Бібліопростори

 

 Ганс Крістіан Андерсен народився 2 квітня 1805 року в старовинному данському містечку Оденсе в сім’ї чоботаря.

Батько, незважаючи на свій фах, був людиною начитаною і свою любов до книги зумів передати Гансу Крістіану. Потяг до творчості привів його в 1819 році до столиці, де він, живучи впроголодь, зміг закінчити школу й університет.

Перші три роки в Копенгагені Андерсен пов'язує своє життя з театром: робить спробу стати актором, пише трагедії та драми. У 1822 році виходить п'єса «Сонце ельфів», написана за давньоскандинавським сюжетом. Драма виявилася незрілим, слабким твором, але привернула увагу дирекції театру, з яким на той час співпрацював автор-початківець. Рада директорів домоглася для Андерсена стипендії й права безкоштовного навчання в гімназії. Сімнадцятирічний юнак потрапляє до другого класу латинської школи й, незважаючи на глузування товаришів, закінчує її.

У 1826-1827 роках виходять перші друковані вірші Андерсена, а в 1829 році він досить вдало випробовує себе в жанрі дорожніх нотаток – книжка  «Подорож пішки від Хольмен-каналу до східного мису острова Амагер» вразила сучасників свіжістю світосприйняття, багатою фантазією й життєрадісним гумором. Мандрувати Андерсен любив протягом усього свого життя: він побував у Німеччині, Італії, Франції, Англії, Швеції, Португалії, Греції, Північній Африці, збирався до Америки. Його дорожні нотатки відзначалися точністю замальовок з натури в поєднанні з романтичною фантазією, мали пізнавальний й захоплюючий характер, були написані живою мовою. Спогади про подорож до Італії стали основою для написання першого роману Андерсена «Імровізатор» (1834). Усього в 30-ті роки XIX століття видатним данчанином було написано шість романів(«Імпровізатор», «О.Т.», «Тільки скрипаль» та ін.), які мали незмінний успіх. Автора навіть порівнювали з В. Скоттом і В. Гюго. Але світове визнання йому принесли казки.

З 1835 року Андерсен починає періодично видавати казки, які в 1841 році увійдуть у книжку «Казки, що були розказані дітям». Ранні казки Андерсена  – це, як правило, літературні переробки народних казок, які він сам чув у дитинстві («Кресало», «Маленький Клаус і Великий Клаус», «Принцеса на горошині», «Дикі лебеді» та ін.). Сюжет «Нового вбрання короля» було запозичено з іспанського джерела. А от «Дюймовочка», «Русалочка», «Калоші щастя», «Ромашка», «Стійкий олов'яний солдатик», «Оле Лукойє», хоча й дещо пов'язані з фольклором, все ж таки є авторськими творами. На тлі численних казкарів, яких породила епоха романтизму в різних країнах, казки Андерсена відрізняються відсутністю дидактичних основ і, як здавалося критикам XIX століття, відсутністю належної шани до королівських осіб, які в казках Андерсена ходять палацом у пантофлях (адже палац є їхнім домом), стелють постелі й варять гречану кашу. Казки Андерсена, з одного боку, є цілком антисоціальними, а з другого  – мегасоціальними. Вони вийшли за межі свого століття, стали постійними супутниками людства через бачення данським казкарем вічного змісту будь-якої людини, нехай то буде король, королева, принцеса або селянин.

Символом творчості Андерсена вважається Русалочка, героїня однойменної казки. Народні сюжети, пов'язані з любов'ю між людиною і антропоморфною природною істотою, існують у різних народів. Знав подібні легенди й данський фольклор. Але казка, яку було створено Андерсеном, набула особливого поетичного змісту. Русалочка втілює стихійні сили, від яких вже давно трагічно відокремилось людство. Русалочка, Дюймовочка, Гидке Каченя відображають протиріччя між трагічно-утилітарним світом людей і таємничими силами природи й творчості.

Сорокові роки XIX століття стають новим і найвищим досягненням казкової творчості Андерсена. До збірки «Нові казки» (1844-1848) увійшли найзначніші й найвідоміші казки: «Снігова королева», «Гидке каченя», «Соловей», «Тінь», «Дівчинка з сірниками».

Збірки останнього етапу творчості письменника вийшли під назвою «Історії» (1852-1855) та «Нові казки та історії» (1858-1872). Це справді були дивовижні історії про навколишній світ, риси реальності дедалі більше проникають у казки письменника, героями яких стають сучасники автора: звичайні люди зі своїми повсякденними турботами і проблемами, видатні вчені й художники. Андерсен хоче привернути увагу читача до майже казкових можливостей людини.

У 1855 році з'являється автобіографічна книжка «Пригоди мого життя», яка стала продовженням і доповненням першого варіанта автобіографії «Казка мого життя» (1847). Зі сторінок цих книжок постає образ видатної людини, великого фантазера, який зумів через усе своє життя пронести дитячу закоханість у таємничий світ казки й щедро поділитися цим зі своїми читачами.

Помер видатний данський письменник, засновник літературної казки, 4 серпня 1875 року в Копенгагені.

Уперше казки Г. К. Андерсена прийшли до українського читача ще за життя письменника –1873 р. в переказах Михайла Старицького («Казки Андерсена з короткою його життєписсю»). Відтоді твори данського казкаря перекладали й інші видатні українські митці – Юрій Федькович, Павло Грабовський, Олена Пчілка та ін. Найбільше казок Г. К. Андерсена переклала з данської Оксана Іваненко.

Розповідь про данського казкаря, романіста, поета і драматурга Ганса Крістіана Андерсена підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.

Якщо Вас зацікавив письменник Ганс Крістіан Андерсен, то завітайте до бібліотеки філії №3 або перегляньте інтернет.