Іван Петрович Котляревський (1769 – 1838) – український письменник, військовий, класик нової української літератури, громадський діяч

 

Іван Петрович Котляревський народився  9 вересня 1769 року в Полтаві в сім’ї канцеляриста міського магістрату. Згодом Котляревські отримали дворянське звання.

Дід письменника був священнослужителем, дияконом соборної Української церкви.

Одержавши початкову освіту, Іван Котляревський продовжив навчання  в  місцевій духовній семінарії. На цей період припало становлення його особистості, тоді ж склалися його мистецькі уподобання. Знайомлячись із правилами віршування та красномовства, семінаристи мали змогу набувати й розвивати навички практичного володіння словом. Не дивно, що перші літературні спроби  Котляревського припали на час його навчання. Уже тоді він вирізнявся з-поміж інших семінаристів неабияким поетичним хистом. За пристрасть до віршування товариші прозвали його римачем. У семінарії майбутній письменник познайомився з «Енеїдою» видатного давньоримського поета Вергілія.

Більш як дев’ять років навчання дали Івану Котляревському освіту з доброю гуманітарною основою. В семінарії він наполегливо вивчає стародавні мови, німецьку і французьку, риторику, поетику, а також словесність, античну літературу. Однак повного семінарського курсу він не закінчив. До цього спричинилося не академічне відставання – він був одним із кращих учнів – припускають, що І. Котляревський  залишив  школу за рік до закінчення через матеріальні нестатки, які спіткали сім’ю після батькової смерті.

Залишивши семінарію, він певний час працював канцеляристом, але згодом присвятив себе учительській праці. Працюючи приватним учителем в одному з панських маєтків на Полтавщині, Іван Котляревський мав достатньо часу для творчості. Саме тоді він розпочав роботу над своєю «Енеїдою», до якої час від часу повертався упродовж всього наступного життя.  Перші три частини поеми він написав ще в період свого вчителювання. Навесні 1796 року Іван Котляревський вступив на військову службу і провів у війську близько дванадцяти років. Такий поворот долі, вірогідно, став наслідком нещасливого кохання. Іван Петрович закохався в 20-ти річну Марію, бідну родичку господаря, в якого працював домашнім учителем, але дівчина вже була обіцяна іншому і мала стати дружиною багатого вдівця. Так це чи ні, але з Івана вийшов вправний вояка. Він брав участь у російсько-турецькій війні, відзначився особливою хоробрістю, за що був не раз нагороджений. На початку 1808 року в чині капітана Іван Котляревський вийшов у відставку. Він їде до Петербурга, надіючись влаштуватись там на цивільну службу. Під час перебування в столиці він підготував до друку й видав 1809 року свою поему в чотирьох частинах.

Повернувшись до рідної Полтави, письменник одержав посаду наглядача, тобто керівника Будинку виховання дітей бідних дворян. Із цим закладом він надовго пов’язав свою долю – не шкодував сил на освітній ниві, виявив себе талановитим організатором і педагогом

Найбільшим захопленням Івана Котляревського завжди був театр. У 1818 році  його призначають директором Полтавського театру. З метою збагачення репертуару він створює п’єси «Наталка-Полтавка» і «Москаль-чарівник». Ці яскраві та сценічні п’єси принесли авторові популярність і славу видатного драматурга.

Письменник  заслужив прихильність сучасників не лише своєю літературною й театральною працею. Як людина передових поглядів, він обстоював поширення благодійної діяльності. Не випадково у 1827 році його призначили керівником «Полтавських богоугодних закладів». Опікуючись благодійними установами, він завжди виявляв справедливість і чуйність, допомагав бідним і скривдженим. Віддавши більшу частину свого життя освітній і благородній праці, у 1835 році Іван  Петрович залишив службу. Наступні кілька років через слабке здоров’я він  провів усамітнено, рідко  з’являвся у товаристві і майже не приймав відвідувачів.

 Помер  Іван Петрович Котляревський 10 листопада 1838 року у Полтаві, де його і поховано на міському кладовищі.

Котляревський ніколи не був одружений. Його спадкоємицею та господинею садиби стала економка Мотрона Єфремівна Веклевичева.

Найбільше уславився Іван  Котляревський своєю невмирущою «Енеїдою», над  якою працював, хоч і з перервами, майже двадцять шість років. Твір українського автора належить до поширених у європейській традиції переробок – бурлескно-травестійних поем. За  основу Іван Котляревський узяв героїчну поему відомого давньоримського автора Вергілія. Античних богів і героїв він «переодягнув» в українське вбрання, змусив їх говорити і думати по-українськи.

Уся творча спадщина Івана Котляревського увійшла до золотого фонду української культури. Його «Енеїді» та «Наталці Полтавці» судилося відкрити новий етап у розвитку літератури й театрального мистецтва.

Розповідь про українського письменника, військового, класика нової української літератури, громадського діяча Івана Петровича Котляревського підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.

Якщо бажаєте більше дізнатись про творчість І. П. Котляревського, то завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте інтернет.