Різдво Христове

 

Найбільш широко і урочисто, як і інші народи світу, відзначають українці християнське свято народження Ісуса Христа.

Цього року українці будуть святкувати  його 25 грудня.

За традицією Святвечір відбувається напередодні Різдва.

Святвечір в Україні – це особливий час, сповнений духовності та  давніх традицій, які живуть у серцях українців впродовж століть. Відзначають його у переддень Різдва Христового, 24 грудня, коли, згідно з народним віруванням, небеса найближче до землі, а світло Вифлеємської зірки, що вказувало мудрецям шлях  до новонародженого Ісуса, наповнює серця людей надією та любов’ю.

Вечір  напередодні Різдва (Коляда, Святий вечір) називався ще «Багатою кутею». До нього ретельно готувалися. Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском заглянув у хату крізь замерзлу шибку, господиня приступала до праці. Першою магічною дією було добування нового вогню. Господиня діставала з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять  день лежали під образами. Вона перехрестилася тричі, і ставши обличчям до схід-сонця, викресала «новий вогонь». Цим вогнем  вона розтоплювала в печі дванадцять полін, що їх припасали та сушили дванадцять днів останнього місяця.

Господиня пов’язувалася хусткою, засукувала рукава і починала готувати дванадцять пісних страв.

  Зазвичай це пісний борщ, каші, бобові, риба, мед, сухофрукти та багато іншого. Головне місце на святковому столі займає  кутя – святкова каша з родзинками, перетертим маком і медом. 

До святкової вечері готувалися заздалегідь. На покуті, під образами, розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики з кутею і узваром. На підлогу стелили солому або сіно, які виносили з хати на третій день Різдва і палили біля воріт на дорозі або в садку. Скрутнями із різдвяної соломи обв’язували фруктові дерева, щоб вони краще родили наступного року.

У цей день заведено прикрашати оселю рушниками та солом’яними павучками.

Протягом всього дня напередодні Різдва не можна було їсти, доки на небі не зійде перша вечірня зірка, що знаменувала собою народження Христа. Святкова трапеза мала урочистий характер .

 Столу, за яким збиралася вся сім’я, належала важлива роль. За традицією, його притрушували соломою, по кутках клали часник, а потім покривали скатертиною, на яку і виставлялася святкова вечеря.

Під вечір до хати вносили дідуха – обжинкового снопа, якого на радість дітям розцяцьковували цукерками, різнокольоровими стрічками.

Свята вечеря розпочинається молитвою. Запалюють Різдвяну свічку, що символізує душі предків, а також зірки, які з’явилися на небі, коли народився Ісус Христос. На вечерю збирається вся родина. Прийнято, де б хто був, повертатися у цей час до домівки, щоб наступний  рік був нерозлучним.

По вечері дітей виряджали до родичів і близьких з дарунками й кутею.

Особливою традицією українського  Різдва  є колядки – веселі пісні на релігійну тематику.

Святкування самого Різдва починається від самого ранку.

Українці зустрічають це велике свято словами «Христос народився!» і чують у відповідь «Славімо Його!». Святкування переважно проходить у родинному колі. Святковий стіл завжди щедрий, вже не пісний.

Ще один важливий символ Різдва – вертеп. Деякі історики впевнені, що українці вже у ХVII столітті виставляли на Різдво вертепну драму.

Інформацію про Різдво Христове підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.

Якщо бажаєте більше дізнатися про історію Різдва Христового, то завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте інтернет.