Іван Якович Франко – видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч

 

Іван Франко – без перебільшення є одним із найгеніальніших українських письменників. Його творчий доробок надрукований у 50-ти томах, але дослідники стверджують, що це – чи не половини від спадщини, яка належить перу письменника, літературознавця, літературного критика, публіциста, перекладача, філософа, історика, етнографа.

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в присілку Війтова гора (Слобода) села Нагуєвичі Самбірського округу Королівства Галичини та Володимирії.

Іван Франко пізніше казав, що насправді він народився на два дні раніше, а 27-го його христили й саме цю дату записали в метричну книгу.

Батько, Яків Франко, був заможним сільським ковалем. За однією з версій, в яку вірив і сам Іван Франко, батьківський рід походив від німецьких колоністів, чим пояснював незвичне прізвище, бо, мовляв, у ньому є  «кавалочок німця». Проте згідно з останніми дослідженнями, родина Франків мешкала на теренах давнього Руського воєводства ще до поділів і масового переселення туди німецьких колоністів. На відміну від них, належала до греко-католицької церкви.

Мати, Марія з роду Кульчицьких походила зі збіднілої шляхти.

Перші згадки про село Нагуєвичі датуються 1424 роком. У ХIV столітті король подарував село панові С. Нагуєвському. Пан відразу ж перейменував село на свою честь, але недовго тут жив, бо його звели зі світу опришки, а панське майно розкупили багатші селяни. Існує легенда, що дід Івана Франка купив велику частку панського майна, в тому числі й кузню.

Хоча між батьком, у якого це був другий шлюб, і досить молодою матір’ю Івана була велика вікова різниця: 33 роки  (батькові було 53, а матері – 20), подружжя жило у злагоді. Перша дружина Якова Франка померла від холери. Син Іван, якого в дитинстві називали Мироном, був його первістком. Саме на Івана Яків покладав усі надії. Хотів бачити сина не ковалем, а вченим паном, шанованою людиною. Про освіту Івана батько дбав дуже старанно. Яків знав багато притч, казок, легенд, мова його була барвистою, дотепною. Яків не шкодував для сина душевного тепла, не кажучи вже про матеріальне забезпечення.

У шлюбі з Марією Кульчицькою у Якова Франка, крім Івана, народилося ще четверо дітей: дочки Тетяна і Юліана та сини Захар і Онуфрій. На жаль дочки померли малими.

Дідусь Івана по маминій лінії помер ще до народження внука Івана, а бабуся була овдовілою, заможною шляхтянкою з Ясениці-Сільної, у неї було шестеро дітей.

Мати дуже любила співати Івасеві, а син володів унікальною пам’яттю, тому й запам’ятовував пісні.

Родинний переказ каже, що Івана називали Мироном, щоб уберегти від ранньої смерті. Дитяча смертність в цей час була дуже висока, отож батьки, боячись втратити первістка, вирішили ошукати смерть. Іванового брата Захара вдома називали Михайлом.

В шість років Івана віддали вчитися до початкової школи в Ясеницю-Сільну, звідки була мати Івана Франка. В Нагуєвичах також була двокласна школа, але знаходилась вона далеко від хати Франків і до того ж вважалася гіршою.

Між однокласниками Іван відрізнявся кмітливістю.

За два роки початкової школи Іван бездоганно читав українською, польською й німецькою, добре рахував, розв’язував задачі.

 По закінченні початкової  сільської школи у 1864 році, Яків віддав сина Івана вчитись у Дрогобич, у Головну міську школу отців-василіан.

Після вступного іспиту Івана зарахували відразу до другого класу як особливо здібну дитину. У класі спочатку треба було довести свої інтелектуальні переваги над паничами й заслужити авторитет у вчителів. Оскільки Іван  прийшов  у селянському одязі, йому як мужицькому синові негайно відвели «ослячу» задню лавку. Проте на кінець навчального року Іван Франко виявився учнем з найкращою успішністю.

У 9 років в Івана помер батько. У 1867 році вітчим віддає Івана до польської Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа. Тут Іван Франко почав комплектувати власну бібліотеку і писати вірші. З десяти років почав записувати їх  і в 1868 році мав уже цілий зошит. Тут відрився й був підтриманий ще один талант Івана – він добре співав.

1875 року, закінчивши Дрогобицьку гімназію з похвальним свідоцтвом зрілості, Іван Франко вступив на філософський факультет Львівського університету,  де вивчав класичну філологію та українську мову й літературу.

За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду, Франко 4 рази був ув’язнений австрійською владою. Через перший арешт змушений був перервати навчання у Львівському університеті, проте відновив його в 1878 – 1879, прослухавши загалом 7 семестрів. Повну вищу  освіту завершив пізніше, у 1890 –1891, навчаючись у Чернівецькому університеті 8-й семестр, необхідний для докторату.

В 1893 році у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Ягича захистив дисертацію «Варлаам і Йоасаф, старохристиянський духовний роман і його літературна історія» і  здобув  учений ступінь доктора філософії.

В особистому житті він пережив  принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб з якою він узяв у травні 1886 року

У подружжя було четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро, Ганна.

Іван Франко відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя  написав понад 6000 творів загальним обсягом понад 100 томів. Кожних два дні з-під його пера виходив новий твір. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було видано понад 220 видань, зокрема понад 60 збірок.

Іван Франко знав 14 мов. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав українською із багатьох мов, у тому  числі східних. Сучасники називали його «академія в одній особі».

Помер Іван Якович Франко 28 травня 1916 року. Похований на Личаківському цвинтарі.

Розповідь про видатного українського поета, прозаїка, драматурга, літературного критика, публіциста, перекладача, науковця, громадського і політичного діяча Івана Франка підготувала бібліотекар  бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю.П.

Якщо бажаєте більше дізнатися про творчість письменника, то завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте інтернет.