеччині, Італії, Швейцарії та інших країнах як всередині Європейського союзу, так і за його межами.

В Україні День шоколаду найбільш яскраво святкують у Львові.

Історично, Європа дізналася про шоколад у 16 столітті, а саме вперше згадка датована 7 липня 1550 року. Проте, у ті давні часи, шоколад був досить цінним та елітним продуктом, що  давало можливість насолоджуватись ним лише аристократії. Згодом, а саме у 18 столітті, ціни на какао знизилися, і шоколад став доступний і пересічним мешканцям Львову.

 Цікаві факти про шоколад:

 1.Темний шоколад робить щасливішими майбутніх малюків. Фінське дослідження довело, що у мам, які їли більше шоколаду під час вагітності, щасливіші і менш вередливі малюки.

2. Чорний шоколад робить нас щасливими.

3. До складу білого шоколаду входить цукор, сухе молоко і масло какао, але немає какао-порошку, тому технічно цей продукт не є шоколадом.

4. Для виготовлення 1 кг шоколаду потрібно близько 900 какао-бобів.

5. Кожна людина за рік в середньому з’їдає 5,5 кг шоколаду. 15% жінок у світі їдять шоколад щодня. Щосекунди жителі США з’їдають 45 кг шоколаду.

6. Найбільша шоколадка була виготовлена в Британії на фабриці Thorntons, її вага склала 5792,2 кг (ширина і довжина цього кулінарного шедевра склали по 4 метри).

7. Щоденне вживання темного шоколаду знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань на більш, ніж третину.

8. Шоколад має відмінні антибактеріальні властивості, в т.ч. захищає зуби від карієсу. На відміну від інших солодощів, наприклад, карамелі, шоколад є найменш шкідливим. Масло какао, що міститься в шоколаді, огортає зубну емаль і перешкоджає її руйнуванню.

9. Дерева какао живуть близько 200 років, але плодоносять лише 25 років.

10. Маленьким дітям темний шоколад не дуже смакує. Вони не захочуть, щоб ми з ними ним ділилися. Більше для нас!

11. У 1882 році, на вулиці Шептицьких 26, у Львові була створена кондитерська фабрика «Бранка», знаменитого на всю Європу кондитера Маурісія Брандштадтера.

Ця фабрика була досить великою, а найважливіше – першою у Львові. Знаковим є те, що ця кондитерська з часом стала одним із підрозділів майбутнього “Світоча”.

З тих часів привозити неймовірно смачні солодощі у Львів уже не було необхідності, пан Брандштадтер сам посилав свої вироби до європейських столиць.

Львівське виробництво шоколаду – найстаріше. Світоч (травень‒серпень 1962: Червона троянда)  – кондитерська фабрика у Львові, контрольним пакетом акцій якої володіє швейцарська корпорація «Nestlé». Це одне з найстаріших підприємств в кондитерській галузі України, провідний вітчизняний виробник.

 Юлія Петрівна поділилася з дітьми незабутніми особистими враження про відвідування Львівської Майстерні Шоколаду.  Дітям було дуже цікаво почути , що  компанія створює шоколад ручної роботи . Кожен шоколадний виріб дбайливо й майстерно зроблений руками професійних шоколатьє.

 У затишній кав’ярні, розташованій на першому поверсі шоколадного будинку, можна посмакувати гарячим шоколадом та вишуканою кавою, спостерігаючи за процесом виробництва шоколадних шедеврів. На  другому та третьому поверхах – солодка крамниця з великим асортиментом шоколадних виробів та цукерок ручної роботи з розмаїтими смаками: класичні та ексклюзивні трюфелі, ніжне праліне, солодкі марципани.

Офіційне відкриття знаної на увесь світ Майстерні Шоколаду відбулось 2 серпня 2009 року.

Школярів зацікавила розповідь бібліотекаря про торт «Ужгород», який має певну передісторію. Валентин Штефаньо 2010 разом зі своєю сестрою розробив ексклюзивну рецептуру і запустив у виробництво торт «Ужгород».  Напередодні його появи Валентин Штефаньо експериментував із безе, а також  мріяв… «змінити» Київський торт.

 Водночас кондитер ностальгував за Київським тортом «із минулого», який колись був смачнішим. Спочатку  Штефаньо зробив тістечко « Моранг»  (від італійської «меренга») – це печене безе з фундуком. А через рік виникла ідея створити  торт для міста – «Ужгород».  За роки смак  його не змінювався виразно. Від початку торт вкривали велюром із какао-масла та шоколаду.

Торт має класичну круглу форму. На ньому зображений Ужгородський греко-католицький катедральний собор – одна із головних візитівок міста.

Діти, проявивши неабияку фантазію, з завзяттям, натхненням і задоволенням  намалювали шоколадні торти. Юлія Петрівна пригостила  дітлахів шоколадними цукерками.

Читати далі »

 

11 липня відзначається Всесвітній день шоколаду. Тож пропонуємо вам познайомитися з «шоколадною» підбіркою книг, які є у нас в бібліотеці.

Надія Гербіш «Теплі історії до шоколаду»

Це збірник добрих, теплих шоколадних, цілющих слів. Тут містяться історії про різних людей, любов, життя, дружбу, пошуки, домашню випічку, кіно, картини, про музику, книжки,Ю маленькі дрібниці й великі зміни. Усміхніться, коли читаєте цю книжку! Смачного читання!

Дал Роальд «Чарлі і шоколадна фабрика»

…Жив собі бідний хлопчик, якому раз на рік  – на його день народження – дарували єдиний дарунок – маленький шоколадний батончик. Але хлопчик мав добре серце, і тому з ним трапляється неймовірна пригода, яка не залишить байдужими ні дітей, ні дорослих.

Можливо, це найзворушливіша повість нашого часу.

Дарья Донцова «Золушка в шоколаде»

Авантюрна детективна історія з головною героїнею Євлампією Романовою, яка являється співробітником детективного агентства.

Галина Куликова «Шоколадное убийство»

У фонтані міського парку потонув знаменитий рок-музикант, а у власній ванній загинув авторитетний колекціонер. В трагічну випадковість ніхто не вірить. Для слідчих – це очевидні «глухарі». А ось для блискучого аналітика Сильвестра Безсонова – можливість проявити унікальний талант приватного детективу. А починалася вся ця історія дуже і дуже солодко – один молодий бізнесмен купив шоколадку…

Ягелло Йоанн «Шоколад із чілі»

Вам доводилося куштувати шоколад із чілі, де солодкий смак поєднується з гіркотою? Саме його нагадує життя 17-річної Лінки, яка щойно вступила до омріяного ліцею. Вона відшукала давно втрачену сестру й нарешті розібралася у своїх почуттях до Адріяна.  Здається, перед нею чудове майбутнє. Проте не все так рожево. На навчання дівчинці доведеться заробляти, мама не в стані сплатити за дорогий приватний ліцей, стосунки із сестрою теж не завжди ідеальні. Коханий їде навчатися до Лондона, а це передбачає кількамісячну розлуку. Що ж, може кохання не завжди мусить бути солодким, як молочний шоколад? Може, воно нагадує шоколад із чілі?

Читати далі »

 

Жінка-снайпер (до 105-річчя від дня народження)

Народилася 12 липня 1916 року у містечку Біла Церква. До 14 років навчалася у школі № 3, потім сім'я переїхала в Київ. Після закінчення дев'ятого класу Людмила працювала шліфовальщіцей на заводі "Арсенал" і одночасно навчалася в десятому класі, завершуючи середню освіту.

В 1937 поступила на історичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Студенткою займалася планерним і стрілецькою видами спорту. Велика Вітчизняна війна застала Людмилу в Одесі на дипломній практиці. З перших же днів війни Людмила Павліченко добровольцем іде на фронт.

Лейтенант Павліченко билася в 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії. Брала участь у боях в Молдавії, в обороні Одеси та Севастополя. До липня 1942 на рахунку Л. М. Павличенко було вже 309 знищених німецьких солдатів і офіцерів (у тому числі 36 снайперів супротивника) [1]. Крім того за період оборонних боїв вона змогла навчити безліч снайперів.

У червні 1942 Людмила була поранена. Незабаром її відкликали з передовою і направили з делегацією в Канаду і Сполучені Штати. У ході поїздки вона була на прийомі у Президента Сполучених Штатів Франкліна Рузвельта. Пізніше Елеонора Рузвельт запросила Людмилу Павліченко в поїздку по країні. Людмила виступала перед Міжнародної студентської асамблей в Вашингтоні, перед Конгресом промислових організацій (CIO), а також в Нью-Йорк, але багатьом запам'яталося її виступ в Чикаго. "Джентльмени, - розлігся над багатотисячним натовпом присутніх дзвінкий голос. - Мені двадцять п'ять років. На фронті я вже встигла знищити триста дев'ять фашистських загарбників. Чи не здається вам, джентльмени, що ви занадто довго ховаєтеся за моєю спиною?!" Натовп завмерла на хвилину, а потім вибухнула шаленим шумом схвалення ... В Америці їй подарували кольт, а в Канаді - вінчестер (останній виставлений в Центральному музеї Збройних Сил). Американський співак у стилі кантрі Вуді Гатрі написав про неї пісню "Miss Pavlichenko" [2]. У Канаді делегацію радянських військових вітали кілька тисяч канадців, які зібралися на Об'єднаному вокзалі Торонто.

Липень 1942 року – на рахунку Людмили Павліченко було вже 309 убитих німців, включаючи 36 офіцерів. Крім цього, Людмила також навчила велику кількість снайперів.

25 жовтня 1943 року – отримала звання Герой Радянського Союзу.

Після закінчення війни Людмила захистила диплом в Київському університеті, згодом стала старшим науковим співробітником Головного штабу ВМФ;

У  1956 – перейшла на роботу в Радянський комітет ветеранів війни.

27 жовтня 1974 Людмила Павліченко померла. Причиною смерті став цироз печінки.

Похована Людмила Павліченко у Москві на Новодєвічому кладовищі.

У 1976 році  на честь 60-річчя Павличенко у світ вийшла поштова марка з її зображенням;

У Севастополі та Білій Церкві є вулиці, названі на честь Людмили Павліченко. До речі, у Білій Церкві на даній вулиці також розташовується школа, в якій навчалася снайперша. Безпосередньо в ній працює музей, присвячений Людмилі Павліченко.

 

Читати далі »